Рішення № 39026766, 20.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4155/14 20.05.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття"доДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"простягнення 9 794 146,42 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Мужик Л.І.від відповідача:Мельник О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" (надалі - "Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - "Підприємство") про стягнення 9 794 146,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №7-05 від 15.11.2005 р. Приватним акціонерним товариством "Укратоменергобуд" (надалі - "ПрАТ "Укратоменергобуд") було виконано підрядні роботи з ремонту покрівлі машзалу енергоблоків №1,2 відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція", а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5 506 518,00 грн., право вимоги сплати якої набуто позивачем на підставі договору №73/47 про відступлення права вимоги від 01.06.2011 р. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 173 460,87 грн., штрафу у розмірі 7% - 385 456,26 грн., 3% річних у розмірі 443 991,30 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 284 719,99 грн., нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.03.2014 р.

В судовому засіданні 25.03.2014 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 22.04.2014 р.

22.04.2014 р. через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити, вказував на те, що: спірні акти здачі-приймання виконаних робіт не були підписані сторонами у відповідності до вимог договору №7-05 від 15.11.2005 р.; право вимоги оплати робіт за такими актами від позивача було відступлено на користь ТОВ "Корона-2000", а тому Товариство не є належним позивачем. Також, представником відповідача було подано заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 22.04.2014 р. було оголошено перерву до 12.05.2014 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. у зв'язку із перебування судді Кирилюк Т.Ю. у відпустці справу №910/4155/14 передано для розгляду судді Бойку Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. суддею Бойком Р.В. прийнято до свого провадження справу №910/4155/14.

В судовому засіданні 12.05.2014 р. було оголошено перерву до 20.05.2014 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явився, проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю. Подав доповнення до відзиву на позов за змістом якого вказує на відсутність надання відповідачем згоди на відступлення права вимоги за спірним договором.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 25.03.2014 р. складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, а фіксація судового процесу в судових засіданнях 22.04.2014 р., 12.05.2014 р. та 20.05.2014 р. здійснювалася за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2005 р. між Закритим акціонерним товариством "Укратоменергобуд" (після зміни організаційно-правової форми - Приватним акціонерним товариством "Укратоменергобуд" (генпідрядник) та Підприємством в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (замовник) було укладено договір №7-05 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору генпідрядник по завданню замовника виконує на свій ризик власними та залученими силами і засобами, якісно та у встановленні договором строки роботи з ремонту покрівлі машзалу енергоблоків №1, 2 відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС".

Згідно із п. 2.1 Договору загальна вартість ремонтно-будівельних робіт, доручених до виконання генпідряднику, встановлена на основі договірної ціни та орієнтовно становить 4 484,189 тис.грн. (додаток №1 до договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що склад, строки та вартість робіт в цілому встановлюються графіком виконання робіт, підписаним сторонами (додаток №2), який є невід'ємною частиною даного договору.

За змістом п.п. 3.2, 3.3, 3.6 Договору договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2007 р. Строки: початок робіт - через п'ять днів з моменту перерахування авансу; закінчення робіт - у відповідності до графіку виконання робіт. Датою закінчення робіт є дата підписання технічного акту здачі-приймання ремонтних робіт.

У відповідності до п. 4.1, 4.2 Договору підставою для розрахунків сторін є двохсторонній акт здачі-приймання виконаних робіт, підписаний повноважними представниками замовника та генпідрядника до 28 числа поточного місяця. Розрахунки за виконані ремонтно-будівельні роботи проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника на протязі 30 банківських днів з моменту підписання форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3.

Положеннями п. 5.1 Договору встановлено, що здача-приймання виконаних підрядних робіт оформлюється актом за формою КБ-2в, який підписується обома сторонами до 28 числа поточного місяця та є підставою для взаємних розрахунків.

У відповідності до п. 5.2 Договору замовник на протязі 10 робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт і звітних документів зобов'язаний направити генпідряднику підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову.

02.08.2006 р. між Закритим акціонерним товариством "Укратоменергобуд" (після зміни організаційно-правової форми - Приватним акціонерним товариством "Укратоменергобуд" (генпідрядник) та Підприємством було укладено додаткову угоду № 1 до Договору відповідно до умов якої п. 1.2 Договору виклали в наступній редакції: "Загальна вартість ремонтно-будівельних робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, визначена на підставі договірної ціни та орієнтовно складає 4201,870 тис. грн., в т.ч. ПДВ 700,312 тис. грн.".

На виконання умов Договору у період з листопада по грудень 2007 року ПрАТ "Укратоменергобуд" було виконано підрядні роботи на загальну суму 5 506 518,00 грн., про що було складено акти прийняття виконаних підрядник робіт за листопад 2007 року на суму 4 801 438,80 грн. та грудень 2007 року на суму 705 079,20 грн.

Листами №2184 від 12.11.2007 р. та №2594 від 11.12.2007 р. ПрАТ "Укратоменергобуд" було направлена на адресу ВП "Южно-Українська АЕС" Підприємства акти прийняття виконаних підрядник робіт за листопад та грудень 2007 року з проханням підписати їх та повернути на адресу генпідрядника.

01.06.2011 р. між Закритим акціонерним товариством "Укратоменергобуд" (після зміни організаційно-правової форми - Приватним акціонерним товариством "Укратоменергобуд" (генпідрядник) (первісний кредитор) та Товариством (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №73/74 (надалі - "Договір відступлення") відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, зокрема, з Договору №7/05 на ремонт покрівлі машзалу енергоблоків №1,2 ВП "Южно-Українська АЕС" від 15.11.2005 р., а також вимоги, що випливає з факту виконання будівельних робіт, відображених в актах виконаних робіт за формою КБ-2в за листопад 2007 року на суму 4 801 438,80 грн. та грудень 2007 року на суму 705 079,20 грн.

Листом №04-11 від 01.06.2011 р. Товариство звернулося до Підприємства з вимогою про оплату за змістом якого повідомило про відступлення права вимоги за Договором згідно Договору відступлення та просило оплатити в т.ч. зазначені в актах прийняття виконаних підрядник робіт за листопад та грудень 2007 року.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних на підставі Договору робіт згідно актів прийняття виконаних підрядних робіт за листопад та грудень 2007 року, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 5 506 518,00 грн.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вбачається із матеріалів справи в листопаді, грудні 2007 року на виконання умов Договору ПрАТ "Укратоменергобуд" було виконано підрядні роботи на загальну суму 5 506 518,00 грн., про що було складено акти прийняття виконаних підрядник робіт за листопад 2007 року на суму 4 801 438,80 грн. та грудень 2007 року на суму 705 079,20 грн.

Вказані акти були направлені на адресу відповідача листами №2184 від 12.11.2007 р. та №2594 від 11.12.2007 р., однак листом №51/2070 від 20.02.2008 р. ВП "Южно-Українська АЕС" відмовив в їх прийнятті та підписані і повідомив, що такі роботи будуть прийняті та оплачені після оформлення нового договору за наслідками проведення тендерних процедур у випадку, якщо ПрАТ "Укратоменергобуд" буде переможцем.

За змістом ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Із наявних в матеріалах справи актів прийняття виконаних підрядник робіт за листопад 2007 року на суму 4 801 438,80 грн. та грудень 2007 року на суму 705 079,20 грн., пояснень сторін вбачається, що у зв'язку із не підписанням відповідачем таких актів генпідрядником 01.06.2011 р. було самостійно підписано такі акти та здійснено в них відповідні записи про відмову замовника від їх підписання.

При цьому, з огляду на отримані судом шляхом витребування матеріалів справи господарського суду міста Києва №17/69 за позовом ПрАТ "Укратоменергобуд" до Підприємства про зобов'язання вчинити дії документи, а саме: наказ Підприємства №252 від 26.03.2009 р. "Про результати перевірки", висновок №8028/8360 судової будівельно-технічної експертизи по кримінальній справі №493, складений Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз 20.08.2009 р., суд приходить до висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджується факт виконання генпідрядником робіт за Договором на загальну суму 5 506 518,00 грн., що оформленні актами прийняття виконаних підрядник робіт за листопад та грудень 2007 року.

Посилання ж в листі ВП "Южно-Українська АЕС" №51/2070 від 20.02.2008 р. на те, що такі роботи можуть бути прийняті виключно за наслідками проведення тендерної процедури та укладення нового договору суперечить положенням ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості виконання взятих на себе зобов'язань, адже висновком №8028/8360 судової будівельно-технічної експертизи по кримінальній справі №493, складеним Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз 20.08.2009 р., було встановлено, що спірні роботи (визначені в актах прийняття виконаних підрядник робіт за листопад та грудень 2007 року) були виконані саме Закритим акціонерним товариством "Укратоменергобуд" (після зміни організаційно-правової форми - Приватним акціонерним товариством "Укратоменергобуд") на підставі Договору.

Наведене (в т.ч. висновок експерта) також спростовує посилання відповідача на те, що спірні акти не містять посилання на Договір, а тому не можуть бути належними доказами виконання генпідрядником робіт за таким правочином.

Твердження відповідача з посиланням на протокол технічної наради про стан ремонту покрівлі машзалу блоків №1,2 від 12.11.2007 р. про те, що під час такої наради було вирішено призупинити дію в т.ч. додаткової угоди № 1 від 02.08.2006 р. до Договору судом відхиляється, оскільки: по-перше, відповідачем не доведено існування повноважень в осіб, що підписали відповідний протокол, на вчинення таких дій; по-друге, факт виконання генпідрядником спірних робіт на території Южно-Українська АЕС протягом листопада-грудня 2007 року, що встановлено в т.ч. висновком експерта, свідчить, зокрема, про існування волевиявлення замовника на допущення генпідрядника до об'єкту з метою виконання останнім робіт, що нівелює посилання відповідача на призупинення дії Договору.

Із змісту положень ст.ст. 853, 882 Цивільного кодексу України вбачається, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Докази надання замовником обґрунтованих заперечень до виконаних робіт чи мотивованої відмови від підписання актів прийняття виконаних підрядних робіт за листопад та грудень 2007 року матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

Отже, замовник на порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за Договором.

Аналогічна позиція щодо виникнення обов'язку замовника підрядних робіт оплатити такі роботи за відсутності належним чином підписаних актів прийняття виконаних підрядник робіт та мотивованої відмови останнього викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012 р. у справі №21/5005/14068/2011.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується належне виконання генпідрядником робіт за Договором згідно актів прийняття виконаних підрядник робіт за листопад та грудень 2007 року на загальну суму 5 506 518,00 грн. та існування обов'язку замовника по їх оплаті.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

01.06.2011 р. між Закритим акціонерним товариством "Укратоменергобуд" (після зміни організаційно-правової форми - Приватним акціонерним товариством "Укратоменергобуд") та Товариством було укладено Договір відступлення відповідно до умов якого генпідрядник відступив позивачу, а позивач набув права вимоги, належного генпідряднику, за Договором в т.ч. щодо виконання Підприємством зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт згідно актів прийняття виконаних підрядник робіт за листопад та грудень 2007 року на загальну суму 5 506 518,00 грн.

Про відступлення права вимоги відповідача було повідомлено вимогою про оплату №04-11 від 01.06.2011 р.

Таким чином, кредитором у зобов'язаннях відповідача щодо погашення заборгованості за виконанні згідно Договору підрядні роботи стало Товариство.

Посилання відповідача на те, що Товариство не є належним кредитор у спірному зобов'язанні, оскільки відступило своє право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Корона 2000" згідно договору про відступлення прав вимоги б/н від 02.06.2011 р. судом відхиляється з огляду на розірвання ТОВ "Корона-2000" та Товариством такого договору відповідно до договору про розірвання договору відступлення прав вимоги від 20.12.2013 р. та відсутність доказів виконання відповідачем спірного зобов'язання на користь ТОВ "Корона-2000".

Відносно положень п. 15.5 Договору, якими встановлено, що жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за Договором третім особам без письмової згоди іншої сторони, суд відзначає наступне.

Із наявного в матеріалах справи протоколу по врегулюванню питань, пов'язаних з виконанням робіт по ремонту покрівлі машзалу енергоблоків 1-2 ВП ЮУ АЕС від 18.11.2011 р. вбачається, що за наслідками проведення спільної наради ТОВ "Корона-2000" та ВП "Южно-Українська АЕС" було погоджено та встановлено, що ТОВ "Корона-2000" станом на 18.11.2011 р. на підставі Договору відступлення, листа Товариства №578 від 20.06.2011 р., довіреності Товариства №26/1 від 17.01.2011 р., договору відступлення права вимоги б/н від 02.06.2011 р., укладеного між Товариством та ТОВ "Корона-2000", останнє є належним кредитором по відношенню до замовника щодо виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних за Договором підрядних робіт згідно актів прийняття виконаних підрядник робіт за листопад та грудень 2007 року на загальну суму 5 506 518,00 грн.

Тобто, визнання замовником існуючого на той момент права вимоги ТОВ "Корона-2000" оплати спірної заборгованості, отриманого від Товариства, яке в свою чергу отримало та відступило ТОВ "Корона-2000" таке право на підставі Договору відступлення, свідчить про фактичне схвалення замовником такого правочину, а тому правові підстави вважати Договір відступлення таким, що порушує положення п. 15.5 Договору відсутні.

Більш того, з огляду на положення ст. 204 Цивільного кодексу України та відсутність рішення суду про визнання Договору відступлення недійсним такий правочин є правомірним та підлягає обов'язком виконанню.

Враховуючи викладені обставини вбачається, що матеріалами справи належним чином підтверджується існування у Товариства станом на момент розгляду справи права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за виконанні згідно Договору підрядні роботи у загальному розмірі 5 506 518,00 грн., а у останнього обов'язку по сплаті таких коштів на користь Товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п.п. 4.1, 4.2 Договору встановлено, що підставою для розрахунків сторін є двохсторонній акт здачі-приймання виконаних робіт, підписаний повноважними представниками замовника та генпідрядника до 28 числа поточного місяця. Розрахунки за виконані ремонтно-будівельні роботи проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника на протязі 30 банківських днів з моменту підписання форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3.

Тобто, сторони передбачили умову, що у випадку двостороннього підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт зобов'язання замовника з оплати коштів за такі роботи має бути виконано протягом 30 банківських днів з моменту їх підписання.

Однак, в даному випадку має місце факт підписання таких актів в порядку ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України лише генпідрядником.

Із змісту Договору вбачається, що сторонами не було погоджено строків оплати виконаних підрядних робіт у випадку одностороннього підписання генпідрядником актів здачі-приймання виконаних робіт.

Таким чином, Договір не містить визначення строку виконання грошового зобов'язання в порядку ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України у випадку існування факту одностороннього підписання генпідрядником актів здачі-приймання виконаних робіт, а тому підлягає застосуванню частина друга вказаної статті, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом №04-11 від 01.06.2011 р., отримання якого замовником підтверджується протоколом по врегулюванню питань, пов'язаних з виконанням робіт по ремонту покрівлі машзалу енергоблоків 1-2 ВП ЮУ АЕС від 18.11.2011 р. та не заперечується відповідачем, Товариство звернувся до відповідача з вимогою про оплату за змістом якої просило оплатити в т.ч. зазначені в актах прийняття виконаних підрядник робіт за листопад та грудень 2007 року роботи на загальну суму 5 506 518,00 грн.

Таким чином, в силу положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання відповідача по оплаті виконаних за Договором підрядних робіт мало бути виконано до 08.06.2011 р.

Наведені обставини спростовують твердження відповідача про те, що строки оплати спірних робіт настали ще в грудні 2007 року та січні 2008 року, оскільки Підприємством необґрунтовано застосовуються положення ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.2 Договору для визначення таких строків, в той час як судом встановлено, що в спірному випадку підлягають застосуванню саме положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а строк виконання спірного грошового зобов'язання настає з моменту пред'явлення відповідної вимоги.

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 26 інформаційного листа від 07.04.2008 р. №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" згідно з абзацом другим частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Отже, під пільговим строком у розумінні абзацу другого частини п'ятої статті 261 ЦК України слід розуміти строк, протягом якого боржник після пред'явлення йому вимоги повинен виконати свій обов'язок.

Враховуючи, що в даному випадку строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті спірних робіт виник через сім днів з моменту пред'явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (01.06.2011 р.), то з огляду на викладені положення перебіг позовної давності за такою вимогою починався зі спливом встановленого такою нормою строку - 09.06.2011 р. та відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України спливає 09.06.2014 р., а тому посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 5 506 518,00 грн. є безпідставним.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 5 506 518,00 грн. за виконанні згідно Договору роботи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 5 506 518,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 173 460,87 грн., 3% річних у розмірі 443 991,30 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 284 719,99 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 09.06.2011 р. по 13.02.2014 р. та по грудень 2013 року в частині інфляційних втрат, а також штрафу у розмірі 7% - 385 456,26 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і у період з 09.06.2011 р. по 13.02.2014 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності у встановлений період прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання у заявлений позивачем період, то вимоги останнього про стягнення інфляційних втрат, нарахованих за період з червня 2011 року по грудень 2013 року виходячи із індексу інфляції цін на будівельно-монтажні роботи за видами економічної діяльності та типами будівель і споруд (будівлі нежитлові) у 2011-2013 роках, та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 09.06.2011 р. по 13.02.2014 р., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірах 1 284 719,99 грн. та 443 991,30 грн., відповідно, згідно наданого позивачем розрахунку.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних за Договором підрядних робіт, то вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, що становить 385 456,26 грн., є правомірною.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 09.06.2011 р. по 13.02.2014 р., суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 11.4 Договору за порушення строку оплати виконаних робіт по Договору замовник сплачує генпідряднику пеню в розмірі 0,1% від суми неоплачених в строк робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Виходячи із наведеного в позовній заяві розрахунку вбачається, що позивач здійснює нарахування заявленої до стягнення пені за весь період прострочення.

В той же час, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення по сплаті спірної заборгованості припиняється 09.12.2011 р. Тобто, правомірним є нарахування пені за перші шість місяців прострочення, а не за весь період, що передує подачі позову.

Посилання позивача на те, що сторонами в умов Договору було визначено більший ніж встановлено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування пені судом відхиляється, оскільки зазначення в п. 11.4 Договору слів "за кожен день прострочення" є способом нарахування такої пені, а не періодом.

Отже, з урахуванням викладеного правомірним є нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних підрядних робіт за період з 09.06.2011 р. по 09.12.2011 р., розмір якої становить 430 262,72 грн.

В іншій частині, заявлена до стягнення пеня (1 743 198,15 грн.) обрахована невірно з підстав невідповідності період її нарахування приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем в заяві про застосування позовної давності від 08.05.2014 р. та у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

При цьому, позовна заява від 14.02.2014 р. подана до суду 13.03.2014 р., що підтверджується відтиском штампу канцелярії господарського суду міста Києва на титульній сторінці позовної заяви.

Відтак, вимоги про стягнення неустойки (штрафу та пені (в частині правомірно заявлених, що нараховані до 09.12.2011 р.)) заявлено з пропуском позовної давності.

Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності вимоги про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені та штрафу за прострочення виконання останнім грошового зобов'язання по оплаті виконаних за Договором підрядних робіт не підлягають задоволення у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 5 506 518,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 284 719,99 грн. та 3% річних у розмірі 443 991,30 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 2 173 460,87 грн. та штрафу у розмірі 385 456,26 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, 14; ідентифікаційний код 34198606) заборгованість у розмірі 5 506 518 (п'ять мільйонів п'ятсот шість тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 284 719 (один мільйон двісті вісімдесят чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 443 991 (чотириста сорок три тисячі дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 53 984 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 20 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 26.05.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко