Постанова № 39038039, 27.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15545/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Панкулича В.І.,

представника відповідача - Колодяжної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Аскоп-Україна» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, у якому просило визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 3175159,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь товариства, стягнути з Державного бюджету України через другого відповідача заборгованість з відшкодування ПДВ у вказаній сумі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.

Колегією суддів установлено, що 01.07.2013 року позивач подав до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року. В рядку 23.1 уточнюючого розрахунку підприємство заявило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 3175159,00 грн. Разом із уточнюючим розрахунком позивачем подану довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок цієї суми. Отримання та прийняття вказаних документів 01.07.2013 року підтверджується відповідними квитанціями.

Як убачається з матеріалів справи, в період з 16.08.2013 року по 30.08.2013 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, предметом якої було дослідження правомірності вищезазначеного бюджетного відшкодування, за підсумками якої складено довідку №1112/15-01/30579869 від 05.09.2013 року. За результатами перевірки контролюючим органом не було встановлено порушень при відображенні позивачем в уточнюючому розрахунку за травень 2013 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 3175159 грн.

З огляду на те, що, не дивлячись на результати згаданої перевірки, сума заявленого бюджетного відшкодування не надійшла на рахунок позивача, останній звернувся у суд за її стягненням.

Надаючи правову оцінку обставинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зважає на таке.

За визначенням Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14).

Положеннями статті 200 (пункти 200.1 - 200.4, 200.7 - 200.8, 200.10 - 200.12, 200.23) Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні такої суми, вона підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному - враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді ця сума має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З огляду на приведені норми та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що позивач, заявляючи до бюджетного відшкодування оспорювану суму сплаченого податку на додану вартість, реалізовував надане йому податковим законодавством право та діяв у спосіб, передбачений законом.

Разом з тим, орган державної податкової служби, встановивши за наслідками документальної перевірки достовірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування, усупереч приписам пункту 200.12 статті 200 ПК України, не подав протягом п'яти днів після закінчення перевірки органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідний висновок.

Таким чином, податковим органом було порушено право позивача на отримання бюджетного відшкодування.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, місцевий суд безпідставно послався на результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Аскоп-Україна» по взаємовідносинам з ТОВ «Інтелпромсервіс» за січень, березень 2012 року, з ТОВ «Б.І.К. Будівельно-індустріальна компанія» за січень 2012 року, з ТОВ «Вторметекспорт» за травень, червень 2013 року, з ТОВ «Ферко» за лютий, березень, квітень, травень 2013 року, викладені в акті від 27.09.2013 року №816/26-53-22-03-21/30579869, в якому йдеться про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, що, зокрема, призвели до завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість на суму 7756872,00 грн., оскільки вказана перевірка не стосується дослідження правомірності та достовірності заявленої до бюджетного відшкодування згідно уточнюючого розрахунку від 01.07.2013 року суми. В даному випадку місцевий суд безпідставно вийшов за межі предмета доказування та дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність позивачем правомірності заявлених ним вимог, поклавши на останнього обов'язок доказування обґрунтованості формування суми бюджетного відшкодування, чим порушив положення ст. ст. 11, 71 КАС України.

Зважаючи на те, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 3175159,00 грн. було порушене податковим органом, вимога про стягнення з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві заборгованості бюджету підлягає задоволенню. При цьому, суд зважає на те, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві являється органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та в силу приписів пункту 200.13 статті 200 ПК України здійснює видачу платнику податку суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 3175159,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь товариства, оскільки достатнім способом захисту порушеного права позивача є вимога про стягнення відповідних коштів. Задоволення ж першої вимоги позивача не призведе до захисту його порушеного права.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, які не відповідають встановленим судом обставинам, та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» заборгованість з бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3175159,00 грн.

У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст постанови складено 02 червня 2014 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М