Рішення № 39040041, 27.05.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 р. Справа № 909/410/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., при секретарі судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Богородчанського району, вул. Шевченка, 57, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701, в інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради, вул.Грушевського, 3, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701

до відповідача: Приватного підприємства "Ольва", вул. Петраша, 30, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701

про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 6 125 грн. 08 коп.

за участю представників сторін:

від прокурора: Гарасимик Тарас Олегович - прокурор відділу прокуратури м. Івано-Франківська, (службове посвідчення № 011571 від 26.10.2012 року)

від позивача: не з"явився:

від відповідача: не з"явився

встановив: Прокурор Богородчанського району звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради до Приватного підприємства "Ольва" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 6 125 грн. 08 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов Договору оренди земельної ділянки від 24.03.11 щодо оплати орендної плати за землю.

13 травня 2014 року Богородчанською селищною радою (позивачем по справі) подано через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог за вх.№7279/14 згідно якої останній заявляє ще одну вимогу про розірвання договору оренди земельної ділянки від 24.03.2011 року.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Абзацом 3 п.3.11 вищезазначеної постанови передбачено, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

З врахуванням наведеного, вищевказана заява не приймається до розгляду.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений ухвалою суду від 13.05.2014 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№6337/14 від 07.05.14). Будь-яких клопотань про відкладення розгляд справи суду не подав.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений ухвалою суду від 13.05.2014 року, про що свідчить відмітка на зворотньому боці даної ухвали. Окрім того, ухвала суду від 22.04.14 про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи відповідач суду не подав.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Разом з тим, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців щодо відповідача №18732906 від 26.05.14 вбачається, що Приватне підприємство "Ольва" зареєстроване за адресою - вул. Петраша, 30, смт. Богородчани, Івано-Франківська область,77701, тобто адресою, яка вказувалась в позовній заяві та ухвалах суду, що надсилались відповідачу.

Отже, за наведеного, ухвали по справі направлялись відповідачу за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, вислухавши прокурора, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

24 березня 2011 року на підставі рішення шостого демократичного скликання Богородчанської селищної ради №125 від 24.03.2011 року між Богородчанською селищною радою (по договору - орендодавець/ по справі - позивач) та Приватним підприємством "Ольва" (по договору - орендар/по справі - відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в управлінні Держкомзему у Богородчанському районі 28.03.2012 року за №262040004000615, відповідно до умов якого (п.1 та п.2) орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку загальною площею - 1,1509 га, у тому числі: (під проїздами, проходами, площадками - 1,0218 га; під капітальною спорудою - 0,1291 га) для обслуговування м"ясопереробного комплексу, яка знаходиться за адресою: вул. Петраша, 30, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область.

Актом прийому-передачі земельної ділянки від 24.03.11 (копія якого долучена до матеріалів справи) підтверджується факт передачі орендодавцем та прийняття орендарем на умовах оренди в строкове платне користування земельної ділянки загальною площею - 1,1509 га, яка знаходиться за адресою: вул. Петраша, 30, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область

Разом з тим, відповідно до умов договору (пунктів 7-9) орендар (відповідач по справі) зобов"язався щомісячно (до 14 числа наступного місяця) сплачувати орендну плату у розмірі 1 716 грн. 76 коп.

До матеріалів справи позивачем долучено додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, що зареєстрований в управлінні Деркомзему у Богородчанському районі 28.03.2012 року за №262040004000615.

Пунктом 4 Додаткової угоди встановлено, що вона є невід"ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 24.03.2011 року, який зареєстрований в управлінні Деркомзему у Богородчанському районі 28.03.2012 року за №262040004000615, та набирає чинності після підписання сторонами та її реєстрації.

В судовому засіданні судом встановлено відсутність факту реєстрації вказаної Додаткової угоди. Таким чином угода є неукладеною.

За таких обставин, судом при прийнятті застосовуються умовуи договору оренди від 24.03.11.

В порушення вищезазначених умов договору оренди земельної ділянки від 24.03.2011 року, який зареєстрований в управлінні Деркомзему у Богородчанському районі 28.03.2012 року за №262040004000615, орендар (відповідач по справі) у строки, передбачені договором, розрахунки з орендодавцем не проводив, внаслідок чого утворилась заборгованість по орендній платі за період з січня по квітень 2014 року в сумі 6 125 грн. 08 коп.

Претензійним листом №4-р від 28 лютого 2014 року Богородчанська селищна рада звернулась до відповідача, в якому повідомила останнього про наявність заборгованості по орендній платі в сумі 6 125 грн. 08 коп. та необхідність її погашення. Однак позивач на вказані звернення не відреагував.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також до договору оренди землі.

Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" (надалі - Закон), оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, якими на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою (ст.5 Закону України "Про оренду землі").

Статтями 13, 21, 24 та 25 цього Закону (із змінами та доповненнями чинними на час розгляду даної справи) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи доведено, що відповідач, в порушення умов Договору оренди земельної ділянки від 24.03.14, який зареєстрований в управлінні Деркомзему у Богородчанському районі 28.03.2012 року за №262040004000615 орендну плату за землю своєчасно не сплачував, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з січня по квітень 2014 року у сумі 6 125 грн. 08 коп.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доводи позивача щодо виникнення заборгованості по орендній платі за період з січня по квітень 2014 року у сумі 6 125 грн. 08 коп. не спростував та доказів щодо їх погашення суду не подав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі згідно Договору оренди земельної ділянки від 24.03.14, який зареєстрований в управлінні Деркомзему у Богородчанському районі 28.03.2012 року за №262040004000615 належним чином доведена, документально підтверджена.

З врахуванням зазначеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 6 125 грн. 08 коп. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI (далі-Закон), який відповідно до статті 10 набрав чинності з 01.11.2011 року (із змінами та доповненнями) за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 4 вищевказаного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.14 становить 1 218 грн.

В спірному випадку позовні вимоги по даній справі являються майнового характеру, отже, з урахуванням ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" із змінами та доповненнями, сплаті підлягає судовий збір в розмірі 1 827 грн.

В силу ст. 49 України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

В спірному випадку позовні вимоги заявлені прокурором, який відповідно до чинного законодавства (п. 11 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями)) звільнений від сплати судового збору.

З врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про стягнення з Приватного підприємства "Ольва" в дохід державного бюджету України судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 5, 13, 21, 24, 25 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 3, 4 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

задовольнити позов Прокурора Богородчанського району в інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради до Приватного підприємства "Ольва" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 6 125 грн. 08 коп.

Стягнути з Приватного підприємства "Ольва" (вул. Петраша, 30, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701, код 20535236) на користь Богородчанської селищної ради (вул. Грушевського, 3, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701, код 04357035) 6125 грн. 08 коп. (шість тисяч сто двадцять п"ять гривень вісім копійок) - заборгованості з орендної плати за землю.

Стягнути з Приватного підприємства "Ольва" (вул. Петраша, 30, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701, код 20535236) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) - 1 827 грн. 00 коп. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.14

Суддя Фанда О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кудлейчук О. В. 03.06.14