Постанова № 39031551, 15.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2014 рокусправа № 804/8338/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.

за участю:

представника відповідача: Чохелі Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СІ-АЛЬ»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі №804/8338/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІ-АЛЬ» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2013 року ТОВ «СІ-АЛЬ» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0002401504 від 28.05.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на 44 646,46грн. В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що податкові зобов'язання щодо сплати земельного податку за користування земельною ділянкою припинилося 01.11.2007р., а несвоєчасне прийняття Дніпропетровською міською радою рішення та несвоєчасне внесення змін до державного земельного кадастру не може бути підставою для матеріальної відповідальності ТОВ «СІ-АЛЬ».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «СІ-АЛЬ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга, фактично, обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Лівобережної МДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СІ-АЛЬ» з питання повноти та правильності нарахування, своєчасності сплати земельного податку за період з 01.08.2012 по 18.12.2012р., за результатами якої складено Акт №1509/15-4/21852167 від 10.04.2013р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «СІ-АЛЬ» пп.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України, що призвело до заниження земельного податку за перевіряє мий період на 35717,17грн.

На підставі висновків Акту перевірки №1509/15-4/21852167 від 10.04.2013р., Лівобережною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення:

№0002401504 від 28.05.2013р., яким ТОВ «СІ-АЛЬ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 44 646,46грн., в тому числі за основним платежем - 35 717,17грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 929,29грн. (а.с.6)

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявність державного акту на право постійного користування земельною ділянкою є визначальною підставою для зобов'язань позивача зі сплати земельного податку. Враховуючи, що державний акт було скасовано рішенням Дніпропетровської міської ради 19.12.2012р., податковий орган вірно збільшив позивачу грошове зобов'язання з земельного податку за період з 01.08.2012р. по 18.12.2012р.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

В силу приписів ч.ч.1,2 ст.2 та ст.5 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю» підстава для нарахування земельного податку - це дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, крім громадян, самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положення ст.15 вказаного Закону передбачають, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пункт 269.1 статті 269 та стаття 271 Податкового кодексу України визначають, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності

Платники плати за землю, крім фізичних осіб, самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у передбаченому порядку з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України).

В силу приписів п.287.1 та п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що 01.11.2007р. ТОВ «СІ-АЛЬ» (Продавець) та ТОВ «Дніпробетон» (Покупець) уклали Договір купівлі-продажу Сукупних валових активів підприємства по виробництву облицювальних матеріалів з природного каменю, за яким Продавець передав у власність Покупця, а Покупець прийняв у свою власність Сукупні валові активи, що є Предметом продажу та склад яких узгоджений сторонами. Пунктом 3.6 даного Договору передбачено, що Продавець з моменту підписання цього Договору відмовляється на користь Покупця від права постійного користування земельними ділянками.

Право власності зареєстровано за ТОВ «Дніпробетон» КП «ДМБТІ» в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.11.2007р. номер витягу 16721857, реєстраційний номер 12689.

У частинах 1, 2 статті 125 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договору) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

При цьому, питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного Кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, згідно яких до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача, що обов'язок позивача сплачувати земельний податок припинився лише після скасування державного акту, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, оскільки правовий аналіз наведених норм дає підстави вважати, що земельний податок при набутті права на споруди (будівлі) має нараховуватись із дня виникнення права власності або користування на будівлю, споруду. Тобто, покупець після набуття права власності на будівлю (споруду) фактично використовує і земельну ділянку під нею, не зважаючи на відсутність у нього документів на землю (державного акта про право власності, договору оренди).

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки Акта перевірки не знайшли свого правового підтвердження, а відтак, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СІ-АЛЬ» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі №804/8338/13-а скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СІ-АЛЬ» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002401504 від 28.05.2013р., прийняте Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, яким ТОВ «СІ-АЛЬ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 44 646,46грн., в тому числі за основним платежем - 35 717,17грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 929,29грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Постанову у повному обсязі складено 15.05.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов