Рішення № 39033291, 31.05.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.14 Справа № 904/1976/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення", с. Менжинське, Нікопольський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціальне охоронно-детективне агентство "ЛЕГІОН", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Арістей КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 123 655, 49 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Гудима Т.В. - представник за дов. б/н від 01.04.2014

від відповідача: Корнієнко О.П. - директор паспорт НОМЕР_1 виданий 20.01.1998 Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області

Польянов О.А. - представник за дов. б/н від 03.04.14

від третьої особи: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціальне охоронно-детективне агентство "ЛЕГІОН", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Арістей КР" про стягнення 123655, 49 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з охорони № 3 від 19.04.2013 в частині забезпечення охорони території об'єкту, що призвело до спричинення збитків.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2014 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Арістей КР" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та розгляд справи призначено на 28.04.2014.

22.04.2014 через канцелярію господарського суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначає, що 13.01.2014 в офісних приміщеннях, які орендує ТОВ «Арістей КР» була здійснена крадіжка матеріальних цінностей. В результаті проведеної інвентаризації, було встановлено нестачу грошових коштів у розмірі 113292, 49 грн. У зв'язку з чим, третя особа звернулась до позивача 16.01.2014 з вимогою про відшкодування шкоди у розмірі 113292, 49 грн., відповідно до п. 6.4 договору оренди нерухомого майна № 6 від 10.03.2013, на підставі якого ТОВ «Арістей КР» орендує у ТОВ «Нікопольська спец база МТЗ» нежитлове приміщення. Також, у письмових поясненнях ТОВ «Арістей КР» просив розглядати справу за відсутності його представника.

23.04.2014 представник відповідача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1.6 договору, відповідальна особа виконавця зобов'язана проводити перевірку несення служби черговими охоронцями не рідше одного разу на тиждень і робити відповідні записи в журналі прийому-здачі чергувань. Відповідач у повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання за договором, що підтверджується записами в журналі приймання матеріальних цінностей та журналі прийому-здачі зміни охоронцями.

Також, відповідач зазначає, що виходячи з умов договору та акт прийому-передачі обєкту під охорону від 19.04.2013, він брав на себе зобов'язання по охороні території відповідача, двох складських споруд та двох споруд під бокси, які пломбуються за здаються під охорону. Тобто, відповідач не брав на себе зобов'язання охорони офісних приміщень, а тому, не несе відповідальність за крадіжку в приміщеннях, що їм не охороняються.

Ухвалою від 28.04.2014 розгляд справи було відкладено на 19.05.2014.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, присутнім представникам сторін оголошено перерву на 27.05.2014.

22.05.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву, в якому він зазначає, що позивач надав до суду платіжне доручення № 603 від 12.05.2014 про оплату відшкодування збитків згідно претензії ТОВ "Арістей КР" на суму 113292, 49 грн. в той же час, позивач у позовній заяві стверджує, що він зазначав реальних збитків з посиланням на ч. 2 ст. 224 ГК України. Відтак, з урахуванням платіжного доручення № 630 від 12.05.2014, на момент подачі позову до господарського суду позивач ще не мав реальних збитків.

У судовому засіданні 27.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольська спеціалізованого технічного забезпечення матеріально-технічного забезпечення" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціальне охоронно-детективне агентство "Легіон" (далі - відповідач, виконавець ) було укладено договір № 3 про надання послуг з охорони (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом даного договору є надання послуг на об'єкті замовника, який розташований за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 220, з: охорони території об'єкта; спостереження за проходом громадян на територію об'єкта і здійснення пропускного режиму в адміністративну будівлю; здійснення невідкладних заходів (в межах своєї компетенції) в надзвичайних ситуаціях; контролю за станом систем диспетчиризації об'єкта.

Згідно з п. 1.2 договору пропускний режим і внутрішній порядок на території об'єкта, що охороняється, встановлюється замовником і здійснюється виконавцем на підставі інструкцій і письмових вказівок замовника, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник зобов'язується:

2.1.1. Виставити на об'єкті, вказаному у пункті 1.1. даного договору один цілодобовий пост охорони в кількості одного охоронця з графіком роботи: цілодобово.

2.1.2. Організувати і забезпечити охорону території об'єкта (дотримання громадського порядку: запобігання нанесення шкоди будівлі, обладнанню і спорудам, які знаходяться на території об'єкта і взяті під охорону, внаслідок протиправних дій третіх осіб (крадіжка/знищення/псування).

2.1.3. Здійснювати на об'єкті контроль доступу в його дворову частину і пропускний режим в паркінгу об'єкта, встановлений замовником;

2.1.4. Забезпечити прийняття невідкладних заходів в надзвичайних ситуаціях (у випадку виявлення на охоронюваному об'єкті пожежі, прориву водо-, газопроводу, зруйнування будівельних конструкцій і інших аварій): невідкладно повідомляти про це в пожежну частину, керівництву замовника, інші служби міста і здійснювати заходи (в межах своєї компетенції) до ліквідації пожежі, технічних несправностей, поломок, аварій;

2.1.5. Забезпечити контроль за станом систем диспетчеризації об'єкта (пожежна сигналізація, ліфти і котельня) і своєчасне повідомлення керівництва замовника і відповідних організацій, які здійснюють обслуговування даних систем, про несправності в роботі обладнання;

2.1.6. Забезпечити контроль (зі сторони керівництва замовника) за виконанням черговими охоронцями своїх обов'язків, шляхом призначення відповідальної особи за даним об'єктом. Виконавець зобов'язується письмово повідомити замовника про призначення такої особи не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами даного договору. Відповідальна особа виконавця зобов'язана проводити перевірки несення служби черговими охоронцями не рідше одного разу в тиждень і робити відповідні записи в журналі прийому-здавання чергувань.

Пунктом 2.2.1 договору встановлено, що замовник зобов'язується надати виконавцю до початку охорони всю необхідну інформацію, схеми і плани, необхідні в процесі виконання виконавцем даного договору є підтвердженням належного виконання замовником даної вимоги.

Згідно з п. 2.4.5 договору виконавець звільняється від відповідальності за збитки чи шкоду, спричинену майну, яке не передане у встановленому порядку під охорону виконавцю, а саме: майно і товарно-матеріальні цінності, які знаходяться на території об'єкта, а також приміщення, в яких знаходиться майно, повинні бути передані під охорону. При цьому приміщення повинні бути зачинені і опечатані. Запис про приймання-здавання приміщень, майна і товарно-матеріальних цінностей ведеться в «Журналі приймання-здавання приміщень і матеріальних цінностей під охорону».

Договір набуває чинності з моменту, сказаного в п. 9.2. договору, і діє до 31 грудня 2013 (п. 4.1 договору).

Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що акт про приймання об'єкта під охорону і план-схема території об'єкта, яка охороняється, службова інструкція черговому охоронцю є невід'ємною частиною даного договору і підписуються обома сторонами (додаток № 1 і № 2 до даного договору).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами акту про приймання об'єкта під охорону (п. 9.2 договору).

Сторонами було складено акт приймання-передачі об'єкта під охорону, відповідно до якого 19.04.2014 представник ТОВ "Нікопольська спецбада МТЗ" передав, а представник ТОВ "СОДА "Легіон" прийняв об'єкт - Нікопольська спецбаза МТЗ під охорону згідно з договором № 3 від 19.04.2014. Об'єкт площею 0, 7 га, розташований по вул. Електрометалургів, 220, огороджений бетонним забором та має на території два складських будівель та дві будівлі під бокси, які пломбуються та здаються під охорону (арк. с. 15).

01.03.2013 між позивачем (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістей КР" (далі - третя особа, орендар) було укладено договір № 6 оренди нерухомого майна (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння нежитлові приміщення (далі - об'єкт), а саме: частину споруди складу площею 703,7 кв.м. з рампою, площа якої складає 282,1 кв.м.; побутові приміщення площею 50,8 кв.м; споруда гаражу площею 100 кв.м; офісні приміщення площею 116,4 кв.м.

Згідно з п. 3.3 договору оренди об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

Термін дії оренди складає: з 01 березня 2013 до 28 лютого 2014 (п. 4.1 договору оренди).

Відповідно до п. 6.4 договору оренди орендодавець забезпечує належну цілодобову охорону об'єкту оренди за допомогою позавідомчої охорони, шляхом укладання відповідних договорів на охорону об'єкту в цілому. Забезпечує вільний доступ до об'єкта оренди працівників орендаря, з додержанням режиму роботи орендодавця. Забезпечує пропускний режим і охорону об'єкта оренди на рівних умовах з охороною всієї території. У випадку спричинення майнової шкоди орендарю шляхом протиправних дій третіх осіб (крадіжка, знищення або порча майна або грошових коштів орендаря) відповідальність несе орендодавець з правом зворотної вимоги.

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.03.2013 до договору оренди, орендодавець передав, орендар прийняв об'єкт, визначений у п. 1.1 договору оренди, що знаходиться за адресою 53221, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 220 (арк. с. 27).

В період з 11.01.2014 по 13.01.2014 в офісних приміщеннях, які орендує ТОВ "Арістрей КР" була здійснена крадіжка матеріальних цінностей, відомості про що було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.01.2014 за № 12014040340000168.

У відповідності до акту про результати інвентаризації наявних коштів від 13.01.2014, яких складено з метою відображення результатів інвентаризації наявних коштів (готівки), що зберігаються у касі ТОВ "Арістей КР", було встановлено нестачу грошових коштів, що зберігались у касі підприємства, у розмірі 113292, 49 грн. Нестача грошових коштів виникла у зв'язку з крадіжкою, яка зафіксована внутрішніми органами м. Нікополь (арк. с. 28-32).

У зв'язку з викладеним, керуючись п. 6.4 договору оренди, третя особа звернулась до позивача із претензією від 16.01.2014 щодо відшкодування збитків за договором оренди, до претензії було додані документи, що підтверджують суму викрадених грошових коштів (арк. с. 40).

Позивач, керуючись п. 2.3.1 договору, звернувся до відповідача з претензією від 04.02.2014 про відшкодування збитків у розмірі 121655, 49 грн., з яких 113292, 49 грн. - сума викрадених грошових коштів; 8363 грн. вартість пошкодженого майна, визначеної на підставі висновку будівельно-технічного дослідження № 1-14 від 30.01.2014, складеного судовим експертом Бихно М.В. (арк. с. 44-55).

Відповідач, у відповідь на претензію позивача від 04.02.2014, листом від 04.03.2014 № 10, повідомив позивача, що він не може нести відповідальність щодо збитків, зазначеним у претензій, а тому залишає її без задоволення. Також у листі від 04.03.2014 № 10 відповідач зазначив, що згідно договору від 19.04.2013 він несе відповідальність за будівлі, обладнання та споруди, які були прийняті ним під охорону. В той час як приміщення каси та офісне приміщення позивачем відповідачу під охорону не здавалося. Крім того, позивач порушив вимоги п. 2.1.2-2.1.5, 2.2.2 та 2.2.4 договору, а саме не створив належні умови для забезпечення схоронності товарно-матеріальних цінностей та зобов'язаний передати під охорону майно та товарно-матеріальні цінності, що знаходяться на об'єкті.

У зв'язку з залишенням відповідачем претензій від 04.02.2014 без задоволення, позивач 27.03.2014 звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ СОДА "Легіон" про відшкодування збитків у розмірі 123655, 49 грн., з яких 113292, 49 грн. - сума викрадених грошових коштів; 8363 грн. вартість пошкодженого майна, визначеної на підставі висновку будівельно-технічного дослідження № 1-14 від 30.01.2014.

Згідно платіжного доручення від 12.05.2014 позивач здійснив відшкодування збитків у розмірі 113292, 49 грн. ТОВ "Арістей КР".

Господарський суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 9 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно із ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, ч. 2 ст.193 ГК України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно зі ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно з умовами п. п. 9.1 акт про приймання об'єкта під охорону і план-схема території об'єкта, яка охороняється, службова інструкція черговому охоронцю є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до акту приймання-передачі об'єкта під охорону від 19.04.2014, позивач передав, а відповідач прийняв під охорону об'єкт площею 0, 7 га, розташований по вул. Електрометалургів, 220, огороджений бетонним забором та має на території два складських будівель та дві будівлі під бокси, які пломбуються та здаються під охорону.

В матеріалах справи відсутні докази щодо передачі позивачем та отримання відповідачем плану-схеми території, що охороняється.

До матеріалів справи залучено, наданий позивачем технічний паспорт, реєстровий № 2-59, на нежитлові будівлі за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, № 220.

Згідно зведеного акту на території позивача знаходяться: прохідна, склад, склад, гараж, котельня, склад, гараж, ел. щитова, підвал, вбиральня.

Таким чином, суд не має можливості встановити, які саме споруди були передані позивачем під охорону відповідача, оскільки дана територія містить три склади, тоді як згідно акта приймання-передачі від 19.04.2013 відповідачу було передано два складських приміщення. Такий вид споруди, як будівля під бокси, взагалі не зазначено в технічному паспорті.

З експликацій внутрішніх площ до плану житлових будівель літер А,Б, В, Д, Е, Ж та З, розташованих на об'єкті за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометаліргів, 220, вбачається, що жодна з даних будівель не містить саме офісного приміщення (арк. с. 148-170).

Таким чином, виходячи з умов договору та акта приймання-передачі об'єкта під охорону, відповідач брав на себе зобов'язання з охорони двох складських споруд та двох споруд під бокси, а не офісного приміщення площею 116, 4 кв. м., яке було надане в оренду третій особі згідно договору № 6 від 01.03.2013, та саме в якому було здійснено крадіжку.

Крім того, відповідно до п. 2.4.5 договору виконавець звільняється від відповідальності за збитки чи шкоду, спричинену майну, яке не передане у встановленому порядку під охорону виконавцю, а саме: майно і товарно-матеріальні цінності, які знаходяться на території об'єкта, а також приміщення, в яких знаходиться майно, повинні бути передані під охорону. При цьому приміщення повинні бути зачинені і опечатані. Запис про приймання-здавання приміщень, майна і товарно-матеріальних цінностей ведеться в «Журналі приймання-здавання приміщень і матеріальних цінностей під охорону».

Також, господарський суд не приймає як належний доказ лист позивача від 19.04.2013,яким він повідомив відповідача про те, що частина майна знаходиться в оренді у третьої особи. В даному листі не зазначено, які саме приміщення знаходяться в оренді.

Більш того, лист від 19.04.2013 адресовано керівнику Нікопольського підрозділу ТОВ "СОДА "Легіон" ОСОБА_5, але згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідач не має в своєму складі такого підрозділу.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено існування (наявність) всіх складових правопорушення, за вчинення якого він просить відшкодувати збитки.

За приписами статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд відмовляє у задоволені позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33-34, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.06.2014

Суддя В.І. Ярошенко