Ухвала суду № 39032941, 10.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2014 року

справа № 808/6058/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року у справі №808/6058/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово-технічних виробів» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

04 липня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Запорізькій завод гумово-технічних виробів» звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000462211 від 05.06.2013 р. прийняте Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС; скасувати податкове повідомлення – рішення №0000472211 від 05.06.2013 р. прийняте Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем було дотримано вимоги податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності, у зв’язку з чим, висновки податкового органу щодо недійсності та нікчемності укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Фолінс» не відповідають дійсності. Вказане свідчить про протиправний характер прийнятих ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя податкових повідомлень-рішень, та наявність достатніх підстав для їх скасування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000462211 та №0000472211 від 05.06.2013 р. прийняті Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Не погодившись з рішенням суду Державна податкова інспекція у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Фолінс» є недійсними в силу закону, а надані для їх підтвердження до перевірки документи оперативного та бухгалтерського обліку не відповідають вимогам законодавства. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв’язку з чим, постанова суду підлягає скасуванню.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 29.04.2013 року по 15.05.2013 року посадовими особами ДПІ в Комунарському районі м.Запоріжжя проводилась позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Запорізькій завод гумово-технічних виробів» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фолінс» за період з 01.01.2010 р. по 06.03.2013 року, за результатами якої складено акт №731/2211/00152371 від 16.05.2013 р..

Перевіркою встановлено такі порушення ПАТ «ЗЗГТВ»:

1 п.5.1, пп.5.21 п.5.2 ст.5 пп.8.1.2 п.8.1 пп.8.3.1 п.8.3 пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР), зі змінами та доповненнями; п.144.1 ст.144, п.146.3, п.146.11 ст.146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 149 123 грн. у т.ч.:

за 1 квартал 2010 р. у сумі 12 209 грн.;

за півріччя 2010 р. у сумі 12 209 грн.;

за 3 квартали 2010 р. у сумі 38 271 грн.;

за 2010 рік у сумі 62 145 грн.;

за 1 квартал 2011 р. у сумі 84 638 грн.;

за 2 квартал 2011 р. у сумі 368 грн.;

за 2-3 квартали 2011 р. у сумі 737 грн.;

за 2-4 квартали 2011 р. 1 106 грн.;

за 1 квартал 2012 р. у сумі 224 грн.;

за півріччя 2012 р. у сумі 562 грн.;

за 3 квартали 2012 р. у сумі 898 грн.;

за 2012 р. у сумі 1 235 грн.

2 п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1 п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 129 192 грн., у т.ч.:

за лютий 2010 р. в сумі 23 933 грн.;

за вересень 2010 р. в сумі 20 000 грн.;

за жовтень 2010 р. в сумі 15 000 грн.;

за листопад 2010 р. в сумі 3 300 грн.;

за січень 2011 р. в сумі 66 959 грн..

Не погодившись з актом перевірки позивач звернуся із запереченнями на акт перевірки, які за результатами розгляду залишено без задоволення.

На підставі акту перевірки ДПІ в Комунарському районі прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000462211 від 05.06.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 150 016,25, в тому числі основний платіж у сумі 136 914,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 13 102,25 грн..

№0000472211 від 05.06.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 114 835,00 грн., в тому числі основний платіж у сумі 105 259,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 9576,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №0000462211 та №0000472211 від 05.06.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правомірно сформовано податок на прибуток та податок на додану вартість за наслідками господарської діяльності, що підтверджена оформленими належним чином первинними документами. За таких обставин, висновки акту перевірки не відповідають дійсності, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, як такі, що порушую права та охоронювані законом інтереси позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До кладу валових включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №534/94-ВР із змінами та доповненнями.

У відповідності пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.2. п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

У відповідності до пп.7.4.3. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

За приписами пп. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5.п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як зазначено у пп.7.5.1 п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів (робіт, послуг).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем (покупець) та ТОВ «Фолінс» (постачальник) 10 вересня 2010 року укладено договір поставки №10/09, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сировину (товар), номенклатура, кількість та ціна якого зафіксовані у Специфікації.

Перевезення сировини в вересні-листопаді 2010 р. здійснювалось позивачем самостійно, сировина отримувалась на складі виробника за довіреностями, які були видані ТОВ «Фолінс» особисто особам, що їх отримували – водіям позивача , та в січні 2011 року одна поставка була здійснена транспортом перевізника, що підтверджується подорожніми листами, які містяться в матеріалах справи.

На думку податкового органу, вказаний правочин є недійсний, його укладено без мети реального настання наслідків ним обумовлених, документи, надані позивачем до перевірки, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки про заниження податкових зобов’язань з ПДВ з огляду на фінансово-господарську діяльність ТОВ «Фолінс», яка, на думку податкової служби, свідчить про фіктивність укладених договорів. Підставою для нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток стало не підтвердження позивачем господарських операцій оформленими належним чином первинними документами.

З огляду на акт перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з ПДВ, та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов’язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства – офіційне з’ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «Фолінс».

Так, факт виконання договору№10/09 від 10 вересня 2010 року підтверджується копіями наступних документів: специфікацій №1 від 10.09.2010 р., №2 від 18.10.2010 р., 02.11.2010 р., видаткових накладних №РН-0000067 від 29.09.2010 р., №РН-0000068 від 10.10.2010 р., №РН-0000069 від 02.11.2010 р., №00004 від 04 січня 2011 р., №РН-0000001 від 04 січня 2011 року; податковими накладними №678 від 29.09.2010 р., №681 від 18.10.2010 р., №554 від 02.11.2010 р., №1 від 04.01.2011 р., №11 від 04.01.2011 р., товарно-транспортних накладних від 28.09.2010 р., від 20.10.2010 р., від 08.11.2010 р.., сертифікатів якості

Також позивачем надано докази подальшої реалізації придбаної сировини та акти списання використаних ТМЦ.

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фолінс» наслідком яких є поставка та придбання товару.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, ДПІ досліджено означені первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фолінс».

При цьому, податковим органом в акті перевірки зазначено про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних та порушення ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. №2344-111, Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження правил перевезень автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 р. №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. №128/2568.

Однак з таким висновком податкового органу неможливо погодитись з огляду на наступне

Так, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, визначають права, обов’язки і відповідальністю власників автомобільного транспорту – перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів – Замовників. Правила регламентують взаємні права та обов’язки між перевізниками з одного боку та вантажовідправниками та вантажоодержувачами з іншого боку і не підлягають обов’язковому застосуванню при в разі транспортування вантажу транспортом постачальника або покупця товару.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що транспортування товару здійснювалось транспортом позивача, що належить йому на праві приватної власності, а відтак відсутні підстави для обов’язкового застосування до спірних правовідносин зазначених Правил.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із запереченнями до акту перевірки було податного органу надано товарно-транспортні накладні, що засвідчують факт передачі товару від продавця покупцю.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що товарно-транспортна накладна з 22.05.2006 р. виключена як бланк суворої звітності, у зв’язку із втратою сили «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання , застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи» №228/253 від 07.08.1996 р..Отже товарно-транспортна накладна не є бланком суворої звітності, та не є документом податкового обліку на підставі якого можливе нарахування та обчислення обов’язкових платежів.

За таких обставин, ненадання суб’єктом господарювання до перевірки товарно-транспортних накладних не може біти підставою для невизнання податковим органом показників податкової звітності, при наявності оформлених належним чином первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки на порушення позивачем пп.8.3.1 п.8.3 пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення амортизаційних відрахувань позивачем по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Фолінс» суд зазначає наступне.

Згідно п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн..

Відповідно до пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи товарів збільшується на суму вартості їх придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних та страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

При цьому, акт перевірки не містить зазначень які саме матеріальні цінності було отримано позивачем від ТОВ «Фолінс» із їх подальшим введенням в експлуатацію як засобів, які підлягали б амортизації.

За таких обставин суд першої інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що в всупереч приписів пп.4,6 розділу 1 наказу ДПА України «Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» №984 від 22.12.2010 р., податковим органом при проведення перевірки не досліджено, коли та які саме основні засоби оприбутковані від ТОВ «Фолінс», первинні бухгалтерські документи щодо їх оприбуткування, дата введення їх в експлуатацію та наявність/відсутність нарахування амортизаційних відрахувань саме на основні засоби, оприбутковані від ТОВ «Фолінс».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, а також правомірності формування податку на прибуток за рахунок господарських правовідносин з ТОВ «Фолінс», на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року у справі 808/6058/13-а – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко