Рішення № 39033286, 29.05.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.05.14р. Справа № 904/2399/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАФАРБ", м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 343 487, 75 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Калмикова І.В., представник, дов. № 270214/2 від 27.02.2014 р.

від відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАФАРБ" звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" про стягнення 343 487,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №511140066 від 10.01.2014р., щодо оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2014р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 24.04.2014р.

24.04.2014р. на виконання вимог ухвали господарського суду від 14.04.2014р., до судового засідання від позивача надійшло клопотання в порядку ст. 22 ГПК України, яким останній просив суд долучити до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача станом на 17.04.2014р. та повідомив, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішень цих органів з такого спору.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявною у справі телефонограмою від 15.04.2014р. (а.с.40), до судового засідання відповідач подав клопотання, яким просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з участю представника відповідача в раніше призначеному судовому засіданні та неможливістю забезпечення явки представника в судовому засіданні по даній справі.

Представник позивача під час судового засідання заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його необґрунтованістю.

Ухвалою господарського суду від 24.04.2014р., у зв'язку з необхідністю витребування доказів, розгляд справи відкладено на 29.05.2014р.

29.05.2014р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.52), подав до канцелярії господарського суду відзив на позовну заяву, яким просив суд в позові відмовити, оскільки на думку відповідача поставка позивачем відповідачу товару відбувалась при відсутності укладеного між сторонами договору, а тому дані поставки товару є позадоговірними відносинами. (а.с. 53-54)

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

29.05.2014р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАФАРБ" (постачальник - позивач) та публічним акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (покупець-відповідач) укладено договір поставки №511140066 від 10.01.2014р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, асортимент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його часткою. (а.с.19-24)

Цей договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.14 р., а в частині не виконаних зобов'язань по договору - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.(п.10.1. договору)

Судом встановлено, що даний договір не втратив чинності та не припинив своєї дії.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається у гривнях і вказана в специфікаціях до цього договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України.

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що сума договору складається з сум специфікацій, що є невід'ємною часткою договору.

Товар поставляється партіями в терміни, узгоджені сторонами в специфікаціях. (п.3.2. договору)

Відповідно до п.3.4. договору, разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру; - товарну накладну; - товарно-транспортну накладну ( якщо товар постачається залізничним або автомобільним транспортом); - податкову накладну; - сертифікат якості виробника, або документ, що підтверджує якість продукції; - інші документи (при необхідності: паспорт, інструкцію по експлуатації та інші); - документи, визначені відповідною специфікацією до договору.

Товар передається постачальником покупцю на підставі акту приймання-передачі та/або товаросупроводжувального документа з відміткою покупця про приймання товару. (п.3.8. договору)

Пунктом 3.9. договору встановлено, що датою постачання товару і датою переходу права власності є дата підписання сторонами акту приймання-передачі або дата, зазначена покупцем на товарно-транспортній накладній при прийманні товару. Сторони у відповідній специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати постачання і дати переходу права власності на товар.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані в специфікаціях до договору. При оплаті з відстроченням платежу розрахунки проводяться покупцем за фактично прийняту вагу (прийняту кількість).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено специфікації товарів що постачаються покупцеві №1 на суму 216 127,92 грн. терміном постачання до 25.01.2014р.(а.с.25-26); №2 на суму 15805,44 грн. терміном постачання до 25.01.2014р. (а.с.27); №3 на суму 108232,70 грн. терміном постачання до 31.01.2014р.(а.с.28). Зазначеними специфікаціями встановлено умови оплати: 100% факт постачання 60 календарних днів.

На виконання вимог укладеного договору, позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 340 093 грн. 10 коп. про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача:

- видаткова накладна №1001МФ0001 від 10.01.2014р. на суму 140915,88 грн.(а.с.32);

- видаткова накладна №1401МФ0002 від 14.01.2014р. на суму 75212,04 грн.(а.с.33);

- видаткова накладна №3001МФ0001 від 30.01.2014р. на суму 108159,74 грн.(а.с.35);

- видаткова накладна №3101МФ0001 від 31.01.2014р. на суму 15805,44 грн.(а.с.37).

Товар за вищевказаними видатковими накладними отримала уповноважений представник відповідача - спеціаліст по забезпеченню Марініна І.Ф. на підставі довіреностей №30 від 09.01.2014 року. (а.с.34), №195 від 27.01.2014р. (а.с.38), №245 від 29.01.2014р. (а.с36).

В порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач за отриманий товар не розрахувався, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

На підставі п. 7.5. договору, яким встановлено, що в разі невчасного здійснення розрахунків за цим договором, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2757,90 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу за весь період прострочки 3% річних в розмірі 636грн. 75 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.32,33,35,37)

Доказів оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату поставленого позивачем товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 340 093 грн. 10 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву з приводу того, що договір не є укладеним, оскільки відповідачем не було підписано протокол розбіжностей до договору, суд зазначає, що оскільки договір поставки №511140066 від 10.01.2014р. є підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін, договір не визнано недійсним в судовому порядку, між сторонами було підписано специфікації до договору №511140066, видаткові накладні виписувались на підставі договору № №511140066, товар отримано уповноваженим представником відповідача за довіреностями №30 від 09.01.2014 року. (а.с.34), №195 від 27.01.2014р. (а.с.38), №245 від 29.01.2014р. (а.с36), які були видані для отримання від ТОВ "Мегафарб" цінностей за договором №511140066, а тому заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги у зв'язку з їх безпідставністю.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 636 грн. 10 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань (а.с.10), встановив, що при здійсненні розрахунку позивач почав нарахування 3% річних з дати останнього дня строку встановленого для здійснення оплати, а саме: за видатковою накладною №1001МФ0001 від 10.01.2014р. на суму 140915,88 грн.(а.с.32) позивач почав нарахування з 10.03.2014р. (31 день); за видатковою накладною №1401МФ0002 від 14.01.2014р. на суму 75212,04 грн.(а.с.33) позивач почав нарахування з 14.03.2014р. (27 днів); за видатковою накладною №3001МФ0001 від 30.01.2014р. на суму 108159,74 грн.(а.с.35) позивач почав нарахування з 30.03.2014р. (11 днів); за видатковою накладною №3101МФ0001 від 31.01.2014р. на суму 15805,44 грн.(а.с.37) позивач почав нарахування з 31.03.2014р. (10 днів), що суперечить положенням чинного законодавства.

Виходячи з того, що факт поставки позивачем товару відповідачу є доведеним матеріалами справи, а оплата вказаного товару відповідачем у повному обсязі проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань (а.с.10), вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 636 грн.75 коп., підлягають частковому задоволенню на суму 608 грн. 78 коп., а саме відповідно до здійсненого судом розрахунку за видатковою накладною №1001МФ0001 за період прострочення з 12.03.2014р. по 10.04.2014р. (30 днів) -347,46 грн., за видатковою накладною №1401МФ0002 за період прострочення з 16.03.2014р. по 10.04.2014р. (26 днів) - 160,73 грн., за видатковою накладною №3001МФ0001 за період прострочення з 01.04.2014р. по 10.04.2014р. (10 днів) - 88,90 грн., за видатковою накладною №3101МФ0001 за період прострочення з 02.04.2014р. по 10.04.2014р. (9 днів) - 11,69 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 2757,90грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі п. 7.5. договору, яким встановлено, що в разі невчасного здійснення розрахунків за цим договором, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.9-10), з урахуванням діючого законодавства, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2757,90 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 2638грн. 05 коп., оскільки при здійснені нарахування пені, позивачем було невірно визначено період прострочення зобов'язання, а саме з дати останнього дня строку встановленого для здійснення оплати: за видатковою накладною №1001МФ0001 від 10.01.2014р. на суму 140915,88 грн.(а.с.32) позивач почав нарахування з 10.03.2014р. (31 день); за видатковою накладною №1401МФ0002 від 14.01.2014р. на суму 75212,04 грн.(а.с.33) позивач почав нарахування з 14.03.2014р. (27 днів); за видатковою накладною №3001МФ0001 від 30.01.2014р. на суму 108159,74 грн.(а.с.35) позивач почав нарахування з 30.03.2014р. (11 днів); за видатковою накладною №3101МФ0001 від 31.01.2014р. на суму 15805,44 грн.(а.с.37) позивач почав нарахування з 31.03.2014р. (10 днів), що суперечить положенням чинного законодавства. Тоді як потрібно проводити нарахування пені за видатковою накладною №1001МФ0001 за період прострочення з 12.03.2014р. по 10.04.2014р. (30 днів) -1505,68 грн., за видатковою накладною №1401МФ0002 за період прострочення з 16.03.2014р. по 10.04.2014р. (26 днів) - 696,48 грн. , за видатковою накладною №3001МФ0001 за період прострочення з 01.04.2014р. по 10.04.2014р. (10 днів) - 385,23 грн., за видатковою накладною №3101МФ0001 за період прострочення з 02.04.2014р. по 10.04.2014р. (9 днів) - 50,66 грн.

Отже, факт не виконання відповідачем зобов'язань за договором, укладеним між сторонами, щодо оплати за поставлений позивачем товар, встановлено судом та доведено матеріалами справи, доказів в спростування цих обставин відповідачем до справи не надано.

Оскільки позивачем при звернені з позовною заявою було сплачено судовий збір у сумі 6869 грн. 77 коп., то сума судового збору за розгляд даної позовної заяви про стягнення 343487 грн. 75 коп. складає 6869 грн.76 коп., у зв'язку з чим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тому підлягає поверненню позивачеві з державного бюджету 0,01 грн. судового збору.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, код ЄДРПОУ 05393116) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАФАРБ" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, 1-А, код ЄДРПОУ 33019296) суму основного боргу у розмірі 340 093 грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 608 грн. 78 коп., пеню в сумі 2638 грн. 05 коп. та суму судового збору у розмірі 6866 грн. 80 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "МЕГАФАРБ" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, 1-А, код ЄДРПОУ 33019296) з державного бюджету України 00 грн. 01 коп. суму надмірно сплаченого судового збору, про що видати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна

Повне рішення складено 30.05.2014р.