Рішення № 39021103, 19.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1817/14 19.05.14

За позовом публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

про стягнення 348.447,69 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Кирищук В.П. - за довіреністю від 14.02.2014 № 91/2014/02/14-1;

відповідача: Турченко Д.Л. - за довіреністю від 01.10.2013 № 64.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва про стягнення з останнього заборгованості в сумі 348.447,69 грн.

Суть спору: позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі укладеного між сторонами спору договору від 01.08.2001 № 510148 поставив відповідачеві теплову енергію, натомість, відповідач своє грошове зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 327.466,28 грн і, відповідно, до звернення останнього до господарського суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення суми заборгованості. Також, оскільки відповідачем порушено грошове зобов'язання за договором від 01.08.2001 № 510148, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1.158,12 грн; три відсотки річних в сумі 17.882,02 грн та інфляційні нарахування в сумі 1.941,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 прийнято позов публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/1817/14.

27 березня 2014 року до господарського суду надійшло клопотання представника позивача від 26.03.2014 № б/н про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме довідки позивача, відповідно до якої основна заборгованість за договором від 01.08.2001 № 510148 відповідачем погашена повністю.

04 квітня 2014 року до господарського суду надійшли такі пояснення представника відповідача від 04.04.2014 по суті спору. Відповідач є госпрозрахунковим та отримує грошові кошти виключно від розщеплення платежів населення за послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій. Причиною невиконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором від 01.08.2001 № 510148 є те, що кінцеві споживачі цих послуг несвоєчасно розраховуються за спожиті ними послуги. Отже, з огляду на скрутне фінансове становище відповідача, добровільне погашення основної заборгованості, а також заявлені позивачем вимоги про стягнення трьох відсотків річних і інфляційних нарахувань, що ще більше погіршить фінансовий стан відповідача перед іншими контрагентами, відповідач просить суд скористатися правом, забезпеченим ст. 233 ГК України, 551 ЦК України, та зменшити розмір неустойки у вигляді пені до 10,00 грн.

У судовому засіданні 19 травня 2014 року господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін даної справи по суті спору та дослідивши докази наявні в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між акціонерною енергопостачальною компанією "КИЇВЕНЕРГО", найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО", (далі - позивач) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (далі - відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 № 510148 (далі - Договір).

Предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

В пункті 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору позивач зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на такі потреби: опалювання та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно із Додатком № 1 до Договору.

Згідно п. 2.3.1 Договору відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Виходячи з Додатку № 4 укладеного сторонами спору до Договору, відповідач щомісяця з 12 по 15 самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає позивачеві), на платіжну вимогу-доручення, до якої включені вартість теплової енергії та поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (п. 2 Додатку № 4).

Сплату за вказаними у п. 2 Додатку № 4 документами, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 Додатку № 4).

Як визначено сторонами у п. 3.5 Додатку № 4, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, визначеного в п. 3 Додатку № 4, позивач нараховує відповідачеві пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").

Так, позивач у період з 01 січня 2011 року по 01 січення 2014 року на підставі Договору здійснив на користь відповідача енергопостачання на загальну суму 1.441.422,46 грн, що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії та обліковими картами (табуляграмами), які наявні в матеріалах справи у вигляді копій.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок неналежного виконання відповідачем його грошового зобов'язання за Договором, відповідач оплату поставленої йому теплової енергії здійснив на користь позивача частково в сумі 1.113.956,18 грн. Така обставина призвела до виникнення у відповідач перед позивачем заборгованості за Договором в суму 327.466,28 грн.

Позивачем надано суду довідку, яка свідчить про те, що відповідачем 20 лютого 2014 року було здійснено на користь позивача оплату в сумі 327.466,28 грн, за спожиту у період з 01 січня 2011 року по 01 січення 2014 року теплову енергію за Договором, тобто відповідачем заборгованість перед позивачем погашена повністю.

З огляду на те, що відповідач основну заборгованість погасив вже після звернення позивача із позовом до господарського суду, тому суд вважає за необхідне провадження у справі № 910/1817/14 в частині вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 327.466,28 грн припинити в порядку, визначеному п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тобто з підстав відсутності предмету спору в цій частині.

Окрім вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача: 1) штрафної санкції у вигляді пені, сума якої складає 1.158,12 грн; 2) відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання, встановленої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 17.882,02 грн та інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості в розмірі 1.941,27 грн.

З огляду на обставини даної справи, відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Розглядаючи заявлену позивачем вимогу про застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені, суд виходить з такого.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи порушене відповідачем питання щодо зменшення розміру неустойки (пені), суд дійшов висновку, що таке клопотання підлягає задоволенню і, відповідно, розмір пені зменшенню. При цьому суд бере до уваги таке. Відповідно до наданого відповідачем звіту про його фінансовий стан за 9 місяців 2013 року, у відповідача наявні збитки в розмірі 31.564.000,00 грн, також згідно довідки відповідача, станом на 01 січня 2014 року, в останнього наявна дебіторська заборгованість в розмірі 108.230.466,62 грн.

Отже, враховуючи фінансовий стан відповідача, добровільне погашення останнім основної заборгованості перед позивачем, а також причину неналежного виконання відповідачем його зобов'язання перед позивачем, яка полягає у несвоєчасній оплаті кінцевими споживачами спожитих ними послуг, що слугувало наслідком неналежного виконання відповідачем його зобов'язання за Договором, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 10,00 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про застосування до відповідача відповідальності за прострочення ним виконання грошового зобов'язання, то вони визнані судом правомірними так такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме 3 % річних задовольняються в сумі 17.882,02 грн, а інфляційні нарахування - в сумі 1.941,27 грн.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 910/1817/14 в частині стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва основного боргу в сумі 327.466,28 грн - припинити.

3. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Челябінська, буд. 9-Г; ідентифікаційний код 03366612, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" (01001, м. Київ, Печерський район, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) пеню в сумі 10,00 (десять) грн 00 коп.; три відсотки річних в сумі 17.882,02 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 02 коп.; інфляційні нарахування в сумі 1.941,27 (одна тисяча дев'ятсот сорок одна) грн 27 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 6.968,95 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн 95 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26 травня 2014 року

Суддя С.В. Балац