Ухвала суду № 39019523, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16847/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

за участю представника позивача - Щербака Р.В., представника відповідача - Мухи С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000543910, №0000553910 від 31.07.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як необґрунтовану, винесену без повного та об'єктивного з'ясування обставин справи та з порушенням норми матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» по операціях з ТОВ «Энергосвет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість за період 01.03.2012-30.06.2012, ТОВ «НДПІ «Ельдорадо 3» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість за період з 01.03.2012-31.08.2012, ТОВ «Слобода-Буделектромонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість за період з 01.03.2012-30.06.2012.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 10.07.2013 №790/39-10/32049199, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на прибуток на 62 242 грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на 67 166 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків було прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.07.2013 р. №0000553910, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 116 706 грн. (за основним платежем 77 804 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38 902 грн.) та № 0000543910, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 100 674 грн. (за основним платежем 67 116 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, в силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «НДІП Ельдорадо 3» укладено договір від 01.02.2012 №25321, відповідно до умов якого ТОВ «НДІП Ельдорадо 3» поставляє, а ТОВ «Метро Кеш енд Кері» приймає та оплачує товари згідно з замовленням та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину Договору (додаток №1 Бланк замовлення) на умовах цього Договору.

Постачальник поставляє товари разом з усією відповідною документацією (сертифікати якості, ветеринарні сертифікати, сертифікати відповідності, гігієнічні сертифікати, тощо) яка вимагається за законодавством України для оптової чи роздрібної реалізації товару. При поставці товару згідно замовленню до відповідного торгівельного центру, постачальник складає товарно-транспортну накладну.

Відповідно до умов вказаного вище договору під час кожної поставки продукція повинна супроводжуватись наступними накладними: копією сертифікату відповідності обов'язкової сертифікації або декларації про відповідність (якщо продукція підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності/сертифікації), копією санітарно-епідеміологічного висновку на продукцію, оригіналом декларації виробника (посвідчення про якість та безпеку для продукції, що вироблена, розфасована або упакована на території України), ветеринарним свідоцтвом (форма №2), карантинним сертифікатом (для продукції рослинництва під час міжобласних поставок), оригіналом або копією акту фітосанітарного контролю, документами про зміст токсинів в продукції рослинництва та про дотримання регламентів застосування пестицидів та нітратів. Посвідчення про якість та безпеку повинно містити інформацію у відповідності з вимогами нормативно-технічної документації на конкретні види продукції».

На підтвердження виконання вказаного договору з ТОВ «НДІП Ельдорадо 3» позивачем надано до суду наступні первинні та розрахункові документи: видаткові та податкові накладні, акти перевірки розрахунків, копії платіжних доручень про оплату товару, копії фіскальних чеків про продаж придбаного у ТОВ «НДІП Ельдорадо 3» іншим контрагентам.

Проте, позивачем не було надано копій замовлень, товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності, санітарно-епідеміологічних висновків на продукцію, акту фітосанітарного контролю, наявність яких є обов'язковою умовою виконання вказаного вище договору.

Так, порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом та оформлення вантажів для перевезень врегульовано Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568.

Пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Проте, позивачем не були надані належним чином оформлені за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання контрагентом ТОВ «НДІП Ельдорадо 3» послуг з поставки товару, а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаним контрагентом.

При цьому, колегія суддів відмічає, що позивачем крім вказаних документів не надано жодних інших документів, підтверджуючих реальність здійснення господарських операцій, зокрема таких як: книги обліку продажу та придбання товарів за вказаний період, актів прийому-передачі придбаного товару, документів на підтвердження оприбуткування та складського обліку товару.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Энергосвет» здійснювались на підставі наступних рахунків-фактури від 13.03.2012 №СФ-0000260, від 14.03.2012 №СФ-0000264, від 27.04.2012 №СФ-0000460, від 07.05.2012 №СФ-0000468, від 05.06.2012 №СФ-0000611.

На підтвердження факту виконання зобов'язань за вищенаведеним договором позивачем надано видаткові та податкові накладні та акти списання, платіжні доручення, копії яких долучено до матеріалів справи.

Проте, з наданих позивачем копії рахунків-фактури не вдається можливим ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні господарських операцій, оскільки відсутні прізвище, ім'я, по-батькові та посада таких осіб.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Слобода-стройелектромонтаж» було укладено договори підряду від 14.03.2012 №1403.12-01, №1403.12-02, №1404.12-03 та від 12.03.2012 №1203.12-02.

На підтвердження факту виконання зобов'язань за вищенаведеними договорами позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення, копії яких долучено до матеріалів справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач, в свою чергу, як на підтвердження правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, посилається на обставини, встановлені в акті ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Слобода-стройелектромонтаж» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку з ПП «Будком-Алон» за період з 01.02.2012 року по 31.11.2012 року та подальшого ланцюга постачання» від 18.04.2013 року № 1463/22.1-07/34392037, відповідно до якого встановлено відсутність інформації щодо власних або орендованих складських приміщень, транспортних засобів та персоналу ТОВ «Слобода-стройелектромонтаж», що унеможливлює фактичне виконання вказаним Товариством умов спірних договорів підряду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем, в свою чергу, не доведено, яким саме чином його контрагент ТОВ «Слобода-стройелектромонтаж» без наявності жодної матеріально-технічної бази (адміністративних та інших будівель (офісного приміщення, складів, технічних приміщень, гаражів, інше), устаткування, а також відповідних трудових ресурсів, мав змогу здійснювати пусконаладочні роботи, профілактичні виміри та випробування, реконструкцію освітлення наружної рекламної стели на електроустановці та інші роботи без залучення субпідрядних організацій.

Крім того, позивачем не було також надано суду доказів щодо укладення його контрагентом субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності матеріально-технічної бази (устаткування, транспортних засобів) та відповідних трудових ресурсів.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Так, згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, в Постанові Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09 зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Вказані недоліки наданих позивачем документи та відсутність значної кількості первинних документів та обліку, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально невстановленими особами, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Ухвалу в повному тексті виготовлено 27.05.2014 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.