Постанова № 39022788, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5590/13-а( в 3- х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

за участю представника позивача - Бабіча В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2013 року № 0000052201 та № 0000062201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДПІ у Деснянському районі м. Києва проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Автомобільний центр" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, вимог валютного законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 01 лютого 2013 року № 183/22-1/31669236, яким встановлено порушення ТОВ "Автомобільний центр" вимог пункту 146.21 статті 146, пункту 152.10 статті 152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 473 275 грн., в тому числі: за ІІ квартал 2011 року в сумі 82 465 грн., ІІІ квартал 2011 року в сумі 82 465 грн., ІV квартал 2011 року в сумі 82 464 грн., І квартал 2012 року в сумі 75 294 грн., ІІ квартал 2012 року в сумі 75 294 грн., ІІІ квартал 2012 року в сумі 75 293 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 40 100 грн., у тому числі: за січень 2010 року - 1 222 грн., лютий 2010 року - 1 310 грн., березень 2010 року - 1 310 грн., квітень 2010 року - 2 660 грн., травень 2010 року - 1 338 грн., червень 2010 року - 1 272 грн., липень 2010 року - 1 272 грн., серпень 2010 року - 1 275 грн., жовтень 2010 року - 2 508 грн., листопад 2010 року - 654 грн., січень 2011 року - 1 408 грн., лютий 2011 року - 1 450 грн., березень 2011 року - 1 600 грн., квітень 2011 року - 1 286 грн., травень 2011 року - 1 692 грн., червень 2011 року - 2 560 грн., липень 2011 року - 3 192 грн., серпень 2011 року - 3 350 грн., вересень 2011 року - 3 133 грн., жовтень 2011 року - 2 192 грн., листопад 2011 року - 1 708 грн., грудень 2011 року - 1 708 грн.; підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.3 статті 164, статті 168, статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого нараховано податок на доходи фізичних осіб з суми доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, в перевіряємому періоді, в сумі 1 895 грн.; пункту 250.2 статті 250 та пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України, а саме: встановлено неподання податкових декларацій з екологічного податку за І-ІІ квартали 2011 року та заниження всього в сумі 428,40 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 року в сумі 428,40 грн.

Так, державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність формування ТОВ "Автомобільний центр" амортизаційних відрахувань в зв'язку з порушенням порядку проведення переоцінки об'єктів основних засобів та про неправомірність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у зв'язку з придбанням товару (бензину) з підстав відсутності доказів використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2013 року № 0000062201, яким ТОВ "Автомобільний центр" збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 47 626 грн., з якої: за основним платежем - 40 100 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 526 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), та № 0000052201, яким ТОВ "Автомобільний центр" збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 529 745 грн., з якої: за основним платежем - 473 275 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 470 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносно висновків податкового органу щодо неправомірності формування ТОВ "Автомобільний центр" податкового кредиту за період з січня 2010 року по грудень 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні вимоги визначено пунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Автомобільний центр" протягом січня 2010 року - грудень 2011 року придбано у ТОВ "Кло-Карта" та ТОВ "Гепард" пальне та включено до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у зв'язку з його придбанням.

Так, ТОВ "Кло-Карта" на виконання умов договору поставки від 21 червня 2011 року № 2779 та ТОВ "Гепард" на виконання умов договору купівлі-продажу від 10 січня 2011 року № 01022Т виписали на користь позивача податкові накладні.

Крім того, на підтвердження оплати придбаного товару позивачем надано виписки по рахунку та копії платіжних доручень.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Автомобільний центр" придбало у ТОВ "Кло-Карта" та ТОВ "Гепард" товар (бензин, скраплений газ) в зв'язку з використання ТОВ "Автомобільний центр" автомобілів для виробничих потреб.

Проте колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, 18 липня 2005 року між ТОВ "Автомобільний Центр - Троєщина", як орендодавцем, та ТОВ "Автомобільний Центр", як орендарем, укладено договір оренди автомобіля № 9, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування наступні автомобілі: ВАЗ-21083, реєстраційний номер НОМЕР_3, ГАЗ АС3512, реєстраційний номер НОМЕР_4, ГАЗ 221700, реєстраційний номер АА 2948АР, НУ1ЮА1Н150, реєстраційний номер НОМЕР_5. Пунктом 2.1 договору визначено, що орендовані автомобілі будуть використовуватись орендарем для службових поїздок персоналу.

01 травня 2011 року між ОСОБА_3, як орендодавцем, та ТОВ "Автомобільний центр", як орендарем, укладено договір оренди автомобіля, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння і користування легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_6. Пунктом 2.1 договору визначено, що орендований автомобіль буде використовуватись орендарем для службових поїздок персоналу.

Крім того, 01 травня 2011 року між ОСОБА_4, як орендодавцем, та ТОВ "Автомобільний центр", як орендарем, укладено договір оренди автомобіля, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння і користування легковий автомобіль марки Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_7. Пунктом 2.1 договору визначено, що орендований автомобіль буде використовуватись орендарем для службових поїздок персоналу.

Проте, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не підтверджують того, що придбання та використання пального позивачем було здійснено в рамках його господарської діяльності.

Також позивачем документально не підтверджено використання орендованих автомобілів в своїй господарській діяльності та витрат в зв'язку з цим пального і таким чином не вбачається мети самої господарської операції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у зв'язку з придбання пального у ТОВ "Кло-Карта" та ТОВ "Гепард".

Відносно висновків податкового органу щодо неправомірності формування ТОВ "Автомобільний центр" амортизаційних відрахувань в зв'язку з порушенням порядку проведення переоцінки об'єктів основних засобів, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року ТОВ "Автомобільний центр" задекларовано амортизаційних відрахувань у сумі 7 359 427 грн.

Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року встановлено їх завищення в сумі 2 151 252 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2003 року між ВАТ "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього, як продавцем, та ТОВ "Автомобільний центр", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець купив та прийняв 1 пусковий комплекс (перша черга) багатоповерхового гаражу ГБК "Братиславський-1", який розташований в місті Києві по вулиці Братиславській, 52.

Крім того, 13 березня 2003 року між ВАТ "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього, як продавцем, та ТОВ "Автомобільний центр", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець купив та прийняв 1 пусковий комплекс (друга черга) багатоповерхового гаражу ГБК "Братиславський-1", який розташований в місті Києві по вулиці Братиславській, 52.

28 березня 2003 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видані ТОВ "Автомобільний центр" реєстраційні посвідчення № 006538 та № 006541 на право колективної власності на І пусковий комплекс (перша та друга черги) багатоповерхового гаражу ГБК "Братиславський-1".

27 грудня 2007 року між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Автомобільний Центр" та ТОВ "Трейд Лайн ЛТД", як орендарями, укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі пункту 67 рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року за № 419/1829 та рішення Київської міської ради "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.05.2007р. за № 687/1348" та на підставі рішення Київської міської ради від 08.11.2007 р. за № 1205/4038 "Про подовження терміну дії рішень Київської міської ради", за актом приймання-передачі передає, а орендарі приймають в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку за адресою: вул. Братиславська, 52 у Деснянському районі м. Києва, розміром - 1,4126 га (зокрема ТОВ "Автомобільний Центр" 988/1000 земельної ділянки, ТОВ "Трейд Лайн ЛТД" - 12/1000 земельної ділянки) для реконструкції багатоповерхового гаража під автомобільний центр, його подальших експлуатації та обслуговування.

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що об'єкт необоротних активів "Нежиле приміщення, вул. Братиславська, 52" введено в експлуатацію та оприбутковано на баланс товариства 1 березня 2003 року за первинною вартістю 8 416 666,66 грн.

1 жовтня 2004 року на підставі протоколу зборів засновників та з урахуванням висновків та звітів про оцінку майна ПП "Гарант-Експерти" проведено дооцінку будівлі на загальну суму 67 713 687,39 грн.

Протягом 2003 - 2008 років ТОВ "Автомобільний центр" здійснено реконструкцію будівлі на загальну суму 32 328 402,06 грн. в зв'язку з чим 27 травня 2008 року балансова вартість будівлі збільшена на 32 328 402,06 грн.

31 березня 2011 року ТОВ "Автомобільний центр" виданий наказ № 176/1 про проведення інвентаризації основних засобів.

Згідно відомості інвентаризації основних засобів станом на 31 березня 2011 року, затвердженої генеральним директором ТОВ "Автомобільний центр", первинна вартість необоротних активів складає 111 912 822,59 грн., знос - 11 003 153,10 грн., залишкова вартість - 100 909 669,49 грн.

30 листопада 2012 року на підставі наказу від 30 листопада 2012 року № 211 про проведення річної інвентаризації, ТОВ "Автомобільний центр" проведено інвентаризацію необоротних активів.

Згідно інвентаризаційного опису основних засобів від 30 листопада 2012 року на балансі ТОВ "Автомобільний центр" обліковуються наступні оборотні активи: нежиле приміщення по вул. Братиславській, 52 - 111 142 287,04 грн., реконструкція ТП - 595 394,67 грн.

Перевіркою було встановлено що станом на 30.03.2011 року ТОВ «Автомобільний центр» здійснило переоцінку (індексацію) у податковому обліку, відобразивши при цьому результати бухгалтерської переоцінки основних засобів у податковому обліку в сумі 67 713 687 грн.

При цьому, податковим органом зазначено, що ТОВ «Автомобільний центр» в порушення п. 146.21 ст. 146 Податкового кодексу України провів переоцінку об'єктів основних засобів, не застосувавши щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизуються та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації чим зависив суму амортизаційних відрахувань в розмірі 2 151 252 грн. (в тому числі ІІ -ІV квартал 2011 року в сумі 1 075 626 грн., І-ІІІ квартал 2012 року в сумі 1 075 626 грн.)

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Амортизація це системний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Відповідно до п 152.10. ст. 152 Податкового кодексу України якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, - така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням зазначених активів.

Враховуючи викладене, результати уцінки/до оцінки з метою оподаткування не змінюють балансову вартість активів та доходи або витрати платника податку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків податкового органу щодо неправомірності формування ТОВ "Автомобільний центр" амортизаційних відрахувань в зв'язку з порушенням порядку проведення переоцінки об'єктів основних засобів.

Отже, правомірним є збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 473 275 грн. та застосування до позивача штрафних санкцій.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що вимоги адміністративного позову не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Постанову в повному тексті виготовлено 27.05.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.