Ухвала суду № 39024591, 02.06.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 152/553/14-ц Провадження № 22-ц/772/1825/2014Головуючий в суді першої інстанції:Строгий І. Л.Категорія: 20Доповідач: Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Марчук В.С., Шемети Т.М.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

за участю: представника Публічного акціонерного товариства "Сад Поділля" - Шевчука Володимира Петровича,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Сад Поділля" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сад Поділля" на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 06 травня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2014 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ПАТ "Сад Поділля" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, позов мотивувала тим, що 16.06.2011 року між нею та ПАТ «Сад Поділля» було підписано договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач продав позивачу яблуні в кількості 477 штук, які знаходяться на належній позивачу земельній ділянці. На виконання договору позивач сплатила відповідачу 10262 грн. На думку позивача, зазначений договір є недійсним, а внесені нею кошти підлягають поверненню, оскільки договір не відповідає вимогам закону.

Просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.06.2011 року, укладений між нею та ПАТ «Сад Поділля», стягнути з відповідача 10262 грн та судові витрати.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 06 травня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16.06.2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Сад Поділля» та ОСОБА_3.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» (Вінницька обл., Шаргородський р-н, с. Пеньківка, вул. Жовтнева, 12, код ЄДРПОУ 00414291) на користь ОСОБА_3 10 262 (десять тисяч двісті шістдесят дві) гривні. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ «Сад Поділля» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 06 травня 2014 року скасувати та постановити нове яким відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ № 397476, виданого 10.06.2009 року Шаргородською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:09:860:00586, ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку площею 1,0231 га, розташовану на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.6).

16 червня 2011 року між СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу (надалі - договір), згідно з пунктом 1.1. якого товариство - відповідач зобов'язувалось продати належні йому на праві власності яблуні в кількості 477 штук, які знаходяться на земельній ділянці покупця, посвідченій державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ № 397476 (помилково у договорі купівлі-продажу та у акті прийому-передачі майна зазначено Серія ЯЖ № 397478) у власність покупцеві, а покупець - позивач зобов'язується прийняти яблуні та сплатити за них на умовах цього договору. Пунктами 2.1., 2.2. договору передбачалося, що продавець зобов'язаний передати яблуні у користування покупцю в кількості 477 штуки протягом одного дня з моменту підписання цього договору за актом приймання-передачі. Покупець набуває права власності на яблуні після їх оплати у повному обсязі, що оформляється видатковою накладною (а.с.8).

Згідно розділу 3 зазначеного договору, ціна за одиницю товару складала 86,06 грн. Загальна ціна товару, що продається за цим договором 41050,62 грн. Попередня оплата в розмірі 10 262 грн має бути перерахована на рахунок продавця або внесена готівкою в касу протягом 170 днів з моменту підписання договору. Решту суми покупець сплачує у визначені договором строки.

Позивачем та відповідачем було складено акт прийому-передачі майна у користування, згідно з яким на підставі п. 2.1 договору купівлі-продажу від 16.06.2011 року товариство передало, а ОСОБА_3 прийняла у користування яблуні плодоносні в кількості 477 штук, які знаходяться на земельній ділянці покупця (а.с.9).

06 грудня 2011 року ОСОБА_3 сплатила аванс в сумі 10262 грн за яблуні згідно договору від 16.06.2011 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №167 (а.с.7).

Згідно ст. 125 та ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакції, чинній на час приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

З моменту видачі ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ № 397476, тобто з 10.06.2009 року у неї виникло право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

За змістом ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Згідно із ч. 3 ст. 373 ЦК України, право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Дана норма кореспондується з ч. 2 ст. 79 ЗК України. При цьому ч. 2 ст. 79 ЗК України та ч. 3 ст. 373 ЦК України є імперативними нормами законодавства, а тому підлягають прямому застосуванню та не можуть передбачати будь-яких виключень в їх застосуванні до відносин права власності на земельні ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що земельні ділянки з розміщеними на них насадженнями, отримані громадянами у власність, належать таким громадянам на праві власності разом з насадженнями як один цілий об'єкт.

Нормативний акт, який дає визначення багаторічних насаджень, це ГОСТ 26640-85 «Землі. Терміни та визначення» (далі - ГОСТ 26640-85), затверджений постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 28 жовтня 1985 року № 3453, згідно з п. 27 якого, багаторічне сільськогосподарське насадження - це сільськогосподарське угіддя, що використовується під штучно створені древесні, кущові або трав'янисті багаторічні насадження, призначені для отримання врожаю плодово-ягідної, технічної та лікарської продукції, а також для декоративного оформлення територій. До багаторічних сільськогосподарських насаджень відносяться: сад, виноградник, ягідник, плодовий розплідник, плантації та ін.

У пункті 4 ГОСТ 26640-85 зазначено, що під сільськогосподарськими угіддями визначено земельні угіддя, які систематично використовуються для отримання сільськогосподарської продукції.

Таким чином, багаторічні насадження - це не окрема група дерев, кущів чи рослин, а земельні угіддя, тобто окрема земельна ділянка, з розміщеними на ній деревами, кущами та іншими рослинами як один цілий об'єкт.

Відповідно п. «а» ч. 2 ст. 22, п. «а» ч. 1 ст. 19 ЗК України, визначено, що багаторічні насадження - це вид сільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення. Тобто, багаторічні насадження - це не що інше як земельна ділянка.

Зі змісту ст. 6 Закону України «Про плату за землю» вбачається, що багаторічні насадження - це вид сільськогосподарських угідь, в розрізі п. «а» ч. 2 ст. 22 ЗК України - вид земель сільськогосподарського призначення. Отже, і в Законі України «Про плату за землю» під багаторічними насадженнями розуміється не що інше як земельна ділянка.

Відповідно до роз'яснень Міністерства аграрної політики України, державні акти на право приватної власності на землю, видані громадянам на розпайовані землі під багаторічними насадженнями, поширюють свою дію також і на самі багаторічні насадження, розташовані на цих землях. Так, в п.п. 6.1, 6.2 Компоненти 6 «Підтримка в реструктуризації сільськогосподарських підприємств» (далі за текстом - Компоненти 6), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 25.10.2005 року № 576 «Про реалізацію Компоненти 6 «Поглиблення реструктуризації сільськогосподарських підприємств», звертається увага акціонерних товариств на наявні в них проблеми у зв'язку з тим, що вартість багаторічних насаджень віднесено до статутного фонду, а землі під багаторічними насадженнями розпайовано і видано держакти на земельні ділянки, а значить на насадження. Таким чином, реорганізовані підприємства не вправі стверджувати, що багаторічні насадження є їх власністю, посилаючись на те, що ці насадження внесені до статутного фонду товариства. Зазначені багаторічні насадження належать власнику земельної ділянки, на яку видано державний акт на право приватної власності.

Відповідно до ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст. 183 ЦК України встановлено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. У відповідності до ст. 187 ЦК України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Оскільки насадження, що розміщені на земельній ділянці, неможливо відділити від цієї земельної ділянки без втрати її цільового призначення або істотного знецінення, то відповідно насадження, що ростуть на земельній ділянці, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі, а тому при переході права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення під товарним сільськогосподарським виробництвом до громадянина переходить також право власності на всі його складові частини, тобто насадження.

Враховуючи викладене, у відносинах, що складаються між реорганізованим сільськогосподарським підприємством та громадянином, багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об'єкт відносин права власності на земельну ділянку, оскільки, насадження та земельна ділянка під ними є одним цілим об'єктом - земельною ділянкою, яка у відповідності до вищезазначених нормативно-правових актів має назву - багаторічні насадження.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що навіть перебування багаторічних насаджень на балансі відповідача не є безспірною ознакою його права власності, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

Аналогічну позицію висловив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в ухвалах від 14.11.2012 року № 6-24639св12, 05.12.2012 року № 6-41914св12 та від 30.01.2013 року № 6-40577св12, від 12.03.2014 року 6-50181св13.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, на момент укладення договору купівлі-продажу від 16.06.2011 року власником майна, яке купувалось (багаторічні насадження - яблуні), була сама ж покупець ОСОБА_3, а відповідач ПАТ "Сад Поділля" не мав права вчиняти жодних дій щодо цього майна, а тому суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що зміст оспорюваного договору суперечить вимогам ч. 2 ст. 79 ЗК України та ч. 3 ст. 373 ЦК України, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України з стягненням грошових коштів в розмірі 10262 грн.

Відповідно до ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовано фактичні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам. Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сад Поділля" безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сад Поділля" - відхилити.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 06 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Шемета Т.М.

Марчук В.С.

З оригіналом вірно: Сопрун В.В.