Ухвала суду № 39032995, 15.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2014 рокусправа № 811/3072/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі №811/3072/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет -Торг» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

26 вересня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Торг» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 року №0000232210 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 82 522,50 грн., (66018,00 грн.-основний платіж,16504,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податковим органом безпідставно було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість. Оскільки з боку позивача відсутні будь-які порушення вимог чинного податкового законодавства, то податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 р. №0000232210 підлягає скасуванню, як таке, що порушує права та законні інтереси позивача.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Торг» задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 17.05.2013 року №0000232210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 82522,50 грн., з яких основного платежу 66018, 00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 16504,50 грн..

Не погодившись з рішенням суду Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління мін доходів у Кіровоградській області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач мав господарські відносини з контрагентами без мети настання реальних наслідків обумовлених укладеними правочинами, що стало підставою для визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Оскільки позивачем порушено приписи чинного податкового законодавства, то прийняте податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 29.04.2013 року по 30.04.2013 року посадовими особами Олександрійської ОДПІ було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Пріоритет-Торг» щодо взаємовідносин з ПП «Полтава-Проект-Монтаж», з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за січень 2013 року, за результатами якої складено акт №184/22-10/37668070 від 30.04.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення:

ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ст.228, ст. 627 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків ними обумовлених, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по казаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662,655 та 656 ЦК України.

п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2013 року на 66018 грн., внаслідок завищення податкового кредиту на 66018 грн., з вартості робіт (послуг), отриманих від ТОВ «Полтава-Проект-Монтаж» по нікчемному правочину (за відсутності факту поставки таких товарів) та без мети їх подальшого використання в господарській діяльності.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232210 від 17 травня 20213 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 66018 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16504,5 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення « 0000232210 грн. від 17.05.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення прийнято не у порядку та не у спосіб передбачені Конституцією та Законами України, що є підставою для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення, як такого що порушує права та законні інтереси платника податку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактично, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ПП «Полтава-Проект-Монтаж».

Означеного висновку Олександрійська ОДПІ дійшла з огляду на матеріали отримані від ДПІ в м.Полтаві « Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Полтава-Проект - Монтаж» з питань правомірності проведення господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2010 р. по 01.03.2013 р.»

У зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства контрагентами позивача, податковий орган дійшов висновку про відсутність реальності настання наслідків, обумовлених господарськими операціями між позивачем та ПП «Полтава-Проект-Монтаж».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 03 січня 2013 року між позивачем (замовником) та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (експедитор) було укладено договір №1301003 про надання послуг. Відповідно до п.1.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором Експедитор бере на себе зобов'язання доставити власним автомобільним транспортом або надати транспортно-експедиційні послуги(організація перевезення шляхом залучення сил інших осіб (для умов даного договору - Перевізників) довірений йому Замовником вантаж, з місця відправлення до пункту призначення, та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі іменується «Вантажоодержувач»), а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити за перевезення /транспортно-експедиційні послуги вантажу плату у строк та на умовах, встановлених цим Договором або додатками до нього.

На думку податкового органу вказаний правочини укладено без мети реального настання наслідків ним обумовлених, документи, надані позивачем до перевірки, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ зроблено з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкового органу, свідчить про недійсність укладених договорів.

З огляду на акт перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентом ПП «Полтава - Проект - Монтаж».

Так, факт виконання умов договору №1301003 про надання послуг підтверджується копіями наступних документів: податковими накладними №122 від 18.01.2013 р., рахунком - фактурою №1221 від 18.01.2013 р., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1221, товарно-транспортними накладними б/н від 18.01.2013 р.

Необхідність укладення Договору №1301003 про надання послуг обумовлена виконанням укладених раніше договорів поставки товарів позивачем його контрагентам ТОВ «ВІОЛА+» договір поставки №1 від 17.01.2013 р., ПСП «Агрофірма «Першетравня» договір поставки №3 від 18.01.2013 р., СФГ «Сонячне» договір поставки№2 від 18.01.2013 р., ПП «Агрофірма «Борисфен» договір поставки №5 від 21.01.2013 р., №8 від 22.01.2013 р., ТОВ «Сумикомбікорм» договір поставки №11 від 11.02.2013 р., Сільсько господарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Нова» договір постачання №15/01/13-01 від 15 січня 2013 року.

Також, на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності позивачем до суду було надано договір складського зберігання зерна №127 ПАТ «Компанія «Райз» Степанівська філія (поклажодавець), зобов'язується зберігати зерно, зернових культур та кукурудзи, товару, що реалізує позивач. Крім того, позивачем до суду надано договори поставки товару позивачу для її подальшої реалізації.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ за рахунок договорів, укладеними позивачем з ПП «Полтава-Проект-Монтаж», на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі №811/3072/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко