Ухвала суду № 39038094, 29.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

29 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8393/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О..

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Юність» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Юність» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 28.11.2013 року №0003282250, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 233 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про заниження Товариством податку на додану вартість за листопад 2012 року на загальну суму 5 488,74грн. не відповідають фактичним обставинам справи та є неправомірним. В свою чергу, Товариством відповідно до вимог чинного податкового законодавства сформовано податковий кредит, відображені в податковій звітності господарські операції мали реальний характер та підтверджені первинними документами, які надавались посадовим особам відповідача під час перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами позапланової перевірки ТОВ «Готельний комплекс «Юність» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС», їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2012 року, висновки якої відображені в акті перевірки №2471/15-53-22-5/35818414 від 06.11.2013року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на додану вартість на 5 488,74 грн.

За висновком податкового органу, Товариство у періоді, що перевірявся, безпідставно сформувало податковий кредит за господарськими операціями, здійсненими з ТОВ «Гамалс», з посиланням на акт перевірки зазначеного контрагента, складений ДПІ у Київському районі м. Одеси 11.02.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гамалс» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків за листопад 2012 року», в якому зафіксовано факти вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

За наслідками перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2013 року №0003282250, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 233 грн., з яких 5 489 грн. - за основним платежем, 2 744 грн. - за штрафними санкціями.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару, послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Оскільки податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, прийняті ним податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.06.2012р. між позивачем та МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» укладено договір підряду №07/06-12, за умовами якого підрядник зобов'язався здійснити ремонт фасаду будівлі готелю «Юність», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. С.Варламова (Піонерська), 32.

Також, 31.08.2012р. між позивачем та МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» було укладено договір надання послуг №31/08, згідно умов якого останнє виконало ремонт світлової реклами, що знаходиться на даху будівлі готелю «Юність», на об'єкті ТОВ «Готельний комплекс «Юність», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. С.Варламова, 32.

На виконання умов договорів контрагентом позивача - МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» були складені акти виконаних робіт та виписані податкові накладні. Суми за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за перевірений період, що не заперечується у акті перевірки.

Оплата виконаних послуг була здійснена ТОВ «Готельний комплекс «Юність» шляхом перерахування грошових коштів на рахунок МП у вигляді ТОВ "ГАМАЛС", про що свідчить банківська виписка, зазначені операції були відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Крім цього позивачем до суду надано копію ліцензії АВ №589449, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на здійснення МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» будівельної діяльності з терміном дії з 27.07.2011р. по 27.11.2014р., згідно якої МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» мало право виконувати роботи, які обумовлені договорами №07/06-12 від 07.06.2012р. та №31/08 від 31.08.2012р.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, як вірно зазначили суди, такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у акті перевірки підставою для збільшення ТОВ «Готельний комплекс «Юність» грошових зобов'язань по господарським відносинам з МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» стала інформація про неможливість проведення зустрічної перевірки вказаного контрагента у зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням контрагента.

Проте порушення контрагентами постачальниками товару, послуг податкового законодавства не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару, послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Юність» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.