Ухвала суду № 39031580, 29.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19814/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Мар'янченко Д.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральнний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства, а також правильності нарахування і сплати податків до бюджету при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Транспорт-Експрес» за період з 01.10.2010 року по 31.01.2013 року.

За результатами перевірки було складено акт № 45/43-20/233627/11 від 18.11.2013 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України з урахуванням п.п. 4.1 ст. 4, п.п. 3.1.1 п. 3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Дані порушення призвели до заниження зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 558 725,04 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000744320 від 04.12.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 948 009,42 грн., в тому числі за основним платежем - 872 037,81 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 75 971,61 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Транспорт-Експрес» було укладено наступні договори-лізингу: 1) договір лізингу № 379 від 16.08.2010 року; 2) договір лізингу № 380 від 25.08.2010 року; 3) договір лізингу № 381 від 27.08.2010 року; 4) договір лізингу 382 від 01.09.2010 року; 5) договір лізингу № 386 від 22.09.2010 року.

На підставі вищезазначених договорів позивач передав ТОВ «Транспорт-Експрес» у лізинг транспорті засоби, що належали позивачу на праві власності.

Передача транспортних засобів підтверджується відповідними актами прийому-передачі предметів лізингу, копії яких наявні в матеріалах справи.

у зв'язку з невиконанням ТОВ "Транспорт - Експрес" своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами їх було розірвано у відповідності до угод, а саме: 1) угода від 01.08.2011 року про розірвання договору лізингу №379 від 16.08.2010 року; 2) угода від 31.01.2011 року про розірвання договору лізингу №380 від 25.08.2010 року; 3) угода від 31.01.2011 року про розірвання договору лізингу №381 від 01.09.2010 року; 4) угода від 31.01.2011 року про розірвання договору лізингу №382 від 01.09.2010 року; 5) угода від 05.01.2011 року про розірвання договору лізингу №386 від 22.09.2010 року.

Враховуючи розірвання договорів лізингу, укладених між позивачем та ТОВ «Транспорт-Експрес» та укладення актів прийому-передачі предмета лізингу, ТОВ «Транспорт-Експрес» виписав податкові накладні на користь позивача.

Вищезазначені документи не були взяті податковим органом до уваги при визначенні правомірності формування податкового кредиту в силу наявності протоколу допиту в якості свідка громадянина ОСОБА_3 (який відповідно до установчих документів є керівником ТОВ «Транспорт-Експрес»), який зазначає, що жодного відношення до здійснення господарської діяльності вказаним товариством не має.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що протокол допиту не є допустимим доказом в розумінні КАС України, а тому не може бути прийнятий до уваги, оскільки доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, відповідачем надано не було.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагент позивача ТОВ «Транспорт-Експрес» був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєний індивідуальний податковий номер.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Транспорт-Експрес», який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 03.06.2014 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.