Ухвала суду № 39031544, 27.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2014 рокусправа № 808/4523/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 р. по справі за позовом приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Мій будинок" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 № 0000732212, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56509,50 грн., у т.ч. за основним платежем 37673,00 грн. та штрафних санкцій 18836,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 р адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 24.04.2013 № 0000732212, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56509,50 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Мій будинок" 25.04.2002 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 021624.

На підставі наказу №355 від 18.03.2013 року Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «НВФ «Мій будинок» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Таурус Голд", ПП "Віп Люкс", ПВКФ "Розс", ТОВ "Так-Ю" за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт від 29.03.2013 року № 450/22-12/31953043.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0000732212 від 24.04.13 р., яким ПП «НВФ «Мій будинок» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56509,50 грн., у т.ч. за основним платежем 37673,00 грн. та штрафних санкцій 18836,50грн.

Відповідно до висновку вказаного акту податковим органом встановлено допущені позивачем наступні порушення:

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200 ПК України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (із змінами та доповненнями) в результаті чого відбулось заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 37673 грн., у тому числі по періодам:

- липень 2011 р. - 3103 грн.;

- серпень 2011 р. - 1318 грн.;

- вересень 2011 р. - 1582 грн.;

- березень 2012 р. - 1767 грн.;

- липень 2012 р. - 17578 грн.;

- серпень 2012 р. - 4449 грн.;

- вересень 2012 р. - 7876 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що реальність господарських операцій позивача зі своїми контрагентами підтверджена відповідними первинними документами.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у періоді, що перевірявся мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Таурус Голд", ПП "Віп Люкс", ПВКФ "РОЗС", ТОВ "Так-Ю".

Виконання договорів відбувалося за первинними документами, наданими до перевірки та описаними в акті перевірки. За отримані товари та виконані роботи ПП "Науково-виробнича фірма "Мій будинок" сплатило кошти, що підтверджується відповідними платіжними документами та не оспорюється його контрагентами.

Усі операції з господарської діяльності щодо поставки товару та виконання робіт були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р.

Податкові накладні, складені вказаними суб'єктами господарювання, відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку їх оформлення, що не заперечується актом перевірки.

ТОВ "Таурус Голд", ПП "Віп Люкс", ПВКФ "РОЗС", ТОВ "Так-Ю" на момент вчинення правочинів та їх виконання були за реєстрованими у якості платників ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентами угоди.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються виключно на підставі інформації з довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25.08.2011р. №38-065/10/04-065 зустрічної звірки ТОВ "Таурус Голд" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за вересень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку; з акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 06.10.2011р. №3791/23-3/36053853 про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства ПП "ВІП ЛЮКС" по операціях за червень 2011 року; з акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 03.11.2011р. №4247/23-3/36053853 про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства ПП "ВІП ЛЮКС" по операціях за липень 2011 року; з акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 16.11.2012 р. № 5146/22-4/21854963 про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства ПВКФ "Розс" за березень, квітень 2012 року

Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом висновків інших актів.

За висновками суду апеляційної інстанції, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим