Рішення № 39040106, 29.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2014 р. Справа № 914/1130/14

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-американського підприємства «Піцца-Пронто», м. Львів;до відповідача:Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів;про:відшкодування збитків та моральної шкоди Cуддя Крупник Р.В. Секретар Яслик Н.М. Представники сторін:

від позивача: Микитин А.І. - директор; Телішевський І.Д. - адвокат (довіреність

№ б/н від 20.03.2014р.);

від відповідача: Гарбузюк Р.О. - представник (довіреність №07/4-58 від 08.01.2014р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

21.03.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-американського підприємства «Піцца-Пронто» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про відшкодування збитків та моральної шкоди.

За результатом автоматизованого розподілу справ від 03.04.2014р. дану справу передано на розгляд судді Крупнику Р.В. Ухвалою суду від 04.04.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд признаено на 24.04.2014 р.

24.04.2014р. в судовому засіданні оголошено перерву у справі до 08.05.2014р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.05.2014р. розгляд справи відкладено на 16.05.2014р. В подальшому, у справі оголошено перерву до 29.05.2014р.

Представники позивача в судове засідання 29.05.2014р. з'явилися, заявлений позов підтримали, просили задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні зазначили, що відповідно до Договору № Г235 від 30.12.2009р. на постачання природного газу для потреб суб'єктів господарювання, відповідач зобов'язаний постачати позивачу природний газ в приміщення кафе по вул. Городоцькій, 61 у м. Львові. 15.07.2010р. відповідач протиправно припинив подачу газу позивачу з від'єднанням від газопроводу. Рішенням господарського суду Львівської області від 30.11.2010р. у справі 28/117 позов СП ТОВ «Піцца-Пронто» задоволено, зобов'язано ВАТ «Львівгаз» виконувати умови договору з постачання природного газу № Г235 від 30.11.2009р., укладеного з СП ТОВ «Піцца-Пронто» шляхом відновлення постачання природного газу. Рішення суду було виконано відповідачем і газопостачання кафе позивача по вул. Городоцькій, 61 було відновлено лише 29.03.2011р.

Як зазначає представник позивача, внаслідок протиправного відключення відповідачем газопостачання до кафе позивача, останній не мав можливості належним чином здійснювати господарську діяльність з 15.07.2010р. по 29.03.2011р., оскільки природний газ використовується для приготування страв для відвідувачів кафе. Такими протиправними діями відповідача, позивачу заподіяно збитків у вигляді неотриманих доходів (неотриманого чистого прибутку) у розмірі 220 619,45 грн., що підтверджується висновком спеціаліста. Крім заподіяння матеріальних збитків, позивачу заподіяно також моральну шкоду у вигляді приниження ділової репутації останнього, яка оцінюється в сумі 25 000,00 грн.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача 220 619,45 грн. упущеної вигоди, 25 000,00 грн. моральної шкоди, 4 912,39 грн. судового збору та 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Представник відповідача в судове засідання 29.05.2014р. з'явився, проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях до нього.

В судовому засіданні зазначив, що в даній справі відсутніми є всі елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди. Так, висновок господарського суду про необґрунтованість припинення газопостачання 15.07.2010р. є правовою оцінкою фактів, які були встановлені судом у справі №28/117, а не фактом, який може мати преюдиційне значення, згідно ст. 35 ГПК України. Як зазначає представник відповідача, фактичними підставами опломбування газопроводу та відключення газопостачання були не лише наявність заборгованості позивача, але й відсутність у позивача договору на постачання газу, відсутність лімітів газу, відсутність у позивача укладеного з спеціалізованою організацією договору на технічне обслуговування його системи газопостачання, не проходження відповідальним за газове господарство позивача навчання та атестації, а також не проведення позивачем періодичної прочистки димових і вентиляційних каналів системи газопостачання. Вказане, на думку відповідача, підтверджує правомірність дій з роз'єднання і опломбування газопроводу позивача.

Крім цього, представник відповідача зазначив, що позивачем не доведено факт заподіяння збитків та його розмір, оскільки сума збитків від упущеної вигоди, яка підлягає відшкодуванню, має бути реальною та підтверджуватися документальними доказами, безвідмовними і конкретно визначеними зобов'язаннями інших осіб, тощо. Наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Як наголошує представник, поданий позивачем висновок спеціаліста є неналежним доказом, оскільки ґрунтується на умовних припущеннях про можливість отримання прибутку у результаті випадкового збігу обставин. Висновок не підтверджується жодним документальним доказом.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-американське підприємство «Піцца-Пронто» (надалі - позивач) є юридичною особою створеною 25.11.1992р., номер запису в ЄДРПОУ № 1 415 120 0000 026536. Основним видом діяльності позивача являється - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Як вбачається з наданої позивачем довідки №10 від 15.05.2014р. (а.с.176) останній здійснює свою діяльність в кафе «Піцца-Пронто» у м. Львові по вул. Городоцька, 61 і інших торгових точок в підпорядкуванні не має. Як встановлено судом, за вказаною адресою також числиться і юридична адреса позивача.

30.12.2009 року між позивачем та ВАТ «Львівгаз» (надалі - відповідач) укладено Договір з постачання природного газу №Г235 від 30.12.2009р. (надалі - Договір), предметом якого виступає постачання облгазом (відповідачем) природного газу споживачу (позивачу) та здійснення споживачем оплати згідно умов цього Договору (а.с.151-153).

В процесі розгляду справи, судом встановлено і вказане не заперечується представником позивача, що при поданні позову у зв'язку із нерозбірливістю написання дати Договору, ним було допущено технічну описку в його даті, а саме, замість справжньої дати укладення спірного Договору « 30.12.2009р.» зазначено дату « 30.11.2009р.».

Відповідно до п.10.1 Договору він набирає чинності з 01.01.2010р. і діє в частині надання послуг до 31.12.2010р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Термін дії даного Договору може бути продовжений додатковою угодою. Договір за погодженням сторін може бути розірваним достроково.

Положеннями пункту 3.4 Договору передбачено випадки коли відповідач має право припиняти постачання газу, а саме: при непідтвердженні ОДУ ДК «Укртрансгаз» лімітів газу; при порушенні позивачем вимог «Правил безпеки системи газопостачання України»; при несвоєчасній або неповній оплаті позивачем наданих послуг; при форс мажорних обставинах.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.154, 157) 17.05.2010р. та 12.07.2010р. відповідач двічі направляв позивачу приписи №1168/10 та №2050/10 відповідно з вимогою оплатити заборгованість за газ та попередженням, що у випадку невиконання цієї вимоги транспортування газу буде припинено (обмежено) в примусовому порядку.

15.07.2010р. представниками відповідача складено Акт №2091/10 (а.с.156) про те, що на підприємстві позивача перекрито постачання газу за заборгованість, газову мережу роз'єднано на вводі, встановлено заглушку і опломбовано.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2010р. господарським судом Львівської області винесено рішення у справі №28/117 за позовом ТОВ СП «Піцца-Пронто» до ВАТ «Львівгаз» про зобов'язання до виконання умов договору, яким позов задоволено повністю та зобов'язано ВАТ «Львівгаз» виконувати умови Договору з постачання природного газу №Г235 від 30.11.2009р., шляхом відновлення постачання природного газу ТОВ СП «Піцца-Пронто» по вул. Городоцькій, 61 у м. Львові (а.с. 8-10). Як встановлено судом вказане рішення до суду апеляційної інстанції не оскаржувалося та набрало законної сили.

Зміст рішення господарського суду Львівської області №28/117 від 30.11.2010р. свідчить про те, що судом на підставі платіжних доручень та квитанцій позивача встановлено факт відсутності заборгованості позивача перед відповідачем, станом на момент відключення газопостачання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що припинення ВАТ «Львівгаз» 15.07.2010р. газопостачання позивачу за порушення умов Договору №Г235 з постачання природного газу з посиланням на заборгованість по оплаті за спожитий газ є необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Львівської області №28/117 від 30.11.2010р. щодо відновлення позивачу газопостачання було виконано відповідачем 29.03.2011 року, про що свідчить складений представниками відповідача акт від вказаної дати (а.с.32) та Постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №24198282 від 01.04.2011р. (а.с.31).

В позовній заяві позивач наголошує, що у зв'язку з необгрунтованим відключенням газопостачання, відповідач спричинив йому значних збитків у вигляді недоотриманих доходів. Так, між позивачем та ПП «Офіт-Сервіс» було укладено Угоду від 11.05.2010р., предметом якої виступало те, що ПП «Офіт-Сервіс» доручає, а позивач приймає на себе обслуговування (харчування) організованих груп туристів та індивідуальних туристів згідно попереднього замовлення в кафе (а.с.28). Однак, у зв'язку із відключенням газопостачання, позивач був вимушений достроково розірвати вказану угоду, так як не міг виконати своїх зобов'язань за нею (а.с.29).

На обґрунтування своїх позовних вимог, позивачем до матеріалів справи долучено Висновок спеціаліста «Розрахунок втраченої вигоди спільного українсько-американського ТОВ «Піцца-пронто» при відключенні газу підприємством-постачальником «Львівгаз» за період з 15.07.2010р. по 29.03.2011р.», складений в 2013р. доцентом кафедри «Економіка підприємства та інвестицій» НУ «Львівська політехніка», кандидатом економічних наук Даниловичем Т.Б. (а.с. 11-20). З вказаного висновку вбачається, що втрачена вигода (недоотриманий чистий прибуток) ТОВ СП «Піцца-Пронто» за відповідний період становить 219 294,17 грн., в тому числі за невиконання умов Угоди від 11.05.2010р. з ПП «Офіт-Сервіс» на харчування організованих груп туристів та індивідуальних туристів - 105 413,40 грн., а з врахуванням авансового платежу, яке підприємство зробило господарюючому суб'єкту «Львівгаз» в сумі 1325,28 грн., сумарна втрачена вигода становить 220 619,45 грн.

Також позивач зазначив про завдання йому моральної шкоди, яка полягає в приниженні його ділової репутації, так як численні випадкові клієнти, в тому числі і постійні, які заходили в кафе з метою харчування, не мали можливості задовільнити свої потреби через відсутність відповідних страв, які неможливо було приготувати через відсутність газопостачання. В результаті, кафе втратило потенційну клієнтуру і втратило ділову репутацію перед своїми контрагентами, принижено престиж підприємства як закладу громадського харчування, знижено довіру до нього.

Встановивши наведені обставини справи, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Як зазначив Вищий арбітражний суд України в Роз'ясненні від 01.04.94 р. N 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

В даному випадку суд зазначає, що спір, котрий є предметом розгляду, виник внаслідок неналежного виконання ПАТ «Львівгаз» своїх зобов'язань щодо постачання природного газу за Договором з постачання природного газу №Г235 від 30.12.2009р.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Крім цього, в силу положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Також, частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положеннями частини 3 ст. 216 ГК України визначено, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, тобто обов'язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому право на відшкодування збитків не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин.

З огляду на викладене, суд зазначає, що за змістом статей 22, 23, 623 ЦК України, а також статей 224, 225 ГК України для застосування таких засобів відповідальності, як стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), а також стягнення моральної шкоди, необхідними є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вини, а також встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Разом з тим, відсутність хоча б одного із зазначених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону чи іншого нормативного акту, або виявляється у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача стверджує те, що останнім правомірно було відключено газопостачання позивачу, оскільки фактичними підставами такого відключення та опломбування газопроводу були не лише наявність заборгованості позивача, але й відсутність у позивача договору на постачання газу, відсутність лімітів газу, відсутність у позивача укладеного з спеціалізованою організацією договору на технічне обслуговування його системи газопостачання, не проходження відповідальним за газове господарство позивача навчання та атестації, а також не проведення позивачем періодичної прочистки димових і вентиляційних каналів системи газопостачання.

З таким твердженням представника суд не може погодитися, враховуючи наступне.

Відповідно до п.6 Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого Постановою КМУ №1687 від 08.12.2006р. споживач повинен бути повідомлений газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерговугіллям на припинення (обмеження) газопостачання споживачам, про припинення (обмеження) газопостачання не менш як за три доби до дати, на яку воно заплановано. На підприємствах металургійної та хімічної промисловості такий строк не може бути менший ніж п'ять діб.

З цією метою уповноважене підприємство надсилає споживачеві повідомлення (за встановленою Міненерговугіллям формою), в якому зазначаються підстави та строк (дата і час) припинення (обмеження) газопостачання, і водночас про це інформує відповідний місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, а також територіальні органи Держжитлокомунінспекції.

Як вбачається з приписів №1168/10 від 17.05.2010р. та №2050/10 від 12.07.2010р. (а.с.154, 157), які відповідач надсилав позивачу, на виконання вимог п.6 Порядку, підставою припинення (обмеження) газопостачання зазначено «заборгованість за спожитий газ». Інших підстав припинення газопостачання, в тому числі і тих про котрі наголошує представник, у вказаних приписах не зазначено.

Враховуючи те, що господарським судом Львівської області у справі №28/117 на підставі платіжних доручень та квитанцій позивача встановлено факт, який в силу положень ст. 35 ГПК України є преюдиціальним в даній справі, а саме відсутність заборгованості позивача перед відповідачем, станом на момент відключення газопостачання, то суд в даній справі приходить до аналогічного висновку, що припинення газопостачання позивачу з посиланням на заборгованість по оплаті за спожитий газ є необґрунтованим.

Разом з тим, не зважаючи на вказане, в задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки під час розгляду справи позивачем в розумінні ст.33 ГПК України не доведено належними доказами факт заподіяння збитків у вигляді неодержаних доходів (зокрема, розміру цих збитків) та моральної шкоди, а також причинного зв'язку між відключенням газопостачання та збитками.

Зокрема, як зазначив Верховний Суд України в Постанові №3-64гс11 від 04.07.2011р. пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Крім цього, пред'являючи вимогу про відшкодування неодержаних доходів, позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що наявний в матеріалах справи висновок спеціаліста є неналежним доказом, який підтверджує те, що позивач реально міг і повинен був отримати визначений в ньому прибуток.

Так, як вбачається з вказаного висновку, спеціаліст котрий його складав зазначив, що за період з 15.07.2010р. по 29.03.2011р. втрачена вигода (недоотриманий чистий прибуток) ТОВ СП «Піцца-Пронто» становить 219 294,17 грн., в тому числі за невиконання умов Угоди від 11.05.2010р. з ПП «Офіт-Сервіс» на харчування організованих груп туристів та індивідуальних туристів - 105 413,40 грн. При цьому, розраховуючи цей збиток спеціаліст виходив з того, що ПП «Офіт-Сервіс» забезпечуватиме позивача щоденно туристами в середньому в кількості від 20 до 34 осіб, кожен з котрих харчуватиметься в середньому на 24,20 грн.

Крім цього, як вбачається з змісту висновку, інший розмір втраченої вигоди спеціаліст теж вирахував, враховуючи наявність Угоди від 11.05.2010р.

Водночас, дослідивши умови вказаної угоди (а.с.28), суд зазначає, що вони не надають можливості визначати розмір упущеної вигоди, виходячи з вихідних даних про котрі зазначено спеціалістом у висновку. Так, в угоді не зазначено обов'язку ПП «Офіт-Сервіс» щоденно забезпечувати позивача туристами, тим більше в кількості від 20 до 34 осіб. Натомість, положення п.2.1 Угоди дають можливість прийти до переконання, що організація туристів для харчування в кафе позивача повинна була бути епізодична, оскільки ПП «Офіт-Сервіс» зобов'язувалося надавати позивачу попередню заявку не пізніше, ніж за 3 дні до початку обслуговування. Як вбачається з тексту Угоди від 11.05.2010р. її зміст зводиться до загальних фраз про те, що ПП «Офіт-Сервіс» доручає, а позивач приймає на себе обслуговування (харчування) організованих груп туристів та індивідуальних туристів згідно попереднього замовлення, без конкретизації щодо частоти такої організації туристів, їх кількості, середньої вартості харчування на одну особу, асортименту харчування та інше.

А тому, суд погоджується з доводами відповідача, що поданий відповідачем висновок спеціаліста ґрунтується на умовних припущеннях про можливість отримання абстрактного прибутку в результаті випадкового збігу обставин, а не на конкретно визначених зобов'язаннях інших осіб. Розмір упущеної вигоди не підтверджується матеріалами справи.

Щодо висновку спеціаліста в частині того, що з врахуванням авансового платежу, який підприємство зробило господарюючому суб'єкту «Львівгаз» в сумі 1325,28 грн., сумарна втрачена вигода становить 220 619,45 грн., то як вбачається з змісту рішення господарського суду Львівської області №28/117 від 30.11.2010р. в процесі дослідження здійснення позивачем розрахунків за спожитий газ, місцевим судом не встановлено факту здійснення ним авансового платежу на вказану суму, станом на момент припинення газопостачання. А тому, висновок спеціаліста в цій частині теж є необґрунтованим.

Натомість в матеріалах справи містяться докази, які надають можливість суду прийти до висновку, що позивач не міг отримати заявлені до відшкодування доходи (недоотриманий чистий прибуток).

Зокрема, в процесі розгляду справи судом досліджено результати господарської діяльності позивача за 2005-2013 роки (а.с.163-173).

Як вбачається з наданих декларацій розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємства - юридичною особою (а.с.163-173), виручка позивача від реалізації продукції за 2005 рік становила 149 302,00 грн., за 2006р. - 138 416,00 грн., за 2007р. - 101 656,00 грн., за 2008р. - 88 151,00 грн., за 2009р. - 59 181,00 грн., за 2010р. - 59 468,00 грн., за 2011р. - 39 905,00 грн., за 2012р. - 30 067,41 грн. і за 2013р. - 25 352,07 грн.

Тобто з вказаних декларацій випливає, що протягом досліджуваного періоду позивач ніколи за рік не отримував не те, що чистого прибутку в розмірі понад 200 000,00 гривень, а навіть валового доходу від реалізації продукції на вказану суму. Крім цього, про відсутність реальних можливостей у позивача отримати заявлений до відшкодування чистий прибуток свідчить і те, що як вбачається з декларацій, починаючи з першого кварталу 2009 року і протягом наступних років середньооблікова чисельність працюючих в позивача становила одна людина.

Також з Декларації розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за 2010 рік (а.с.168) можна прийти до висновку про безпідставність претензій позивача, оскільки за І та ІІ квартал 2010 року (період коли газопостачання відповідачем надавалося) позивач отримав виручку від реалізації продукції на суму 30 412 грн., водночас за ІІІ та IV квартал 2010р. (період коли газопостачання було припинено) позивачем отримано виручку майже в аналогічному розмірі, а саме 29 056 грн.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, то як зазначив Пленум ВСУ в п.5 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р. при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В даному випадку суд зазначає, що позивачем при заявленні вимоги про стягнення 25 000,00 грн. моральної шкоди не надано жодних належних доказів, які б підтверджували, як її розмір, так і сам факт заподіяння шкоди діловій репутації позивача. Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач обмежився лише абстрактним посиланням на втрату потенційної клієнтури і втрату ділової репутації перед своїми контрагентами, без надання доказів, які б підтверджували факт понесення цих втрат.

При цьому, суд не бере до уваги покликання позивача, що завдання шкоди його діловій репутації підтверджується зниженням показників фінансових результатів його господарської діяльності в 2011-2013рр.

Так, відповідно до ст.ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, зниження фінансових показників позивача є результатом його господарської діяльності, яка здійснюється ним на власний ризик, а тому не може слугувати доказом заподіяння шкоди діловій репутації позивача. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено того, що це зниження відбулося через відключення відповідачем газопостачання.

Натомість, представником відповідача до матеріалів справи долучено постанову Галицької районної санітарно-епідеміологічної станції №9/02 від 11.01.2007р. про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства відповідно до котрої Галицька районна СЕС постановила припинити діяльність кафе СП «Піцца Пронто» з виготовлення піци на вул. Городоцькій, 61 з 12.01.2007р. на постійно у зв'язку з порушенням санітарних норм, правил і гігієнічних нормативів (а.с. 233). Вказана постанова позивачем оскаржувалася в судовому порядку, однак докази її скасування судом в матеріалах справи відсутні. З листа ліквідаційної комісії ДЗ «Галицька районна СЕС» №1 від 27.05.2014р. (а.с. 237) вбачається, що після винесення постанови №9/02 від 11.01.2007р. рішення про відновлення діяльності кафе СП ТОВ «Піцца-Пронто» Галицькою районною СЕС не видавалося.

Відповідно до положень ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, під час судового розгляду справи позивачем не доведено належними доказами факт заподіяння збитків у вигляді неодержаних доходів (зокрема, розміру цих збитків) та моральної шкоди, а також причинного зв'язку між відключенням відповідачем газопостачання та збитками, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у зв'язку із відмовою в позові, судові витрати та витрати за правову допомогу залишаються за позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2014р.

Суддя Крупник Р.В.