Ухвала суду № 39034938, 22.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року м. Київ К/9991/88398/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту»

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011

у справі № 2а-1403/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, скасування наказу, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Технології комфорту») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС) про визнання дій протиправними, скасування наказу, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 19.05.2011 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС №0001432330 від 13.04.2011 про застосування до ТОВ «Технології комфорту» штрафних санкцій у розмірі 12069,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 скасовано рішення суду першої інстанцій та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за результатами якої складено акт від 31.03.2011 №27030102/2330/33093935.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем пункту 3 статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 13.04.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001422330 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.; №0001432330 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12069,70 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з підпунктом 75.1.3. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема, такої обставини: у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (підпункт 80.2.6).

З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2010 ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя було проведено перевірку позивача з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу наявних коштів, існування торгових патентів та ліцензій.

За результатами перевірки до ТОВ «Технології комфорту» рішеннями від 16.08.2010 №0004922330 та №0004932330 були застосовані штрафні (фінансові) санкції, яки були оскаржені платником податків до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 19.10.2010 позов ТОВ «Технології комфорту» був задоволений, визнані незаконними та скасовані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.08.2010.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно не прийняли доводи позивача про протиправність дій по призначенню фактичної перевірки 31.03.2011 та незаконність наказу ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя АРК від 31.03.2011 щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «Технології комфорту», оскільки станом на день його видання постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 19.10.2010 у справі №2а-2653/10/2770 не набрала законної сили у зв'язку з апеляційним оскарженням.

Отже, суди дійшли до вірного висновку, що немає підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя АРК. №0001422330 від 13.04.2011 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частини визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001432330 від 13.04.2011 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12069,70 грн., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, зазначені штрафні санкції до позивача застосовані відповідачем на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995, застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених Податковим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

З таким висновком суду першої інстанції вірно не погодився суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755 та Закону України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків та зборів, а також іншого законодавства контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

При здійсненні перевірок, операцій з готівкою, органи державної податкової служби керуються нормами Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» від 15.12.2004 №637 (зареєстровано Міністерством юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, далі по тексту - Положення), яким визначені вимоги стосовно ведення таких операцій.

За встановлені при перевірки порушення норм по регулюванню обігу готівки відповідно до Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі по тексту - Указ №436) органи державної податкової служби застосовують до суб'єктів господарювання фінансові санкції у виді штрафу відповідно до статті 8 Закону та пункту 2 Указу.

Крім того, Указом №436 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

Судом апеляційної інстанції зазначено та вбачається з матеріалів справи, що у ході перевірки встановлено порушення позивачем пункту 3 статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004, а саме, неоприбуткована готівка у касі в розмірі 2413,94 грн.

Отже, колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту» відхилити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров