Постанова № 39036093, 26.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 р. Справа №805/4273/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кірієнка В.О.;

при секретарі судового засідання - Шерстюк Н.А.,

за участю

представника позивача - Коваль Т.О. (за довіреністю),

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності з виконання вимоги №Ф-629у від 05.06.2013 року щодо стягнення з ФО-П ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 170,00 грн. неправомірною, зобов'язання вжити заходів з примусового виконання вимоги №Ф-629у від 05.06.2013 року шляхом направлення запиту до обліково-реєстраційних установ, винесення постанови про привід боржника через органи внутрішніх справ, здійснення виїзду за місцем здійснення підприємницької діяльності, місцем мешкання, направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, розгляду клопотання №15226/06 від 10.12.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (далі - Закон № 606) не здійснено належних заходів щодо примусового виконання виконавчого документу - вимоги №Ф-629у від 05.06.2013 року стягнення з ФО-П ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 170,00 грн., а саме шляхом направлення запиту до обліково-реєстраційних установ, винесення постанови про привід боржника через органи внутрішніх справ, здійснення виїзду за місцем здійснення підприємницької діяльності, місцем мешкання, направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Просив визнати бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції неправомірною та зобов'язати відповідача вжити заходи з примусового виконання виконавчого документа.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявна письмова заява представника відповідача, в якій останній просить здійснити розгляд справи за його відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього та Положенням про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2.

05.06.2013 року позивачем винесено вимогу №Ф-629у про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 170,00 грн.

Постановою державного виконавця від 05.07.2013 року відкрито виконавче провадження № ВП 38698237 з примусового виконання вимоги №Ф-629у від 05.06.2013 року, винесеної УПФУ у Волноваському районі Донецької області відносно ФО-П ОСОБА_2

Відповідно до протоколу ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження від 20.03.2014 року встановлено, що державним виконавцем у порушення ст. ст. 11, 25, 27, 57 Закону України "Про виконавче провадження", не приймалось жодних заходів примусового виконання вищевказаного виконавчого документа, в тому числі шляхом направлення запитів до обліково-реєстраційних установ, винесення постанови про привід боржника через органи внутрішніх справ, здійснення виїзду за місцем здійснення підприємницької діяльності, місцем мешкання, направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до зазначеного Закону примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Згідно з ч. 1 ст. 5 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ч.2 ст. 25 Закону № 606, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ст. 27 Закону № 606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 32 цього Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Таким чином, нормами даного Закону передбачено, що стягнення може бути звернено на кошти та інше майно (майнові права) боржника; на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; органами ДВС здійснюються вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, та інші заходи, передбачені законом.

Крім того, згідно пп. 3 п. 3 ст. 11 Закону № 606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Статтею 68 Закону № 606 передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції від 15.12.2013 року №1223/5 встановлено, що боржник - ФО-П ОСОБА_2 працює в магазині "АТБ" (вул. Леніна, 34а, м. Волноваха, Донецька обл.), та звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Копію зазначеної постанови направлено до виконання до бухгалтерії "АТБ".

З огляду на зазначене, враховуючи, що сума боргу, яка підлягає примусовому стягненню з ФО-П ОСОБА_2, не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати, суд дійшов висновку, що відповідачем при виконання виконавчого документу - вимоги №Ф-629у від 05.06.2013 року, винесеної УПФУ у Волноваському районі Донецької області відносно ФО-П ОСОБА_2 здійснено необхідні, передбачені Законом № 606 заходи примусового виконання рішення органу Пенсійного фонду, а саме шляхом звернення стягнення на заробітну плату боржника - ОСОБА_2

Нормою ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що з досліджених судом обставин справи в діях відповідача не вбачається порушень норм діючого законодавства, оскільки він діяв відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження".

У відповідності до приписів ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 51, 69, 70, 71, 86, 94, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 02.06.2014р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 26.05.2014р. в присутності представника позивача та приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.