Рішення № 39033346, 28.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа № 911/1428/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області

"Броваритепловодоенергія", м. Бровари

до Публічного акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій", м. Бровари

про стягнення 110235,49 грн.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (надалі позивач) заявлено позов до Публічного акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій" про стягнення заборгованості 110235,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов’язання за договором про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води від 01.02.2013 р. № 111.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2014 р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено на 28.05.2014 р.

28.05.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав заяву про припинення провадження у справі у частині розгляду позовних вимог щодо стягнення 80235,49 грн. у зв’язку з їх сплатою відповідачем. Разом з тим, у вказаній заяві відповідач визнає наявну у останнього заборгованість перед позивачем у розмірі 30000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

01 лютого 2013 року між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (виконавець, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Броварський завод будівельних конструкцій" (споживач, відповідач у справі) було укладено договір № 111 про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води (надалі договір), відповідно до умов якого виконавець зобов’язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та підігріву води (теплопостачання), а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору видами централізованих послуг, що надаються по даному договору є опалення та підігрів води.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що споживач зобов’язаний, зокрема, оплачувати послуги в установлений договором строк.

Згідно з п. 2.2.1. договору плата за послуги теплопостачання здійснюється до 15 числа місяця, що передує місяцю надання послуг з теплопостачання в розмірі 100% від вартості запланованого обсягу на наступний місяць.

Відповідно до додатку №1 до договору послуга надається в чотири приміщення у м. Броварах: вул. Незалежності, 8-а, (дитячий садочок) , вул. Грушевського, 17 (приміщення бухгалтерії) та по вул. Грушевського, 17 (каналізаційно-насосна станція), вул. Незалежності, 8-а, (районне управління пенсійного фонду).

Договір укладається терміном на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. 9.1. договору).

Як зазначає позивач, за період з 01.01.2014 р. по 01.04.2014 р., останнім були надані відповідачеві послуги по теплопостачанню на загальну суму 114041,74 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про надання послуг від 31.01.2014 р. на суму 43779,25 грн., січня 2014 року на суму 12491,51 грн., від 31.01.2014 р. на суму 7030,67 грн., від 28.02.2014 р. на суму 38310,10 грн. та на суму 11001,01 грн.

Між тим, відповідач свої зобов’язання щодо оплати використаної ним теплової енергії виконував неналежним чином, сплативши лише частину заборгованості, в зв’язку з чим за останнім, як зазначає позивач, станом на 09.04.2014 р. рахувалася заборгованість у сумі 110235,49 грн.

28.05.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав заяву про припинення провадження у справі у частині розгляду позовних вимог щодо стягнення 80235,49 грн. у зв’язку з їх сплатою відповідачем. На підтвердження факту часткової сплати відповідачем заборгованості, останній долучив до вказаної заяви належним чином завіреними копіями платіжних доручень №634 від 23.04.2014 р. на суму 20000,00грн., №123 від 25.04.2014 р. на суму 20000,00 грн., №766 від 19.05.2014 р. на суму 10310,10грн., №803 від 23.05.2014 р. на суму 13000,00 грн., №804 від 23.05.2014 р. на суму 1925,39 грн. та №801 від 23.05.2014 р. на суму 15000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У п. 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки відповідач сплатив суму основного боргу, суд припиняє провадження у справі № 911/1428/14 у частині стягнення заборгованості у розмірі 80235,49 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно частини третьої ст. 80 ГПК України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

У п. 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 р., № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Пунктом 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК України може бути покладений на відповідача.

З огляду на вищевикладене, витрати по сплаті судового збору у частині позовних вимог по стягненню основного боргу у розмірі 80235,49 грн. покладаються судом на відповідача.

Як зазначено вище, 28.05.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав заяву про припинення провадження у справі та визнання позову частково у якій останній визнає наявну у останнього заборгованість перед позивачем у розмірі 30000,00 грн.

Приписами частини п'ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно з частиною першою ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частинами шостою та сьомою ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Належних доказів сплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 30000грн. суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що за відповідачем існує заборгованість перед КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" за договором № 111 від 01.02.2013 р. у розмірі 30000,00 грн., у свою чергу, відповідачем вказану заборгованість визнано повністю.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № № 111 від 01.02.2013 р. у розмірі 30000,00 грн., а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30000,00грн. боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 911/1428/13 за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" до Публічного акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій" про стягнення заборгованості 110235,49 грн. у частині стягнення 80235,49грн. припинити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Порошкова, буд. 2; код ЄДРПО України 01273711) на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 3А, код ЄДРПО України 13711949) – 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп. заборгованості та 2204 (дві тисячі двісті чотири) гривні 71 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.06.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін