Ухвала суду № 39031805, 03.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/2477/13-к Головуючий у І інстанції Устимчук М.Ю.Провадження № 11-кп/780/503/14 Доповідач у 2 інстанції СвінціцькаКатегорія 34 03.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Свінціцької О.П.

суддів - Сливи Ю.М., Нагорного А.М.

при секретарі Іщенко С.В.

за участю прокурора Пухи І.Ю.

потерпілої ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013100010000122 за апеляційними скаргами заступника прокурора Київської області, захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Макарівського районного суду Київської області від 03 квітня 2014 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ульяновка Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 /три/ роки.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 41 260,21 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 100 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 150 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 150 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави за проведення судових експертиз 3036 гривень.

Вироком також вирішено питання щодо речових доказів,

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин.

04 червня 2012 року близько 03 години 00 хвилин, ОСОБА_4, в порушення вимог п.2.9 ПДР України, введених в дію з 01 січня 2002 року постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, відповідно до якого «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних засобів чи токсичних речовин», керуючи за дорученням технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 21099» державний номерний знак НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 60-70 км/год по автодорозі Київ-Бишів-Фастів в напрямку міста Фастів.

Рухаючись на 46 км + 500 м автодороги Київ-Бишів-Фастів поблизу села Бишів Макарівського району Київської області водій ОСОБА_4, в порушення вимог п.10.1, що зазначає про те, що «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п.12.1, що зазначає про те, що «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; п.1.10 узбіччя - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватись для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватись по них), гужових возів (саней), не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не впорався з керуванням транспортного засобу, після чого виїхав на праве відносно напрямку руху узбіччя, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який рухався по узбіччю в попутному напрямку.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку судово - медичної експертизи №19/80 від 06.07.2012р. смерть ОСОБА_7 настала від закритої черепно - мозкової травми у вигляді масивних крововиливів під оболонки і в шлуночки головного мозку. Наявні у ОСОБА_7 пошкодження завдані тупими предметами і могли виникнути при дорожньо - транспортній пригоді - зіткненні пішохода з транспортним засобом, що рухався. Всі пошкодження знаходяться в прямому причинному зв»язку зі смертю.

Не погоджуючись з вироком суду заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, вважає вирок Макарівського районного суду від 03 квітня 2014 року незаконним та просить його скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м»якості і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Як зазначає апелянт, визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки, стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, а особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Однак, як вбачається з вироку суду першої інстанції, під час його ухвалення зазначені вимоги закону належним чином не виконані. Так, судом в достатній мірі не враховано те, що обвинувачений ОСОБА_4, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, свідомо та грубо порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої настали тяжкі наслідки - смерть потерпілого. Вказує, що після вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 намагався знищити сліди вчинення злочину, зник з місця дорожньо-транспортної події, також залишив місце свого проживання та протягом місяця перебував у місті Одеса, при провадженні досудового розслідування давав неправдиві показання, намагаючись у такий спосіб уникнути кримінальної відповідальності. Крім цього, судом належним чином не враховано, що в ході досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому злочині фактично не визнав, заперечив факт перебування за кермом у стані алкогольного сп'яніння, матеріальну та моральну шкоду потерпілим не відшкодував, у зв'язку з чим потерпілі в судовому засіданні просили максимально суворо його покарати, на момент розгляду матеріалів кримінального провадження обвинувачений не працевлаштувався, що свідчить про відсутність у нього наміру відшкодовувати завдану потерпілим шкоду, дані про те, що він утримує неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, відсутні.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 просить вирок Макарівського районного суду Київської області від 03 квітня 2014 року змінити, пом'якшити ОСОБА_4 покарання шляхом зменшення строку призначеного покарання. Вважає, що призначене обвинуваченому основне покарання у виді п'яти років позбавлення волі є занадто суворим і не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого, оскільки судом недостатньо враховано те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, ним частково відшкодована потерпілим матеріальна шкода, а саме в розмірі 15000 грн. Також просить зменшити суми стягнення в частині відшкодування моральної шкоди, стягнувши з обвинуваченого на користь потерпілих по 20 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди кожному. На думку апелянта, визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 400 000 гривень є занадто великим та визначений без врахування матеріального стану обвинуваченого та того, що будь - якого рухомого чи нерухомого майна за обвинуваченим не значиться, вкладів у банківських установах він не має.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок Макарівського районного суду Київської області відносно нього змінити, призначене йому покарання пом»якшити, застосувавши при призначенні покарання вимоги ст. 69 КК України та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, а саме, стягнути на користь потерпілих по 20 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вважає, що призначене йому покарання є занадто суворим. Судом першої інстанції не враховано, що він частково відшкодував потерпілій завдані матеріальні збитки в сумі 15 000 гривень, вину свою визнав, у скоєному розкаявся.

Крім того, вказує що у нього на утриманні є неповнолітня донька, що він одружений та чекає народження другої дитини, батьки у нього пенсіонери та потребують догляду за ними, будь - якого рухомого чи нерухомого майна він не має, в зв»язку з застосуванням щодо нього додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами він позбавлений можливості влаштуватись на роботу водієм, іншої спеціальності він не має, тому загальна сума відшкодування моральної шкоди, визначена судом, є занадто великою і він не в змозі її реально відшкодувати за все життя.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_4 вказує на те, що судом першої інстанції належним чином не доведено, що ним було допущено порушення Правил дорожнього руху та що зіткнення сталось саме на узбіччі, також судом не враховано, що він повертався на місце ДТП, однак не мав можливості бачити, що він когось збив, оскільки поряд з місцем ДТП наявний кювет та висока трава, також судом не доведено те, що на момент ДТП він перебував у стані алкогольного сп»яніння.

В поданих до суду запереченнях на апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника потерпіла ОСОБА_2 просить вказані апеляційні скарги відхилити, вказуючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 в ході досудового та судового слідства вину не визнав та не розкаявся, не дав жодних показів щодо обставин скоєння ДТП, заперечував факт вживання ним алкогольних напоїв та керування автомобілем в нетверезому стані, після скоєння наїзду на потерпілого ОСОБА_7 допомоги йому не надав, а зник з місця ДТП та заховав автомобіль, що свідчить про його намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне. Крім того, за весь час досудового та судового слідства обвинувачений лише частково відшкодував заподіяну матеріальну шкоду, та за останні 2 роки більше не відшкодував жодної копійки, що свідчить про те, що він не має наміру в подальшому відшкодовувати будь - яку шкоду. Також вказує, що ОСОБА_4 та його захисником не надано суду доказів того, що він одружений та що він утримує дитину 2003р. народження та батьків.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого та обвинуваченого залишити без задоволення, захисника обвинуваченого, яка подані нею та обвинуваченим апеляційні скарги підтримала та просила їх задовольнити, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, обвинуваченого, який подані ним та його захисником апеляційні скарги підтримав та заперечував щодо апеляційної скарги прокурора, потерпілу ОСОБА_2, яка апеляційну скаргу прокурора підтримала та заперечувала щодо задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за обставин, зазначених у вироку суду першої інстанції, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, викладених у вироку і належно оцінених судом. Діям обвинуваченого дана правильна юридична оцінка.

Так, вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження та досліджених в судовому засіданні, а саме, показами самого обвинуваченого, показами свідків, показами потерпілих, висновками експертиз, а також іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що судом першої інстанції не було доведено того, що зіткнення сталось саме на узбіччі, спростовуються висновком транспортно - трасологічної експертизи №544А від 13.08.2013р. (а.с.243 -244), з якого вбачається, що наїзд на пішохода ОСОБА_7 відбувся на правому узбіччі відносно напрямку руху автомобіля в бік м. Фастів.

Як вбачається з висновку комплексної судово - медичної та автотехнічної експертизи №57/к/380А від 04.07.2013р. (а.с.232-237), покази водія ОСОБА_4, дані ним при проведенні відтворення обстановки та обставин події щодо того, що пішохід перетинав проїзну частину з права наліво, перпендикулярно відносно напрямку руху транспортного засобу, з технічної точки зору неспроможні, що спростовує доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що потерпілий ОСОБА_7 перебігав дорогу в темну пору доби, а тому він не міг його вчасно помітити.

Доводи обвинуваченого щодо того, що він не перебував у стані алкогольного сп»яніння на момент вчинення ДТП спростовуються показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які вказували на те, що обвинувачений ОСОБА_4 протягом дня та увечері 03.06.2012р. вживав алкогольні напої.

Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно і обґрунтовано надав оцінку доказам, належним чином перевірив їх у сукупності в ході судового розгляду та прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_4. судом вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Щодо доводів апеляційної скарги заступника прокурора Київської області про незаконність призначеного ОСОБА_4 покарання внаслідок м»якості, та доводів апеляційних скарг захисника і обвинуваченого про суворість призначеного ОСОБА_4 покарання, то вони, на думку колегії суддів, не грунтуються на матеріалах справи.

Згідно статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що при призначенні ОСОБА_4 основного та додаткового покарання було враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким, обставини скоєння кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, судом враховано наявність пом»якшуючих покарання обставин, а саме, часткове відшкодування заподіяної шкоди та наявність обтяжуючих покарання обставин - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Також судом враховано те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово допускав порушення Правил дорожнього руху, за що притягувався до адміністративної відповідальності, у тому числі і за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп»яніння, судом враховано думку потерпілих, які просили застосувати до обвинуваченого максимально сувору міру покарання.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив вид та розмір призначеного ОСОБА_4 основного та додаткового покарання, вказане покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Тому вимоги апеляційної скарги прокурора щодо м»якості призначеного обвинуваченому покарання та вимоги апеляційної скарги захисника та обвинуваченого щодо необхідності пом'якшення покарання шляхом зменшення строку відбування покарання до задоволення не підлягають. Підстав для застосування щодо ОСОБА_4 вимог ст. 69 КК України колегією суддів також не встановлено.

Щодо доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про те, що розмір стягнутої з обвинуваченого на користь потерпілих моральної шкоди є занадто великим та визначений без врахування матеріального стану обвинуваченого ОСОБА_4, то, на думку колегії суддів, вказані доводи є безпідставними, оскільки суд, з урахуванням обставин скоєння кримінального правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілих наслідок смерті їх чоловіка та батька, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. та на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 по 150000 грн. заподіяної моральної шкоди кожному. На думку колегії суддів, вказана сума повністю відповідає завданим фізичним, моральним та психологічним стражданням потерпілих.

З огляду на викладене, вирок Макарівського районного суду від 03 квітня 2014 року щодо ОСОБА_4 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв»язку з чим залишає вирок без змін, а апеляційні скарги захисника, обвинуваченого та прокурора без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_4 та заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а вирок Макарівського районного суду Київської області від 03 квітня 2014 року щодо ОСОБА_4 - без змін.

Судді:

__ ___ ____

Свінціцька О.П. Слива Ю.М.. Нагорний А.М.