Ухвала суду № 39034908, 22.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року м. Київ К/9991/81841/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Салгир 07»

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011

у справі № 2а-8622/09/5/0170

за позовом Приватного підприємства «Салгир 07»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим

третя особа Бєлінська сільська рада

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Салгир 07» (далі по тексту - позивач, ПП «Салгир 07») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Ленінському районі АРК) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2009 №0001981503/0.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання повноти декларування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у 2008, 2009 роках, за результатами якої складено акт від 17.06.2009 №2166/1503/34781834.

Висновками акту перевірки зафіксовано не подання платником податку податкової декларації у 2008 році і порушення ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження податкового зобов'язання орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 53154,60 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009 №0001981503/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в розмірі 71087,41 грн., в тому числі за основним зобов'язанням в розмірі 53154,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17932,81 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходив з того, що відповідачем правомірно зроблено висновок про те, що ПП «Салгір 07» занижено податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 53154,60 грн., які донараховані спірним податковим повідомленням-рішенням з застосуванням штрафних санкцій в розмірі 17932,81грн.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 30.05.2008 між Бєлінською селищною радою (орендодавець) та ПП «Салгир 07» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,5000 га, в тому числі із них 1,5000 га. - відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом, в тому числі піски (кадастровий номер - 0122781200:04:001:0025), за рахунок земель, які не передані у власність чи користування Бєлінської селищної ради.

Зазначений договір зареєстрований 30.05.2008р. в Ленінському відділі Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у книзі Державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок здійснено запис під реєстр.№04080110.

Листом вих. №995 від 03.10.2008 Бєлінська селищна рада, на підставі ст. 24 Закону України «Про оренду землі» направила ДПІ в Ленінському районі АРК. копію договору оренди земельної ділянки з ПП «Салгир 07».

Таким чином, відповідачем на підставі п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» правомірно проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Салгир 07» з питання повноти декларування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008, 2009 роки, на підставі договору оренди землі від 30.05.2008, направленого листом Бєлінської селищної ради за №995 від 03.10.2008.

Зі змісту ст. 14 Закону України «Про плату за землю» слідує, що платники орендної плати подають податкову декларацію відносно земельних ділянок, які перебували в їх користуванні в попередньому році і в продовжують перебувати в поточному році до 1 лютого поточного року, а відносно нововідведених земельних ділянок протягом місяця з дня виникнення права на користування.

Отже, позивач мав подати податкову декларацію відносно орендованої земельної ділянки за 2008 рік до 30.06.2008 (протягом місяця з дня державної реєстрації договору оренди) та за 2009 рік до 01.02.2009.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що оскільки позивачем податкові декларації станом на день проведення перевірки відповідачем не надані, що зафіксовано актом перевірки, то застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн. є правомірним.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтоване визначення податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань в розмірі 53154,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17592,81 грн., з огляду на наступне.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 зазначеного Закону).

Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендною платою за землю є платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю») .

Статтею 17 Закону України «Про плату за землю» передбачалося, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно заяви про уточнення позовних вимог від 07.10.2010, оскаржує визначення податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням орендної плата з юридичних осіб за основним зобов'язанням лише в розмірі 26965,00 грн. (53154,60 грн. - 26189,60 грн., як зазначено в заяві від 07.10.2010 - вище за 26189,60 грн.), тобто визнає оскаржуване рішення в частині нарахування основного зобов'язання за 2008 рік повністю в розмірі 16694,88 грн. (2373,68 грн. х 7 місяців + 79,12 грн.) та за 2009 рік частково в розмірі 9494,72 грн. (виходячи з орендної плати на рівні 2373,68 грн. х 4 місяці).

Також, позивач оскаржує нарахування штрафних (фінансових) санкцій нарахованих податковою інспекцією у зв'язку з самостійним донарахуванням сум податкового зобов'язання за 2008-2009 роки в розмірі 6741,25 грн. (17932,81 грн. - 10851,56 грн., як зазначено в заяві від 07.10.2010 - вище за 10851,56 грн. - 340,00 грн. штрафні (фінансові) санкції за ненадання податкових декларацій відносно орендованої земельної ділянки за 2008-2009 роки), тобто визнає оскаржуване рішення в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій за 2008 рік повністю в розмірі 8477,88 грн. (1186,84 грн. х 7 місяців + 170,00 грн.) та за 2009 рік частково в розмірі 2373,68 грн. (949,47 грн. +712,10 грн. +474,74 грн. + 237,37 грн.).

Помилковість висновків податкового органу щодо визначення орендної плати з юридичних осіб за основним зобов'язанням за 2009 рік в розмірі 26965,00 грн. (9114,93 грн. розмір місячної орендної плати за даними податкової - 2373,68 грн. розмір місячної орендної плати за даними платника) х 4 місяці), позивач обґрунтовує неправильним визначенням відповідачем розміру місячної орендної плати за договором оренди землі у період дії першого пільгового року на рівні 9114,93 грн., замість - 2373,68 грн.

При цьому позивач вважає, що пільговий рік має обчислюватись зі дня державної реєстрації договору оренди землі до спливу календарного року тобто, з 30.05.2008 по 30.05.2009.

Проте такі твердження позивача є помилковими і не ґрунтуються на вимогах податкового та бюджетного законодавства. Сплата податкових зобов'язань обмежується бюджетним роком, оскільки сплата податків є надходженнями доходної частини відповідних бюджетів, контроль справляння за якими покладений у тому числі на податкові органи.

Згідно п. 41 ст. 1 Бюджетного кодексу України платіж - виконання бюджетних, боргових, гарантійних чи податкових зобов'язань, що виникли в поточному або попередніх бюджетних періодах.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Тому висновки відповідача є цілком обґрунтованими і відповідають нормам податкового та бюджетного законодавства, яке в даному випадку є спеціальним у питаннях щодо сплати податкових зобов'язань до бюджету по відношенню до цивільно-господарського законодавства, яким регулюються договірні відносини.

Пунктом 9 договору оренди землі було визначено, що орендна плата вноситься орендатором в грошовій формі в розмірі 28484,16 грн. в рік, що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на період будівництва з 2008 року по 2009 рік, і в розмірі 94947,20 грн. в рік, що складає 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 2009 року по 2057 рік.

Аналогічні суми розміру орендної плати, з 2008 рік по 2009 рік на рівні 28484,16 грн. на рік та з 2009 року по 2057 рік на рівні 94947,20 грн. на рік, також зазначені в розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких здійснена 2007 році.

Отже, вищезазначеними положеннями договору, що також узгоджувалося з положеннями нормативно-правових актів, які регулювали питання орендної плати за землю, визначався розмір орендної плати виходячи з річного строку та чітко встановлений період та розмір орендної плати.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що орендна плата в розмірі 28484,16 грн. на рік (3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на період будівництва) має сплачуватися у період з моменту державної реєстрації договору до 31.12.2008, а в розмірі 94947,20 грн. в рік (10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) у період з 01.01.2009 по 31.12.2057.

Згідно п. 5 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період будівництва складає 949472,00 грн.

Разом з тим, згідно листа Державного комітету України із земельних ресурсів вих.12-22-6/87 від 09.01.2009, нормативна грошова оцінка земель станом на 01.01.2009 за 2008 рік має індексуватися на коефіцієнт індексації 1,152, який розраховано виходячи з середньорічного індексу інфляції за 2008 рік - 125,2%, відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженої постановою КМУ №783 від 12.05.2000. Внаслідок чого, нормативна грошова оцінка земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,5000 га. (кадастровий номер - 0122781200:04:001:0025) у 2009 році становила 1093791,70 грн. (949472,00 грн. х 1,152), а розмір орендної плати на рік виходячи із ставки 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 109379,17 грн. (9114,93 грн. щомісячно).

Суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги посилання позивача на додаткову угоду, зареєстровану 18.11.2009, до договору оренди землі від 30.05.2008, згідно якої п. 9 договору щодо розміру орендної плати викладено в новій редакції, оскільки зазначена додаткова угода укладена та зареєстрована в Ленінському відділі Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у книзі Державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок здійснено запис під №040901100013, вже після здійснення відповідачем перевірки та прийняття оскаржуваного рішення.

Також обґрунтовано не визнано судами у якості доказу експертний висновок №3243 від 24.12.2010 у справі, який згідно з ч. 5 ст. 82 КАС України для суду не є обов'язковим, оскільки експертом помилково розраховано розмір орендної плати за 2009 рік (січень-квітень) виходячи з розміру місячної орендної плати за договором оренди землі на рівні 2373,68 грн., а також безпідставно не застосоване положення щодо індексації грошової оцінки земель для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 2009 рік.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вирішуючи справу в межах заявлених уточнених позовних вимог дійшли вірного висновку, що відповідач правомірно визначив ПП «Салгир 07» орендну плату з юридичних осіб за основним зобов'язанням за період січень-квітень 2009 рік в розмірі 36459,72 грн. виходячи з щомісячної орендної плати в розмірі 9114,93 грн., та правильно застосував штрафні (фінансові) санкції за 2009 рік в загальній сумі 9114,93 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Салгир 07» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2011 а ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров