Ухвала суду № 39032698, 27.05.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №676/7566/13-ц

Провадження №22-ц/792/775/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м.Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

у складі: головуючого судді Купельського А.В.,

суддів: Фанди В.П., Спірідонової Т.В.

при секретарі: Чебан О.М., Шевчук Ю.Г.,

з участю: представника апелянта Савлевої Л.О., позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 4 лютого 2014 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_2, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що з 1 листопада 2010 року працював у відділі матеріально-технічного забезпечення та збуту ДП «НТК «Завод точної механіки». Згідно наказу № 385-к від 12 серпня 2013 року, позивач був звільнений за станом здоров'я. Однак, з ОСОБА_2 не було проведено розрахунок в повному обсязі.

У зв'язку з цим, та після збільшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з ДП «НТК «Завод точної механіки» 4092 грн. 62 коп. вихідної допомоги, 2549 грн. 98 коп. компенсації за невикористану відпустку, 19165 грн. 44 коп. компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період з 13.08.2013 року по 25.12.2013 року та в подальшому 199,64 за кожен робочий день затримки до постановлення рішення судом, 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької

області від 4 лютого 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП«НТК «Завод точної механіки» 4092,62 грн. вихідної допомоги, 2549,98 грн. компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку при звільненні за період з 13.08.2013р. по 4.02.2014р. в сумі 24356,08 грн., ______________

Головуючий у першій інстанції: Вдовичинський А.В. Провадження № 22-ц/792/775/14

Доповідач: Купельський А.В. Категорія: 51

2500 грн. моральної шкоди.

Не погоджуючись з таким рішенням, ДП «НТК «Завод точної механіки» в апеляційній скарзі просить його скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим.

Апелянт зазначає, що судом не було взято до уваги роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» про те, що у випадку звільнення працівника, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки виплачується тільки за невикористану додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.

Посилається на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження, що йому була завдана моральна шкода. Зазначає, що судом не враховано, що вихідна допомога позивачу не виплачена у зв'язку з тим, що він в заяві відмовився від матеріальних претензій, що декілька разів просив керівництво заводу про перенесення дати звільнення. Без врахування, зазначено судом, неправомірно стягнуто компенсацію за затримку при звільненні.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивач є інвалідом першої групи загального захворювання з 2008 р., що підтверджується індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 396 від 18.10.2011 р.(а.с.8).

Позивач працював на Кам'янець-Подільському науково-технічному комплексі «Завод точної механіки» з 01.11.2010 р. провідним інженером відділу матеріального забезпечення і збуту(а.с.4). 18.10.2011 р. позивачу було встановлено першу «А» групу інвалідності загального захворювання довічно, що підтверджується копією довідки сер. МСЕ № 224754(а.с.9).

З 21 березня 2012 р. ОСОБА_2 був переведений начальником відділу матеріального забезпечення і збуту підприємства. Згідно наказу № 385К від 12 серпня 2013 року (а.с. 67) він був звільнений з роботи з 12 серпня 2013 року через невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, згідно п.2 ст.40 КЗпП України на підставі заяви від 12.08.2013 р.(а.с.31, 67), довідки МСЕ № 224754 від 18.10.11 р. (а.с.9). П.2 зазначеного наказу було зобов'язано бухгалтерію провести з ОСОБА_2 остаточний розрахунок та виплатити йому компенсацію за невикористану частину відпустки за період з 1 листопада 2012 р. по день звільнення за 7 календарних днів.

При звільненні підприємством йому було нараховано та виплачено 1144,92 грн. компенсації за невикористану відпустку за 7 календарних днів (а.с.81). Повний розрахунок з позивачем в день звільнення проведений не був.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що позивачу не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Так, відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.2 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Як вбачається із наданих відповідачем суду документів при звільненні позивачу не була нарахована та виплачена вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку.

Статтею 18 КЗпП України визначено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства і є обов'язковими для власника або уповноваженого ним органу.

Позивач був звільнений з роботи через невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я згідно п.2 ст.40 КЗпП України, що відображено в його заяві на звільнення та наказі.

Оскільки така допомога позивачу при звільненні не була виплачена, суд обґрунтовано її стягнув на його користь.

Статтею 4 Закону "Про відпустки" встановлено такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. А також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; творча відпустка: відпустка для підготовки та участі в змаганнях; соціальні відпустки та інші.

ОСОБА_2 є інвалідом першої «А» групи, загального захворювання довічно, за своєю посадою відносився до інженерно-технічних працівників.

Відповідно до вказаного Закону та Положення про надання відпусток, яке діяло на підприємстві, він має право на щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів основної та 6 календарних днів додаткової, свою відпустку ОСОБА_2 не відбув, що не заперечується відповідачем, проте виплачено компенсацію лише за 7 днів.

Статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Тому, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що підлягає до стягнення на користь позивача компенсація за 15 календарних днів в розмірі 2549.98 грн. без урахування утримання податку на доходи фізичних осіб та обов'язкових платежів.

Оскільки судом встановлено факт порушення строків проведення розрахунку адміністрацією підприємства з працівником - ОСОБА_2 його вимоги в частині стягнення матеріальної допомоги та компенсації за невикористану відпустку задоволені повністю, суд обґрунтовано, відповідно до ст. 117 КЗпП України стягнув компенсацію за затримку розрахунку при звільненні.

З врахуванням вище викладеного, суд обґрунтовано, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, стягнув моральну шкоду.

Посилання апелянта, що судом не було взято до уваги роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» про те, що у випадку звільнення працівника, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки виплачується тільки за невикористану додаткову відпустку працівникам, які мають дітей є необґрунтованою.

Статтею 8 Закону України "Про відпустки" визначено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається: окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Дана стаття знайшла своє відображення в Положенні про надання відпусток, яке є додатком до колективного договору, що діє на підприємстві. Відповідач не заперечує права позивача на 6 днів щорічної додаткової відпустки і що він її фактично не відбув, що підтверджує його право на отримання грошової компенсації.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на положення ч.1 ст.83 КЗпП України, мотивуючи тим, що грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки виплачується лише працівникам, які мають дітей, при цьому не враховує, що оплата такого виду відпустки виділена з додаткових відпусток, а не з щорічних обов'язкових відпусток.

Посилання апелянта, що судом не враховано, що вихідна допомога позивачу не виплачена у зв'язку з тим, що він в заяві відмовився від матеріальних претензій, що декілька разів просив керівництво заводу про перенесення дати звільнення не може бути підставою для скасування рішення. Зазначені обставини не є підставами, що звільняють підприємство від обов'язку виплатити заборгованість робітнику. Тому суд, всупереч твердженню відповідача правомірно стягнув компенсацію за затримку при звільненні.

Суперечить вимогам ст. 237-1 КЗпП України посилання відповідача, що позивачем не було надано доказів на підтвердження, що йому була завдана моральна шкода.

Інші доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу підприємства «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 4 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:/підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду А.В. Купельський