Постанова № 39037225, 19.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року Справа № 9104/59080/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пам'ять» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пам'ять» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Пам'ять» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11 березня 2011 року: № 0000742302/0/9120 на суму грошового зобов'язання 114669,09 гривень, з яких 91735,27 гривень - за основним платежем та суму штрафу в розмірі 22933,82 гривень та № 0000732302/0/9122 на суму грошового зобов'язання 143336,38 гривень, з яких 1114669,10 гривень - за основним платежем та суму штрафу в розмірі 28667,28 гривень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Пам'ять» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що 11 березня 2011 року на підставі акту №250/23-2/20826021 від 22.02.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Пам'ять» з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «ВІКТОР КО» за серпень 2010 року державною податковою інспекцією у Залізничному р-ні м.Львова, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000732302/0/9122 за платежем з податку на прибуток на суму податкового зобов'язання 143 336,38 грн., з яких 114 669,10 грн. - за основним платежем та штраф в розмірі 28 667,28 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000742302/0/9120 за платежем з податку на додану вартість 114 669,09 грн., з яких 91 735,27 грн. - за основним платежем та штраф в розмірі 22 933,82 грн.

При винесенні зазначених податкових повідомлень-рішень відповідач покликався на те, що: ТзОВ «Пам'ять» порушено п.1., п.2. ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 ЦК України, п.5.1., п.п.5.2.1., п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», таким чином відбулось завищення валових витрат у рядку 04.10 Декларації «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин по одержаних роботах від ТзОВ «ВІКТОР КО» на суму 458676,37 грн. в тому числі за 3 квартал 2010 року на суму 458676,37 грн., ТзОВ «Пам'ять» здійснило заниження податку на прибуток у сумі 114669,10 грн. в тому числі за 3 квартал 2010 року на суму 114669,10 грн.; ТзОВ «Пам'ять» порушено п.1, п.2. ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 ЦК України від 16.01.2003 року, п.п.7.2. п.п.7.4.1., п.п.7.4.4., п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» оскільки завищено податковий кредит по придбанню робіт від ТзОВ «ВІКТОР КО» на суму 91735,0 грн. в т.ч. за серпень 2009 року на суму 91735,27 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 91735,0 грн. в т.ч. за серпень 2009 року на суму 91735,27 грн.

При цьому апелянт зазначає, що 03 серпня 2010 року між ТзОВ А «Пам'ять» та ТзОВ «ВІКТОР КО» укладено Договір підряду № 1 п-03/08-10 на виконання демонтажних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт припливно-витяжних установок вентиляції та систем кондиціонування споруди ТЦ «ВАМ», розташованої за адресою: м.Львів, вул.Виговського, 100. Для цього позивач 16 серпня 2010 року закупив у ТзОВ «Торговий Дім «Галпап» необхідне обладнання, що підтверджується видатковою накладною №РН-1608/01. ТзОВ «ВІКТОР КО» виконав роботи, передбачені Договором, що підтверджується Актом виконаних робіт №0546 від 31.08.2010р.

Оскаржувана постанова суду першої інстанції мотивована нереальністю виконання робіт (надання послуг) за Договором, що господарські операції між ТзОВ «ВІКТОР Ко» та ТзОВ «Пам'ять» є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами. Відтак, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що господарських правовідносин насправді не було.

Також, суд дійшов висновку, що від імені ТзОВ «ВІКТОР КО» договір з позивачем укладено (підписано) невстановленими особами, що вбачається з пояснень засновника ТзОВ «ВІКТОР КО» (яка не була допитана в судовому засіданні) про те, що вона не призначала керівником товариства ОСОБА_1 Суд визнав обгрунтованою позицію відповідача про неможливість виконання послуг за Договором за термін, який минув від дати підписання Договору (03.08.2010р.) до дати підписання Акту виконаних робіт (31.08.2010р.) - є занадто коротким для виконання об'ємів зазначеної в них роботи без будь-яких зауважень.

Крім того, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції помилково вважав, що господарська операція з ТзОВ «ВІКТОР КО» не може бути доведена в сукупності та зокрема договором підряду № 1 п-03/08-10, кошторисом, довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних робіт, податковою та видатковою накладною, оскільки такі не є допустимими доказами господарської операції, яка в них зафіксована.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п.п. 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 цього ж Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. У частині 3 підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 цього ж Закону вказано, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Апелянт вважає, що з вище наведених норм Закону видно, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право. У матеріалах справи знаходиться податкова накладна за перевірочний період, видана ТзОВ «ВІКТОР КО», яка підтверджує податковий кредит ТзОВ «Пам'ять», а саме: податкова накладна, виписана ТзОВ «ВІКТОР КО» № 1342 від 31.08.2010р., яка відповідає вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону й складена з дотриманням усіх необхідних реквізитів, а тому, згідно з п. 6.2. Наказу Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року, дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку (скаржнику), на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Крім того до згаданої податкової накладної додано відповідний реєстр отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2010р., податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період (серпень 2010р.).

Про реальність господарської операції свідчить, зокрема, те, що позивач дійсно закупив необхідне обладнання, яке, в подальшому, змонтував відповідач, що підтверджується присутньою в матеріалах справи видатковою накладною №РН-1608/01 від 16 серпня 2010р., отриманою від постачальника ТзОВ «Торговий Дім «Галпап», вище згадане обладнання було передане для монтажу ТзОВ «ВІКТОР КО», що підтверджується Актом приймання-передачі обладнання від 17.08.2010р., обладнання дійсно було змонтоване на території скаржника по вул.Виговського, 100 у м.Львів. Придбане обладнання було змонтоване у серпні 2010 року та працює по даний час, відповідачем не надано доказів того, що обладнання монтувалося іншим підрядчиком, а у позивача відсутні спеціалісти відповідної кваліфікації для виконання робіт по демонтажу, монтажу та проведенні пусконалагоджувальних робіт вентиляційних систем. Факт монтажу обладнання доводиться показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_2, який контролював виконання робіт, що виконувало ТзОВ «ВІКТОР КО». Свідок пояснив, що роботи виконувалися, обладнання фактично встановлене на будівлі по вул.Виговського, 100. Крім того на виконання умов Договору, позивач сплатив ТзОВ «ВІКТОР КО» за виконані роботи 350 411,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 573 від 06.09.2010р. та № 604 від 08.09.2010р., у позивача не було підстав сумніватися в цивільній право- та дієздатності контрагента - ТзОВ «ВІКТОР КО», оскільки останнім було надано всі необхідні документи, зокрема, саме ОСОБА_1 був внесений до Державного реєстру як керівник ТзОВ «ВІКТОР КО», у підприємства були наявні всі правовстановлюючі документи, також контрагент був зареєстрований як платник ПДВ та володів ліцензією на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури від 29.05.2009р., виданою Інспекцією Держархбудконтролю у Львівській області.

Відтак, перелічені докази підтверджують наявність договірних відносин між ТзОВ «Пам'ять» та ТзОВ «ВІКТОР КО», а також реальність господарських операцій між контрагентами.

Крім того згідно з ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70 КАС України). Зазвичай суд одержує показання свідка під час судового розгляду на етапі дослідження доказів у справі. Загальний порядок допиту свідка врегульовано статтею 141 КАС України. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що суд повинен безпосередньо заслухати покази свідка, якого попередньо було приведено до присяги. Оскаржуване рішення суду першої інстанції грунтується на показах осіб, які не були допитані в судовому засіданні. Зокрема, судом не було допитано в якості свідків засновника ТзОВ «ВІКТОР КО», не було допитано ОСОБА_3, відтак, пояснення зазначених осіб не можуть бути доказами у справі.

Також апелянт зазначає, що суд, цитуючи в оскаржуваній постанові статтю 67 Конституції України, згідно якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, не врахував, що скаржник виконав зазначену норму Конституції України, сплативши податок на додану вартість в ціні послуг, придбаних у ТзОВ «ВІКТОР КО». Відтак, скаржник є добросовісним платником податку, й вчинені ним господарські операції з ТзОВ «ВІКТОР КО» є реальними, відповідають господарській меті позивача, а дані, наведені у документах, що надають право на податковий кредит, відповідають дійсності. При цьому суд першої інстанції не взяв до відома положення статті 61 Конституції України, котрою регламентовано, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому сплата (несплата) контрагентом-постачальником послуг сум податку на додану вартість до бюджету за оподатковуваною операцією не є підставою для не включення таких сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту платником податку - покупцем і, відповідно, не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не обгрунтовано з яких міркувань суд вважав, що договір підряду № 1 п-03/08-10, кошторис, довідка про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних робіт, податкова та видаткова накладна не є допустимими доказами господарської операції, яка в них зафіксована. Згідно з ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, висновки, зроблені судом першої інстанції, базуються на припущеннях та невірному тлумаченні норм чинного законодавства.

З огляду на викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.08.2010р. між ТзОВ «Пам'ять» (Замовник) та ТзОВ «Віктор Ко» (Підрядник) укладено Договір підряду № 1 п-03/08-10 на виконання демонтажних, монтажних та пуско налагоджувальних робіт припливно-витяжних установок вентиляції та системи кондиціонування споруди ТЦ «ВАМ», розташованого за адресою м. Львів, вул. Виговського, 100. За умовами цього договору перелік складу та обсягу робіт, що доручається до виконання підряднику будуть перелічені у акті виконаних робіт (п. 3.1 Договору). Матеріали, вироби та механізми, що використовуються при монтажних, демонтажних та пуско-налагоджувальних роботах - за рахунок підрядника (п.4.2). Вартість робіт за договором складає 550 411,64 грн. (в т. ч. ПДВ 20%). Договір підписаний та укладений від імені ТзОВ «Віктор Ко» ОСОБА_1 Сторонами погоджено договірну ціну на будівництво ТЦ «ВАМ», що здійснюється в 2010 р., зокрема на будівельні роботи - 345 760,17 грн., на монтажні роботи -101 778, 15 грн., на інші витрати -102 873,32 грн. На момент укладення договору ТзОВ «Віктор Ко» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа, перебувало на обліку платника податків та є платником податку на додану вартість. ТзОВ «Віктор Ко» отримало ліцензію серії АВ № 479676 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з створенням об'єктів архітектури, строком з 29.05.2009 р. по 23.08.2011р. У довідці про вартість виконаних робіт за серпень 2010 р. зазначено, що всього по об'єкту договору вартість виконаних робіт становить 550 441,64 грн. Акт 0546 за серпень 2010 р. приймання виконаних будівельних робіт передбачає, які саме були виконані роботи. У відомості про трудомісткість і заробітну плату по даному об'єкту договору, зазначено трудомісткість по кожному виду робіт. Згідно локального кошторису № 2-1-1 на монтаж ТЦ «ВАМ» кошторисна вартість договору становить 355 922 грн., кошторисна трудомісткість 13417 люд.год., кошторисна заробітна плата 238 134 грн.

Крім того судом встановлено, що ТзОВ «Торговий дім «Галпап» видало ТзОВ «Пам'ять» видаткову накладну № РН-1608/01 від 16.08.2010 р. на суму 968550 грн. (в. т.ч. ПДВ - 161425 грн.) на обладнання для вентиляції та кондиціювання. За накладною складно акт приймання-передачі. 31.08.2010 р. ТзОВ «Віктор Ко» видало податкову накладну на суму договору 550 411,64 грн. Платіжними дорученнями № 573 від 06.09.2010 р. та № 604 від 08.09.2010 р. ТзОВ «Пам'ять» перерахувало ТзОВ «Віктор Ко» зазначену суму. Вартість понесених витрат за договором ТзОВ «Пам'ять» віднесло до валових витрат, а на підставі податкової накладної суму ПДВ віднесло до податкового кредиту за відповідний звітній період.

Відповідно ДПІ у Залізничному районі м. Львова провела позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ «Пам'ять» з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Віктор Ко» за серпень 2010 р. За результатами перевірки складено акт від 22.02.2011р. № 250/23-2/20826021 згідно якого встановлено завищення валових витрат в рядку 04.10 декларації «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» по придбаних роботах від ТзОВ «Віктор Ко» на суму 458 676,37, в т.ч. за III кв. 2010 р. на цю суму, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 114 669,10 грн., в т. ч. за III кв.2010 р., що є порушенням п.1,2 ст.215, ст. 203, 216, 228 ЦК України, п. 51 п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також встановлено завищення податкового кредиту по придбанню робіт від ТзОВ «Віктор Ко» на суму 91 735, 00 грн., в т.ч. за серпень 2009 р. на цю суму., що є порушенням ЦК України та п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4.4 п.7.4. п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Таких висновків податковий орган дійшов використовуючи дані перевірки самого ТзОВ «Віктор Ко», встановлені в акті перевірки від 30.12.2010 р. за період з 01.01.2009 р. по 04.11.2010 р.

За наслідками перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2011 р. № 0000742302/0/9120, яким нараховано зобов'язання з податку на додану вартість на суму 91735,27 грн. та штраф в розмірі 22933,82 грн. (всього - 114669,09 грн.) та рішення № 0000732302/0/9122, яким нараховано зобов'язання з по податку на прибуток в розмірі 114669,10 грн. та штраф в розмірі 28667,28 грн. (всього - 143336,38 грн.).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно вважав, що, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Законом України «Про податок на додану вартість», бо діяли саме в період існування таких.

Відповідно до п. 5.1. цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.1.цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Отже, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з пояснень засновника ТзОВ «Віктор Ко» вбачається, що вона ОСОБА_1 є керівником товариства не призначала, а тому від імені товариства договір з позивачем укладено (підписано) невстановленими особами, відтак відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, які зазначені в договорах, актах та інших первинних документах. При цьому суд першої інстанції вважав, що договори, акти, накладні, кошториси та інші первинні документи, підписані від імені ТзОВ «Віктор Ко» ОСОБА_1 не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування і, відповідно, не можуть доводити обставини, які в цих документах зафіксовані. Окрім того, оскільки юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, то підписання від імені юридичної особи договорів невідомими особами, які не є органами юридичної особи свідчить про те, що такі діяли всупереч закону. Ці дії не можуть вважатися такими, що призвели до набуття юридичними особами цивільних прав та обов'язків щодо ТзОВ «Пам'ять». Крім того Акт приймання виконаних робіт, довідка про вартість виконаних робіт, кошторис у серпні 2010 року свідчать, що роботи є достатньо трудомісткими, потребують часу та кваліфікованих працівників, а ТзОВ «Віктор Ко» не мало кваліфікованого персоналу для виконання робіт такого виду та обсягу робіт, і відсутні докази залучення такого персоналу на підставі цивільно-правових договорів. Крім того ТзОВ «Віктор Ко» амортизаційні нарахування не нараховувало, що свідчить про відсутність основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності та відсутні виробничі потужності, необхідні для здійснення технологічного процесу; у підприємства відсутні транспортні засоби (акт перевірки ТзОВ «Віктор Ко»).

З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку, що реального виконання робіт (надання послуг) за договором, укладеним між ТзОВ «Віктор Ко» та ТзОВ «Пам'ять» не було. Встановлення справжнього виконавця робіт виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті. Таким чином, господарські операції з цими юридичними особами є фіктивними в частині особи, які їх виконували, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Однак колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.

Як уже зазначалось вище нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право.

Згідно податкової накладної, яка мається у матеріалах справи, за перевірочний період, виданої ТзОВ «ВІКТОР КО», і яка підтверджує податковий кредит ТзОВ «Пам'ять», вбачається, що така виписана ТзОВ «ВІКТОР Ко» за № 1342 від 31.08.2010р., і відповідає вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», складена з дотриманням усіх необхідних реквізитів, а тому, згідно з п. 6.2. Наказу Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року, дає право позивачу, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Крім того до згаданої податкової накладної у матеріалах справи мається відповідний реєстр отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2010р., податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період (серпень 2010р.).

Реальність господарської операції підтверджується, фактом закупівлі позивачем необхідного обладнання, яке, в подальшому, змонтовано. Дана обставина підтверджена видатковою накладною №РН-1608/01 від 16 серпня 2010р., отриманою від постачальника ТзОВ «Торговий Дім «Галпап», крім того згадане обладнання було передане для монтажу ТзОВ «ВІКТОР Ко», що підтверджено Актом приймання-передачі обладнання від 17.08.2010р. Придбане обладнання було змонтоване на території позивача по вул.Виговського, 100 у м.Львів. у серпні 2010 року.

Судом першої інстанції не встановлено, а податковим органом не надано доказів того, що обладнання монтувалося іншим підрядчиком. Крім того факт монтажу обладнання підтвердив у суді першої інстанції допитаний в якості свідка ОСОБА_2

Крім того на виконання умов Договору, позивач сплатив ТзОВ «ВІКТОР Ко» за виконані роботи 350 411,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 573 від 06.09.2010р. та № 604 від 08.09.2010р. Крім того у позивача не було підстав сумніватися в цивільній право- та дієздатності контрагента - ТзОВ «ВІКТОР Ко», бо останнім було надано всі необхідні документи, зокрема, саме ОСОБА_1 був внесений до Державного реєстру як керівник ТзОВ «ВІКТОР Ко», у підприємства були наявні всі правовстановлюючі документи, також контрагент був зареєстрований як платник ПДВ та володів ліцензією на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури від 29.05.2009р., виданою Інспекцією Держархбудконтролю у Львівській області. Відтак, перелічені докази підтверджують наявність договірних відносин між ТзОВ «Пам'ять» та ТзОВ «ВІКТОР КО», а також реальність господарських операцій між контрагентами.

Крім того згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору У постанові суд першої інстанції покликався на пояснення засновника ТзОВ «ВІКТОР Ко», та свідка ОСОБА_3, однак ці особи у суді першої інстанції не допитувались безпосередньо, тому пояснення зазначених осіб не можуть бути доказами у справі.

Крім того згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а відтак несплата контрагентом - постачальником послуг позивача сум податку на додану вартість до бюджету за оподатковуваною операцією не є підставою для не включення таких сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту ТзОВ «Пам'ять» і, відповідно, не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що висновки, зроблені судом першої інстанції, базуються на припущеннях та невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому постанову суду першої інстанції слід скасувати, а позовні вимоги - задовольнити.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пам'ять» - задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року у справі № 2а-4487/11/1370 - скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Пам'ять» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 11 березня 2011 року: № 0000742302/0/9120 та № 0000732302/0/9122.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

Повний текст постанови виготовлений 23.05.2014 року