Ухвала суду № 39032996, 24.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2014 рокусправа № 808/5028/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю

представників позивача: Арістархової П.М., Латан Н.М., Лагоди О.М.

представників відповідача: Лисенко О.В., Горшкова Г.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі №808/5028/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальню "Запоріжнафтопродуктгруп" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

23 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальню "Запоріжнафтопродуктгруп" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000020029 від 11.01.2013 р. №0000030029 від 11.01.2013 р., які складені СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя ДПС на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки №505/29-0/37221323 від 27.11.2012 р..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р. адміністратиний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі ДПС №0000020029 від 11.01.2013 р. та №0000030029 від 11.01.2013 р..

Не погодившись з рішенням суду Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, відповідач, звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому, посилаючсиь на порушенням судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивачем було сформовано податок на додану вартість та податок на прибуток на підставі правочинів, які не направлені на реальне настання наслідків ними обумовлених, є недійсними в силу закону, оскільки носять безтоварний характер. За таких обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідком виявлених правовпорушень.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 31.10.2012 року по 20.11.2012 року посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Запоріжнафтопродуктгруп" з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Ріаліз Оіл", за результатами якої складено акт №505/29-0/37221323 від 27.11.2012 р..

Перевіркою встановлено порушення:

п.138.1, п.138.2 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, внаслідок чого ТОВ "Запоріжнафтопродуктгруп" занижено податок на прибуток за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. на суму 3 419 744 грн., у тому числі: квартал 2012 року - 3 4189 744 грн..

п.44.1 ст.44, п.198.3 ст.198, п.200.1, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI (із змінами та доповненнями) ТОВ "Запоріжнафтопродуктгруп" занижено податок на додану ватртість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3 177 261 грн., в тому числі по періодах: січень 2012 року - 1 358 859 грн.; лютий 2012 року - 1 216 227 грн., березень 2012 року - 602 175 грн..

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000020029 від 11 січня 2013 року, яким ТОВ "Запоріжнафтопродуктгруп" збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток на суму 3 419 744, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 854 936, 00 грн..

№0000030029 від 11 січня 2013 року, яким ТОВ "Запоріжнафтопродуктгруп" збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 3 177 261, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 794 315,25 грн..

Правомірність та обгрунтованість податкових повідомлень-рішень є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі означеного Акту є незаконними та необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно договору поставки №29 від 01.06.2011 року, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ Ріаліз Ойл" (постачальник), постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти бензин А -95 та оплатити його вартість.

Листом №24/31-РО від 01.06.2011 р. ТОВ "Ріаліз Ойл" повідомлено ТОВ "Запоріжнафтопродуктгруп" про те, що нафтопродукти, придбані підприємством згідно договору №29 від 01.06.2011 року, знаходяться на зберіганні в ПАТ "Дніпронафтопродукт" та інших нафтобазах, які належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на праві власності або які використовуються ними на підставі цивільно-правових договорів.

В подальшому, на виконання договору поставки №29 від 01.06.2011 року сторонами укладено додаткові угоди: №120101000000033 від 01.01.2012 р.. №20113000000012 від 13.01.2012 р., №120116000000063 від 16.01.2012 р., №120131000000014 від 25.01.2012 р., №120201000000060 від 01.02.2012 р., №120215000000006 від 15.02.2012 р., №120301000000060 від 01.03.2012 р., №120313000000011 від 13.03.2012 р., №12316000000059 від 16.03.2012 р., №120318000000002 від 18.03.2012 р., №120323000000020 від 23.03.2012 р., №120324000000016 від 24.03.2012 р., №120327000000020 від 27.03.2012 р..

На думку податкового органу вказані правочини укладено без мети реального настання наслідків ним обумовлених, документи, надані позивачем до перевірки, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток з огляду на невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, а також відстутність товарно-транспортних накладних, вказане, на думку податкової служби, свідчить про недійсність укладених договорів.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ "Ріаліз Ойл".

Так, на підтвердження факту виконання умов догоіору поставки №29 від 01.06.2011 р. копії таких документів: видаткових накладних №№120101000000033 від 01.01.2012 р.. №20113000000012 від 13.01.2012 р., №120116000000063 від 16.01.2012 р., №120131000000014 від 25.01.2012 р., №120201000000060 від 01.02.2012 р., №120215000000006 від 15.02.2012 р., №120301000000060 від 01.03.2012 р., №120313000000011 від 13.03.2012 р., №12316000000059 від 16.03.2012 р., №120318000000002 від 18.03.2012 р., №120323000000020 від 23.03.2012 р., №120324000000016 від 24.03.2012 р., №120327000000020 від 27.03.2012 р., оборотно-сальдової відомості по рахунку, податкових накладних №33 від 01.01.2012 р., №133 від 13.01.2012 р., №203 від 16.01.2012 р., №286 від 31.01.2012 р., №60 від 01.02.2012 р., №181 від 15.02.2012 р., №57 від 01.03.2012 р., №177 від 13.03.2012 р., №281 від 16.03.2012 р., №322 від 18.03.2012 р., №428 від 23.03.2012 р., №448 від 24.03.2012 р., платіжних доручень №59 від 05.01.2012 р., №437 від 20.01.2012 р., №521 від 24.01.2012 р., №608 від 27.01.2012 р.. №701 від 01.02.2012 р., №936 від 09.02.2012 р., №1240 від 20.02.2012 р., №2135 від 23.03.2012 р..

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ріаліз Ойл" наслідком яких є поставка товару.

Щодо доводів відповідача стосовно безтоварності означених господарських операцій з огляду на відсутність документів, що підтверджували б факт транспортування товару на склад позивача, суд зазначає наступне.

Відсутність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних як на підставу для невизнання податкової звітності позивача, зокрема й формування податкового ним кредиту у звітному податковому періоді.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім того, дослідивши пояснення представника відповідача надані під час розгляду апеляційної скарги з приводу того, що реалізований ТОВ «Ріаліз Ойл» позивачу бензин не випущено на території України у вільний обіг, даний товар знаходиться у митному режимі транзиту, що унеможливлює його використання в угодах купівлі-продажу на митній території України, що, на думку відповідача, зумовлює відсутність підстав для формування позивачем податкового кредиту за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Ріаліз Ойл» за наслідками договору поставки бензину, суд дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Ріаліз Ойл» виписував на адресу ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» податкові накладні за період січень-березень 2012 року на постачання бензину та дизпалива на загальну суму 258 483 892,31 грн., в т.ч. ПДВ - 43 080 648,71 грн., з якої постачання Бензину автомобільного підвищеної якості А-95-Євро виду І класу С1 на загальну суму 19541 396,23 грн.,в т.ч. ПДВ 3 256 899,38 грн.

Також, в ході перевірки податковим органом було досліджено сертифікат на бензин підвищеної якості А - 95 - Євро виду І класу С1, який видано ТОВ «ТД Альматея» як власнику або одержувачу контрольованого товару. Проте, в АРМ «Митниця» відсутні вантажно-митні декларації, які б підтверджували факт ввезення ТОВ «ТД Альматея» або ТОВ «ТО «Проксіма» (постачальника ТОВ «ТД Альматея» у перевіряємому періоді) бензину автомобільного підвищеної якості А-95-Євро виду І класу С1.

На підставі вищевикладеного податковий орган на сторінці 22 Акту перевірки дійшов висновку про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, крім того, встановлено відсутність об'єкта оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Ріаліз Ойл» по ланцюгу постачання: ТОВ «ТО Проксіма» - ТОВ «ТД Альматея» - ТОВ «Ріаліз Ойл» - ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп».

Тобто, згідно позиції ДПІ викладеній в Акті перевірки, підставою для невизнання податкового кредиту позивача за перевіряємий період є відсутність вантажно-митних декларацій, які б підтверджували факт ввезення ТОВ «ТД Альматея» або ТОВ «ТО «Проксіма» (постачальника ТОВ «ТД Альматея» у перевіряємому періоді) бензину автомобільного підвищеної якості А-95-Євро виду І класу С1.

При цьому, Акт перевірки не містить даних щодо встановлення податковим органом під час проведення перевірки позивача факту перебування товару, що постачався, в митному режимі транзиту, що зумовлює відсутність права на його використання в угодах купівлі - продажу та постачання на митній території України.

За приписами чинного законодавства Акт перевірки - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

На підставі Акту перевірки, у відповідності до зафіксованих у ньому порушень податкового, валютного та іншого законодавства податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення, яким може бути визначено грошове зобов'язання з відповідного податку (обов'язкового платежу) та/або застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У справі, що розглядається, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про виявлені під час перевірки порушення податкового законодавства щодо не підтвердження реальності настання наслідків укладених правочинів з огляду на відсутність основних фондів у підприємств-контрагентів, відсутність або дефектність документів первинного обліку.

Таким чином, з огляду на виявлені порушення, предметом доказування у дані справи є саме наявність або відсутність фактичних обставин, що свідчать на користь реальності проведення означених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В акті перевірки не міститься даних про порушення митного законодавства, що викладені відповідачем в поясненнях до апеляційної скарги, а підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали виявлені порушення ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» вимог норм податкового законодавства, аналіз яким вже було надано судом апеляційної інстанції. Отже, перебування товару в митному режимі транзиту не може безпосередньо свідчити про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ріаліз Ойл», відтак суд не приймає до уваги пояснення відповідача до апеляційної скарги у якості доказу оскільки вони не містить інформації стосовно предмету доказування.

Крім цього, враховуючи принцип індивідуальності юридичної відповідальності, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що порушення митного законодавства, на яке посилається відповідач в своїх поясненнях до апеляційної скарги, є підставою для застосування санкцій передбачених Законом по відношенню саме до юридичної або фізичної особи, що порушила правила розмитнення отриманого товару. Придбаваючи товар у ТОВ «Ріаліз Ойл» за ланцюгом постачання позивач, фактично, є добросовісним набувачем, позбавленим можливості дізнатися про факт перебування товару в митному режимі транзиту, вказане зумовлює відсутність підстав для застосування до нього санкцій за порушення правил митного законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток за рахунок договорів, укладеними позивачем з ТОВ "Ріаліз Ойл", на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі №808/5028/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим