Ухвала суду № 39024580, 02.06.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/7005/14-ц Провадження № 22-ц/772/1713/2014Головуючий в суді першої інстанції:Бойко В. М.Категорія: 51Доповідач: Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Медяного В.М., Ковальчука О.В.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницької обласної ради про визнання недійсною умови контракту ( трудового договору) про строк його дії, визнання трудового договору таким, що укладений на невизначений строк, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до Вінницької обласної ради про визнання недійсною умови контракту ( трудового договору) про строк його дії, визнання трудового договору таким, що укладений на невизначений строк із зазначенням в ній клопотання про поновлення строку на звернення з даним позовом до суду.

Зокрема, вимога про поновлення строку на звернення до суду мотивована позивачем тим, що про порушення своїх прав він дізнався лише 29.03.2014 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2014 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку для звернення до суду з позовом до Вінницької обласної ради про визнання недійсною умови контракту ( трудового договору) про строк його дії, визнання трудового договору таким, що укладений на невизначений строк відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 просить ухвалу суду, як постановлену з порушенням вимог закону, скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2014 року ОСОБА_2 подав до суду вищеназвану позовну заяву, в якій просив визнати недійсними пункти 31 контрактів, укладених між ним та Вінницькою обласною радою, від 03.05.2012 року і 30.04.2013 року щодо строку дії цих контрактів відповідно з 03.05.2012 року по 03.05.2013 року і з 03.05.2013 року по 05.04.2014 року, просив визнати контракт (трудовий договір) між ним і Вінницькою обласною радою від 30.04.2013 року таким, що укладений на невизначений строк. Також просив поновити йому строк звернення до суду за вирішенням трудового спору як пропущений з поважних причин, оскільки про порушення своїх прав він дізнався лише 29.03.2014 року.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, суд, керуючись ст.73 ЦПК України, виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу щодо того, що він дізнався про порушення своїх прав саме 29.03.2014 року.

Проте такий висновок суду не можна вважати обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (п.4) встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.

Отже, пропуск, встановлених ст.223 КЗпП України, строків звернення до суду без поважних причин є підставою для відмови у задоволенні позову, а питання наявності підстав для поновлення строків обов'язково з'ясовується судом під час розгляду справи по суті та викладається у мотивувальній частині рішення.

Також, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.11 постанови №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Як видно, не врахувавши вищезазначених вимог закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, суд вирішив питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду без належної перевірки доводів останнього щодо поважності причин пропуску цього строку та без з'ясування всіх обставин справи, прав та обов'язків сторін, постановивши ухвалу, а не рішення.

При цьому суд залишив не вирішеним питання щодо суті позовних вимог, фактично створивши, таким чином, неможливість подальших процесуальних дій стосовно розгляду позовної заяви позивача.

За таких обставин ухвала суду залишатись в силі не може, підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2014 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду в той же суд.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Судді:

З оригіналом вірно: /підпис/