Ухвала суду № 39022661, 03.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 610/2900/13-к головуючий у суді першої інстанції

Провадження № 11кп/790/205/14 Муленко Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Долгова Ю.Д.,

суддів Устименко В.Є., Пашнєва Г.Г.,

при секретарі Яковенко Л.Л.,

за участю прокурора Сурженко М.О.,

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянула у судовому засіданні, в місті Харкові, кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні і обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 12 листопада 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, не працююча, раніше засуджувалась:

- 2 червня 2006 року за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 296, ст.. 166, ст. . 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 19 березня 2013 року за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу 510 грн.,

зареєстрована в АДРЕСА_1, фактично проживала по АДРЕСА_2,

засуджена за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі.

Згідно вироку, 13 червня 2013 року, приблизно о 00-30 год., ОСОБА_2, знаходячись в домоволодінні за місцем свого проживання і, будучи в стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки з ОСОБА_3, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи умисел на його вбивство, нанесла ОСОБА_3 два удари ножем в грудну клітину і живіт, чим заподіяла легке тілесне ушкодження, з короткочасним розладом здоров'я, у вигляді непроникаючої різаної рани поверхні грудної клітини, зліва, і проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини, без пошкодження внутрішніх органів, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Злочинний намір ОСОБА_2 не довела до кінця, оскільки була зупинена ОСОБА_4

В апеляційних скаргах:

прокурор просить дії ОСОБА_2 перекваліфікувати з ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України і призначити їй покарання у вигляді семи років позбавлення волі. Посилається на відсутність доказів щодо наявності у ОСОБА_2 умислу на вбивство ОСОБА_3;

обвинувачена ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд. Вважає, що її дії безпідставно кваліфіковані судом як замах на вбивство - за ч.2 ст. 15 і ч.1 ст. 115 КК України, оскільки наміру позбавити життя ОСОБА_3 вона не мала.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу за вказаними в ній підставами, обвинувачену ОСОБА_2, яка просила скоєне нею перекваліфікувати на ч.1 ст. 121 КК України і призначити менш суворе покарання, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора і обвинуваченої ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Згідно ч.1 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_2 як закінчений замах на вбивство, суд у вироку не встановив, що вона діяла з прямим умислом на позбавлення життя потерпілого. переконливих доказів на обґрунтування такого висновку не навів.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що в ході сварки ОСОБА_2 нанесла ОСОБА_3 два удари ножем - в грудну клітину і живіт. У зв'язку з цим вона схопила ОСОБА_2 обома руками за плечі і відштовхнула її від ОСОБА_3. Коли ОСОБА_3 впав на підлогу, ОСОБА_2 стала оглядати його рани і намагалась зупинити кровотечу і просила ОСОБА_4 визвати швидку допомогу.

Аналогічні покази давала і сама ОСОБА_2, у тому числі під час проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозапису, 30 липня 2013 року.

З показань ОСОБА_2 і ОСОБА_4 вбачається, що після нанесення ОСОБА_3 двох поранень ОСОБА_2 ніяких дій, які б свідчили про її наміри позбавити життя потерпілого не вчиняла, а навпаки, надавала йому першу допомоги до прибуття швидкої медичної допомоги.

Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції не містять переконливих даних щодо наявності у обвинуваченої ОСОБА_2 прямого умислу на заподіяння смерті ОСОБА_3, її дії підлягають перекваліфікації на ч. 1 ст. 121 КК України.

Призначаючи покарання, колегія суддів бере до уваги характер скоєного злочину, який, згідно до ст. 12 КК України, є тяжким а також дані про особу ОСОБА_2, яка раніше засуджувалася, під час скоєння злочину перебувала у стані алкогольного сп'яніння.

ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з клопотанням про застосування до неї Закону «Про амністію у 2014 році».

Дане клопотання підлягає задоволенню.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_2 ч.1 ст. 121 КК України, колегія суддів застосовує Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, який вступив в дію 19.04.2014 року. Згідно ст. 6 даного закону, не відбута на день набрання ним чинності частина призначеного ОСОБА_2 покарання підлягає скороченню наполовину.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, ст. 6, 10 Закону України «Про амністію у 2014 році», колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 12 листопада 2013 року відносно ОСОБА_2 змінити. Перекваліфікувати її дії з ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України і призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі.

На підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» скоротити ОСОБА_2 не відбуту станом на 19 квітня 2014 року частину покарання наполовину.

В решті цей вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - з дня вручення копії ухвали.

Головуючий

Судді