Ухвала суду № 39034696, 21.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2014 р. м. Київ К/9991/15619/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 по справі №2а-7311/10/1870 за позовом Малого приватного підприємства «Либідь» до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011, позовні вимоги Малого приватного підприємства «Либідь» (далі - МПП «Либідь», позивач) до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - ДПІ в м. Суми) задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Суми від 31.08.2010 №0007022304/65736 в частині застосування до МПП «Либідь» фінансових санкцій в розмірі 15126,35грн. В частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування рішення від 31.08.2010 №0007022304/65736 в частині застосування до МПП «Либідь» фінансових санкцій в розмірі 340,00грн. - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ в м. Суми 12.03.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.04.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 9 статті 3, пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що уповноваженими працівниками ДПІ в м. Суми було проведено перевірку господарської одиниці позивача - відділу, що розташований за адресою: м. Суми, від Роменська, 79 щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 17.08.2010 №6497/18/19/23/23994138/715.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято рішення від 31.08.2010 №0007022304/65736 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15466,35грн., з яких 9180,00грн. за порушення вимог пункту 9 статті 3 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у незабезпеченні щоденного друкування фіскальних звітних чеків (Z-звітів). При цьому, податковий орган виходив з того, що в книзі обліку розрахункових операцій позивача зберігався один фіскальний чек (Z-звіт) роздрукований 12.11.2009 за №1034, згідно якого сума продажу складала 0,00грн. А також 6286,35грн. за порушення вимог пункту 13 статті 3 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у незабезпеченні відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в поточному Х-звіті. При цьому, податковий орган виходив з того, при перевірці книги обліку розрахункових операцій та контрольних стрічок виявлено, що на початок зміни 06.07.2009 після зняття Z-звіту №940 сума невідповідності (надлишок) складала 1257,27грн.

Сферу застосування реєстраторів розрахункових операцій визначено статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідно до вимог якої суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і проводять розрахункові операції, зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій.

Пунктом 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

Вказаної вимоги суб'єкти господарювання повинні дотримуватися в усі робочі дні. Тобто зазначена норма враховує особливості роботи реєстраторів розрахункових операцій, які повинні забезпечувати друкування таких звітів не пізніше ніж через 24 години після початку роботи. Якщо підприємство не здійснює господарську діяльність у конкретні дні (вихідні, святкові), що підтверджується відповідним наказом по підприємству, то в такі дні реєстратори не застосовуються, тому відповідні звітні чеки не друкуються. Таким чином, у робочі дні підприємства, незалежно від того, буде рух коштів у той день чи ні, реєстратор розрахункових операцій має бути обов'язково включеним для щоденного друку фіскального звітного чека.

З матеріалів справи вбачається, що при перевірці відповідачем книги обліку розрахункових операцій №1819005626 р/6 від 12.10.2009 та контрольних стрічок встановлено незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків (Z-звітів).

Судами встановлено, що в книзі обліку розрахункових операцій зберігався фіскальний звітний чек (Z-звіт), роздрукований 12.11.2009 за №1034, згідно якого сума продажу складала 0,00грн., запис в Розділі 4 книги обліку розрахункових операцій про ремонт чи збої програмного забезпечення на момент перевірки відсутні.

Отже, посилання позивача на той факт, що друкування Х-звіту обумовлено тим, що фіскальний принтер «Міні ФП-01» версія ПО 08-01, не підтримує функцію друкування Z-звіту у випадках відсутності протягом дня торгових операцій, що підтверджується листом виробника та сервісного центру є необґрунтованим, оскільки відповідно до листа ДП ТОВ «Техническая компания ЭВМ сервис» фіскальний принтер «Міні ФП-01» не дозволяє друкувати «нульовий» фіскальний звітний чек (Z-звіт) у разі, якщо відсутні розрахункові чи службові операції.

Враховуючи вищезазначене, позивачем не було забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків (Z-звітів), що стало причиною застосування до останнього штрафних (фінансових) санкцій на суму 9180,00грн.

При цьому, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 340,00грн., оскільки дії позивача містили порушення яке полягало лише у не роздрукуванні фіскальних звітних чеків (Z-звітів), умовою виконання дії якого Закон визначає необхідність забезпечувати таку дію щоденно.

Отже, на підставі вимог пункту 4 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача має бути застосована фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00грн. за невиконана друку фіскального звітного чеку.

За змістом пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Факт вчинення порушення приписів вищезазначеної норми підтверджується матеріалами справи, а саме: при перевірці книги обліку розрахункових операцій №1819003626 р/5 від 20.01.2009 та контрольних стрічок відповідачем виявлено, що на момент відкриття зміни 06.07.2009 не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в поточному Х-звіті. Сума невідповідності (надлишок) складала 1257,27грн.

У зв'язку з цим, податковим органом було притягнуто позивача до відповідальності на підставі статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно якої у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Застосовані до позивача штрафні санкції за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, визначення яких закріплено частиною першою статті 238 Господарського кодексу України, оскільки, є заходом майнового характеру, спрямовані на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності та застосовуються уповноваженим органом державної влади.

Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фінансова санкція - грошова сума, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб'єктів підприємницької діяльності за місцем їх реєстрації до відповідного місцевого бюджету.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що фінансові санкції, визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно зі статтею 250 цього Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Рішенням ДПІ в м. Суми від 31.08.2010 №0007022304/65736 штрафні (фінансові) санкції в сумі 6286,35грн. до МПП «Либідь» було застосовано за порушення вимог пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що відбулося 06.07.2009, тобто більш як один рік тому.

За встановлених обставин щодо застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 6286,35грн. з порушенням строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, висновок судів попередніх інстанцій про їх неправомірність є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 по справі №2а-7311/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ А.М. Лосєв

___ Л.І. Бившева