Постанова № 39032929, 17.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2014 рокусправа № 2а/0470/11726/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю

представників позивача Скоріної С.М., Білан Є.А.,

представника відповідача Туркіної А.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажсервіс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року у справі №2а/0470/11726/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажсервіс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

02 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажсервіс» звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у викладенні в Акті документальної планової виїзної перевірки від 03 вересня 2012 року №1205/221/30617433 висновків про те, що витрати ТОВ «Спецмонтажсервіс» не підтверджені первинними документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, та не підтверджено первинними документами факти транспортування ТОВ «Аллерт» товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ «Спецмонтажсервіс».

визнати дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0000582210 від 25 вересня 2012 року та №0000592210 від 25 вересня 2012 року, які були винесені на підстав Акту документальної планової виїзної перевірки від 03 вересня 2012 року №1205/221/30617433, та якими визначено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, неправомірними.

визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000592210 від 25 вересня 2012 року, яким визначену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 524 861 грн. 75 коп., з яких 1 369 984,00 грн. - основний платіж, 154 877,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000592210 від 25 вересня 2012 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1497 530 грн. 00 коп., з яких 1 248 315,00 грн. - основний платіж, 249 215,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було правомірно сформовано податкову звітність за наслідками господарських операцій за перевіряємий період, на підставі оформлених належним чином первинних документів бухгалтерського обліку. Отже, на думку позивача, висновки акту перевірки є необґрунтованими, дії податкового органу щодо їх формування є протиправними, а податкові повідомлення - рішення, прийняті на підставі висновків акту перевірки підлягають скасуванню, як такі, що порушують права та законні інтереси платника податку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року у задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажсервіс» - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажсервіс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга, фактично, обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 06.08.2012 року по 27.08.2012 року посадовими особами Нікопольської ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажсервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р., за результатами якого складено акт№1205/221/30617433 від 03.09.2012 р..

В акті перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ «Спецмонтажсервіс»:

п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 369 984 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року у сумі 177 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 457 148 грн., за ІІ - IV квартали 2011 року у сумі 750 473 грн., за І квартал 2012 року у сумі 286 090 грн., за Півріччя 2012 року у сумі 619 511 грн..

п.198.3, п.198.6, ст.198, ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 248 315,07 грн., в т.ч.:

квітень 2011 року - 96480,25 грн.;

травень 2011 року - 93501,77 грн.;

червень 2011 року - 61476,64 грн.;

липень 2011 року - 98932,10 грн.;

серпень 2011 року - 52848,91 грн.;

жовтень 2011 року - 62192,26 грн.;

листопад 2011 року - 93469,81 грн.;

грудень 2011 року - 99403,01 грн.;

січень 2012 року - 98227,60 грн.;

лютий 2012 року - 98088,92 грн.;

березень 2012 року - 76150,26 грн.;

квітень 2012 року - 109517,98 грн.;

травень 2012 року - 96884,23 грн.;

червень 2012 року - 111141,33 грн..

На підставі висновків акту перевірки Нікопольською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення :

№0000582210 від 25.09.2012 р., яким ТОВ «Спецмонтажсервіс» визначено грошове зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток підприємств у розмірі 1369984 та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 154877,75 грн..

№0000592210 від 25.09.2012 р., яким ТОВ «Спецмонтажсервіс» визначено грошове зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість у розмірі 1248315 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 249215 грн..

Правомірність та обґрунтованість дій податкового органу щодо про ведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень, а також податкові повідомлення-рішення №0000582210, №0000592210 від 25.09.2012 р є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у підприємства відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про факт транспортування товару від ТОВ «Аллерт» на склад ТОВ «Спецмонтажсервіс», то укладені позивачем господарські операції вчинено без мети настання наслідків ними обумовлених. Вказане свідчить про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та зумовлює відсутність підстав для їх скасування.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактично, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість та податку на прибуток стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентом позивача ТОВ «Аллерт», у якого придбано товар, та в подальшому використано позивачем у свої господарській діяльності.

Означеного висновку Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області дійшла з огляду на зміст угод платника податку, на підставі яких було здійснено поставку товарів, також, на думку податкового органу, первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства та не є підтвердженням здійснення господарських операцій в силу Закону. Отже, здійснені операції не відповідають меті підприємницької діяльності, є безтоварними та направлені на надання податкової вигоди позивачу.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 05.01.2010 року між ТОВ «Спецмонтажсервіс» (покупець) та ТОВ «Аллерт» (продавець) укладено договір купівлі-продажу№005, відповідно до якого продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість та якість якого вказано у виставлених рахунках. Товар доставляється на склад покупця, передача товару здійснюється на складі Покупця за супровідними документами.

На думку податкового органу вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків ним обумовлених, документи, надані позивачем до перевірки, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством у зв'язку з відсутність підтвердження транспортування товару на склад позивача.

Враховуючи такі обставини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановлює суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «Аллерт».

Так, факт реальності виконання господарських операцій, обумовлених договором №005 від 05.01.2010 р. підтверджується копіями видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахункам позивача, платіжних доручень, банківських виписок, (т1.а.с.188-250, т.2-4 т.5 а.с.1-37).

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них зазначено одиниці виміру та вартість отриманих товарів, осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аллерт», наслідком якого є поставка та придбання товару.

Окрім того, суд апеляційної інстанції в сукупності з зазначеним бере до уваги наявність у позивача всіх необхідних матеріально-технічних засобів таких як складські приміщення, обладнання, а також людських ресурсів для здійснення господарської діяльності, що також свідчить на користь реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аллерт».

Щодо доводів ДПІ про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, які б свідчили про факт транспортування товарів від ТОВ «Аллерт» до складу покупця, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відсутність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, встановивши такі обставини справи, суд дійшов висновку про безпідставність доводів ДПІ щодо заниження податку на прибуток та додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Аллерт".

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується вважає, що суд першої інстанції до пилкового висновку щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, а також неправомірності формування податку на прибуток за рахунок договору, укладеного позивачем з ТО «Аллерт», що є підставою для скасування рішення суду в цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог ТОВ «Спецмонтажсервіс» про вишення протиправними дії податкового органу щодо відображення в акті перевірки висновків про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій та прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні)та фактичні перевірки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначений ст.86 Податкового кодексу України та Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984, вказаними нормативними актами визначено право податкового органу проводити перевірки, результати яких оформлюються актами або довідками. У разі виявлення під час перевірки порушень платником податку чинного податкового законодавства податковий орган відображає зазначені порушення у висновках акту перевірки. Висновки акту перевірки є підставою для прийняття податковим органом відповідних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм права, суд апеляційної інстанції вважає, що податковий орган наділений відповідними владними функціями щодо формування висновків акту перевірки та прийняття на його підставі податкових повідомлень-рішень для визначення платнику грошових зобов'язань та/або застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення чинного законодавства.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Спецмонтажсервіс» в цій частині позовних вимог.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та в силу ст.202 КАС України, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажсервіс» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року у справі 2а/0470/11726/12 - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажсервіс» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000582210 від 25.09.2012 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму1 524 861 грн. 75 коп., з яких 1369 984,00 грн. - основний платіж, 154 877,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000592210 від 25.09.2012 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1497 530 грн. 00 коп., з яких 1 248 315,00 грн. - основний платіж, 249 215,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В іншій частині в задоволення позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(постанова у повному обсязі складена 18 квітня 2014 року)

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко