Ухвала суду № 3902421, 19.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

_____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2009 р. № К-11119/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.  

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»

на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18.04.2007 року

та постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2006 року

у справі № 2а-1676/06

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»

до 1. ОСОБА_1

2. Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.04.2007 року, відмовлено в задоволенні позову ВАТ «Київський річковий порт» до ОСОБА_1 та СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ «Київський річковий порт» оскаржило їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств транспорту і зв'язку невиробничої сфери діяльності СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведена позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжного доручення до установи банку ВАТ «Київський річковий порт» за період з 30.01.2006 року по 31.01.2006 року, за результатами якої складено акт № 194/1510/03150071 від 23.03.2006 року.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем строку сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість за грудень 2005 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Так, згідно підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковим періодом для обчислення та сплати податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом - календарний квартал.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України № 2181-ІІІ) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

20.01.2006 року позивачем, як платником податку на додану вартість, подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2005 року, де сума ПДВ зазначена як така, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду та складає 338 088 гривень.

Відповідно до абзацу першого пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Отже, як вірно зазначено судами, сума ПДВ у розмірі 338 088 гривень, що визначена позивачем у поданій декларації за грудень 2005 року, в даному випадку є узгодженою з 20.01.2006 року.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181-ІІІ передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, граничним строком сплати узгодженої суми податкового зобов'язання є 30.01.2006 року.

Проте, позивачем суму ПДВ було перераховано до Державного бюджету України 31.01.2006 року платіжним дорученням № 234, тобто оплата узгодженої суми податкового зобов'язання проведена із затримкою в один день, що призвело до порушення вимог закону.

В касаційній скарзі позивач посилається на те, що у ОСОБА_1, як посадової особи органу державної податкової служби, не було законних підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки, яка проведена з порушенням вимог статей 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Однак колегія суддів не може погодитись з даними доводами позивача, з огляду на слідуюче.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, передбачено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

В зв'язку з тим, що перевірка ВАТ «Київський річковий порт» була саме невиїзною, то посилання позивача в обґрунтування його вимог про її неправомірність на норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що регулюють проведення виключно виїзних планових та позапланових перевірок, є безпідставними. А відтак вимоги позивача про визнання неправомірними дій ОСОБА_1, які виразились в проведенні позапланової невиїзної перевірки та в складанні і підписанні акта перевірки від 23.03.2006 року, задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт» відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18.04.2007 року та постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Брайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.