Рішення № 39040053, 29.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8897/14 29.05.14

За позовомГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. КиєвідоПублічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод"простягнення 18 329,16 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Коцюба К.М. Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (надалі - "Управління") звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" (надалі - "Товариство") про стягнення 18 329,16 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на охорону від пожеж №1ППО/06-13 від 01.06.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору позивач надав послуги, а відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 16 840,74 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 129,76 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, 3% річних у розмірі 260,03 грн. та інфляційних витрат у розмірі 98,63 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2014 р. порушено провадження у справі №910/25719/13 та призначено розгляд справи на 29.05.2014 р.

29.05.2014 р. до канцелярії суду надійшов лист Управління з доданими матеріалами, серед яких, зокрема, міститься уточнений розрахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих у період з 06.07.2013 р. по 01.06.2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явилась, вимоги ухвали суду виконала, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103029605100, що було отримане 20.05.2014 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується матеріалами справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, та листом №12-83/2 від 22.01.2014 р. Головного управління статистики у м. Києві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2013 р. між Управлінням (виконавець) та Товариством (замовник) було укладено договір №1ППО/06-13 на охорону від пожеж (надалі - "Договір")

У п. 2.1 Договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець силами особового складу управління з організації забезпечення заходів цивільного захисту на особливо важливих об'єктах ГУ ДСНС України у м. Києві протягом строку дії Договору організовує (щоденну) охорону від пожеж території, будівель і споруд (далі - об'єкти) замовника, а замовник зобов'язується оплатити виконані роботи, в терміни визначені Договором.

Пунктом 3.3.1 Договору встановлено обов'язок замовника прийняти і оплатити виконані роботи відповідно до погодженого сторонами кошторису на утримування особового складу виконавця.

У пункті 4.3 Договору сторони погодили, що ціна Договору становить 16 840,74 грн. Вартість робіт на місяць становить 2 405,82 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунок здійснюється шляхом перерахування замовником зазначеної в п. 4.2 суми на розрахунковий рахунок виконавця, після пред'явлення останнім рахунку на оплату робіт (не пізніше 5 числа місяця, що виплаває за звітним).

Згідно п. 5.3 Договору документом, що підтверджує факт виконання виконавцем робіт, передбачених цим договором, є акт приймання-передачі виконаних робіт, підписаний сторонами та засвідчений їх печатками, який складається щомісячно не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця. Якщо замовник не підписав акт з приймання-передачі виконаних робіт і не надіслав мотивовану відмову від його підписання, роботи вважаються виконаними в повному обсязі.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що оплата за виконану виконавцем роботу за цим договором здійснюється замовником щомісячно в національній валюті України не пізніше 18 числа, шляхом перерахування належної до сплати суми на реєстраційні рахунки виконавця в установах Державного казначейства України.

У пункті 6.2 Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення, від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення.

Договір набирає чинності з 01.06.2013 р. і діє до 31.12.2013 р. (п. 8.1 Договору).

На виконання умов Договору у період з червня по грудень 2013 року позивачем було надано відповідачу послуги з охорони від пожеж на загальну суму 16 840,74 грн., на підтвердження чого надано акти надання послуг №524 від 01.07.2013 р., №526 від 31.07.2013 р., №551 від 31.08.2013 р., №703 від 30.09.2013 р., №1066 від 31.10.2013 р., №1528 від 30.11.2013 р., №1948 від 31.12.2013 р., які надсилались відповідачу листами Управління №65/6/5908 від 11.11.2013р., №65/6/7529 від 26.12.2013 р., №65/6/448 від 21.01.2014 р., №65/6/922 від 05.02.2014 р., №65/6/1512 від 25.02.2014 р. та №65/6/2376 від 27.03.2014 р., в яких позивач просить підписати дані акти та один екземпляр повернути Управлінню.

До того ж, Управління звернулося до Товариства з претензією №6 на суму 16 840,74 грн. (лист №65/12/1083 від 11.02.2014 р.), в якій просило сплатити заборгованість за Договором до 11.03.2014 р. в повному обсязі.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем, на думку позивача, в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони від пожеж у період з червня по грудень 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 16 840,74 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в сумі 1 421,80 грн., 3% річних у сумі 307,49 грн. та інфляційні витрати у сумі 177,92 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 901 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи (актами надання послуг №524 від 01.07.2013 р., №526 від 31.07.2013 р., №551 від 31.08.2013 р., №703 від 30.09.2013 р., №1066 від 31.10.2013 р., №1528 від 30.11.2013 р., №1948 від 31.12.2013 р. на загальну суму 16 840,74 грн.) підтверджується надання позивачем відповідачу на виконання умов цього Договору у період з червня по грудень 2013 року послуг з охорони.

Стосовно тієї обставини, що дані акти не містять підпису представника та відтиску печатки відповідача, суд відзначає наступне.

Договором в п. 5.3 Договору передбачено, що якщо замовник не підписав акт з приймання передачі виконаних робіт і не надіслав мотивовану відмову від його підписання, роботи вважаються виконаними в повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що листами №65/6/5908 від 11.11.2013р., №65/6/7529 від 26.12.2013 р., №65/6/448 від 21.01.2014 р., №65/6/922 від 05.02.2014 р., №65/6/1512 від 25.02.2014 р. та №65/6/2376 від 27.03.2014 р. позивачем були направлені на адресу відповідача вказані акти виконаних робіт у двох примірниках.

До того ж, примірники даних актів надсилались Управлінням Товариству разом із претензією №6 (лист №65/12/1083 від 11.02.2014 р.), яка була отримана відповідачем 14.02.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0100187605711.

Таким чином, в силу п. 5.3 Договору відповідач був зобов'язаний підписати такий акт та повернути один примірник на адресу позивача або надати обґрунтовані заперечення щодо визначеного таким актом обсягу наданих послуг.

В той же час, будь-яких доказів як повернення підписаних примірників акту, так і направлення обґрунтованих заперечень, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

З огляду на положення п. 5.3 Договору, визначені в актах №524 від 01.07.2013 р., №526 від 31.07.2013 р., №551 від 31.08.2013 р., №703 від 30.09.2013 р., №1066 від 31.10.2013 р., №1528 від 30.11.2013 р., №1948 від 31.12.2013 р. послуги є прийнятими відповідачем в повному обсязі та без зауважень.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.4 Договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг мало виконуватися щомісячно до 18 числа, тобто, по оплаті наданих у червні 2013 року послуг до 18.07.2013 р., у липні 2013 року - до 19.08.2013 р., у серпні 2013 року - до 18.09.2013 р., у вересні 2013 р. - до 18.10.2014 р., у жовтні 2013 р. - до 18.11.2013 р., у листопаді 2013 року - до 18.12.2013 р. та у грудні 2013 року - до 20.01.2014 р. (оскільки 18 число липня припадає на вихідний - неділя, а 18 число січня - субота).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором вартість наданих послуг охорони у визначений строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість виконавцем, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 16 840,74 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 16 840,74 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Управління про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 16 840,74 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Позивачем 29.05.2014 р. через канцелярію суду було подано розрахунок, відповідно до якого він просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 307,49 грн., інфляційні витрати у розмірі 177,92 грн. та пеню у розмірі 1 421,80 грн. З даного розрахунку вбачається, що позивачем було нараховувались штрафні санкції до 01.06.2014 р.

Слід зазначити, що нарахування пені, 3% та інфляційних витрат за період, який настане в майбутньому є неправомірним з огляду на положення ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у суду відсутня можливість встановити у даному рішенні факт порушення відповідачем прав і охоронюваних законом інтересів в частині невиконання ним своїх зобов'язань з оплати наданих послуг за Договором у майбутньому. А тому вимога про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат після 29.05.2014 р. не підлягає задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення, від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення.

З даного пункту вбачається, що сторонами було встановлено розмір пені, проте не встановлено строку її нарахування.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань, положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за перерахунком суду правомірним буде стягнення з Товариства за надані у червні 2013 року послуги пені, нарахованої за період з 19.07.2013 р. по 19.01.2014 р. у розмірі 160,17 грн., за надані у липні 2013 року послуги, нарахованої за період з 20.08.2013 р. по 20.02.2014 р. - 158,52 грн., надані у серпні 2013 року послуги, нарахованої за період з 19.09.2013 р. по 19.03.2014 р. - 155,95 грн., надані у вересні 2013 року послуги, нарахованої за період з 19.10.2013 р. по 19.04.2014 р. - 158,78 грн., надані у жовтні 2013 року послуги, нарахованої за період з 19.11.2013 р. по 19.05.2014 р. - 169,79 грн., надані у листопаді 2013 року послуги, нарахованої за період з 19.12.2013 р. по 29.05.2014 р. - 156,61 грн., надані у грудні 2013 року послуги, нарахованої за період з 21.01.2014 р. по 29.05.2014 р. - 128,33 грн., що разом становить 1 088,15 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення позивачем пеня у розмірі 333,65 грн. (1 421,80 грн. - 1 088,15 грн.) обрахована з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому стягненню не підлягає.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення (з урахуванням розрахунку, наданого 29.05.2014 р.) інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 177,92 грн. та 307,49 грн. відповідно, за прострочення виконання грошового зобов'язання

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання та дати, до якої нараховуються інфляційні витрати та 3% річних, правомірним є стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат за надані у червні 2013 року послуги, нарахованих за період з 19.07.2013 р. по 29.05.2014 р. у розмірі 62,29 грн. та 164,56 грн., за надані у липні 2013 року послуги, нарахованих за період з 20.08.2013 р. по 29.05.2014 р. - 55,96 грн. та 182,68 грн., надані у серпні 2013 року послуги, нарахованих за період з 19.09.2013 р. по 29.05.2014 р. - 50,03 грн. та 182,68 грн., надані у вересні 2013 року послуги, нарахованих за період з 19.10.2013 р. по 29.05.2014 р. - 44,10 грн. та 172,36 грн., надані у жовтні 2013 року послуги, нарахованих за період з 19.11.2013 р. по 29.05.2014 р. - 37,97 грн. та 167,22 грн., надані у листопаді 2013 року послуги, нарахованих за період з 19.12.2013 р. по 29.05.2014 р. - 32,03 грн. та 154,42 грн., надані у грудні 2013 року послуги, нарахованих за період з 21.01.2014 р. по 29.05.2014 р. - 25,51 грн. та 149,31 грн., що разом становить 307,89 грн. та 1 173,23 грн. відповідно.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позивачем суми інфляційних витрат та 3% річних є меншими ніж встановлена судом та відсутність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог, правомірним є стягнення 3% річних у розмірі 307,49 грн. та інфляційних витрат у розмірі 177,92 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Управління заборгованості у розмірі 16 840,74 грн., пені у розмірі 1 088,15 грн., 3% річних у розмірі 307,49 грн. та інфляційних витрат у розмірі 177,92 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17; ідентифікаційний код 0227229) на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 13; ідентифікаційний код 38620155) заборгованість у розмірі 16 840 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок) грн. 74 коп., пеню у розмірі 1 088 (одна тисяча вісімдесят вісім) грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 307 (триста сім) грн. 49 коп., інфляційні витрати у розмірі 177 (сто сімдесят сім) грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 1 794 (одна тисяча сімсот дев'яносто чотири) грн. 49 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко