Рішення № 39017302, 02.06.2014, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17848/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року

Рівненський міський суд у складі:

головуючого - судді Кучиної Н.Г.,

при секретарі Цимбалюк А.І.

з участю представника позивача Шевчук Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „Кредобанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 07 червня 2006 року між ПАТ «КРЕДОБАНК», який є повним правонаступником ВАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 97-06, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 150 000,00 доларів США, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався своєчасно і в повному обсязі повернути одержані кредитні кошти, сплачувати проценти за користування ними, а також здійснювати інші, передбачені кредитним договором, платежі.

Згідно п.2.1. кредитного договору, банк видав позичальнику кредит на термін до 06.06.2013 року.

Відповідно до п.2.6. кредитного договору, кредит видається позичальнику у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний (картковий) рахунок позичальника.

Крім того, 30.05.2011 року між відповідачем та позивачем було укладено додатковий договір №97-06@USD до кредитного договору, за умовами якого сторони домовились, що позичальник повертає отриманий кредит у гривні. Також додатковим договором №97-06@USD, було встановлено розмір суми кредиту, яка підлягала поверненню позичальником станом на 30.05.2011 року - 704 800,78 грн., що еквівалентно 88 320,90 доларів США за курсом 7,98 гривень за 1 долар США.

Пунктом 2 додаткового договору №97-06@USD було передбачено термін повернення кредиту-до 04.06.2021 року.

Пунктом 3 додаткового договору №97-06@USD була встановлена процентна ставка за користування кредитними коштами - 15% річних.

За управління кредитом позичальник зобов'язувався щомісячно сплачувати Банку комісію у розмірі 100,00 грн. (п.3.1. Кредитного договору).

В порушення договірних зобов'язань позичальником не було проведено погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у встановлений термін. Своє зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та плати за користуванням кредиту відповідач не виконує, розрахунок за користування коштами не провів.

У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору станом на 23.07.2013р. за відповідачем рахується заборгованість, в сумі 896 412 (вісімсот дев'яносто шість тисяч чотириста дванадцять) грн. 78 коп„ з яких: 693 993,19 - неповернута сума кредиту; 202 419,59 - відсотки за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача та вимог позивача за кредитним договором, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі між позивачем та відповідачем 07.06.2006р. був укладений договір іпотеки №97-06/1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №4038, за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку ПАТ «Кредобанк» належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - будівлю адміністративно-господарського корпусу №2 за адресою: АДРЕСА_1.

Просять суд стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №97-06 від 07.06.2006 року в загальній сумі 964 843 (дев'ятсот шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок три) грн. 05 коп, та суму судових витрат - 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп.,

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій остаточно просить суд стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором №97-06 від 07.06.2006 року в загальній сумі 1 029 976 (однин мільйон двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 99 коп. та судовий збір.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в справі судові повідомлення, причину неявки, суду не повідомив, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав проти задоволення позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 07 червня 2006 року між ПАТ «КРЕДОБАНК», який є повним правонаступником ВАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 97-06, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 150 000,00 доларів США, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався своєчасно і в повному обсязі повернути одержані кредитні кошти, сплачувати проценти за користування ними, а також здійснювати інші, передбачені кредитним договором, платежі.

Згідно п.2.1. кредитного договору, банк видав позичальнику кредит на термін до 06.06.2013 року.

Відповідно до п.2.6. кредитного договору, кредит видається позичальнику у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний (картковий) рахунок позичальника.

Крім того, 30.05.2011 року між відповідачем та позивачем було укладено додатковий договір №97-06@USD до кредитного договору, за умовами якого сторони домовились, що позичальник повертає отриманий кредит у гривні. Також додатковим договором №97-06@USD, було встановлено розмір суми кредиту, яка підлягала поверненню позичальником станом на 30.05.2011 року - 704 800,78 грн., що еквівалентно 88 320,90 доларів США за курсом 7,98 гривень за 1 долар США.

Пунктом 2 додаткового договору № 97-06@USD було передбачено термін повернення кредиту - до 04.06.2021 року.

Пунктом 3 додаткового договору № 97-06@USD була встановлена процентна ставка за користування кредитними коштами - 15% річних.

За управління кредитом позичальник зобов'язувався щомісячно сплачувати Банку комісію у розмірі 100,00 грн. (п.3.1. Кредитного договору).

Свої зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та плати за користуванням кредиту відповідач не виконує, розрахунок за користування позиченим коштами не провів. Відповідно до умов договору кредиту, позивач виконав свої зобов'язання з надання кредитів, а відповідач своє зобов'язання перед позивачем не виконав. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти. Згідно до умов договору кредиту, банк надав відповідачу кредит на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені кредитним договором та/або додатками до нього.

Згідно п.4.9. кредитного договору, банк у випадках передбачених п.2.9. кредитного договору (зокрема, у випадку несвоєчасної сплати позичальником процентів та/або повернення кредиту/частини кредиту), вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів, про що письмово повідомляє Позичальника.

Відповідно до п.4.10. кредитного договору, позичальник зобов'язаний протягом 30 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку, достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

На виконання вимог п.4.9-4.10. кредитного договору, 12.08.2013 року адресу позичальника було направлено вимогу про усунення порушень умов договору за Вих.№03-08/2013 від 09.08.2013 р.

У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору станом на 12.05.2014р. за відповідачем рахується заборгованість, в сумі 1 029 976 (однин мільйон двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 99 коп., з них

неповернута сума кредиту - 693 993 (шістсот дев'яносто три тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн. 19 коп.; прострочені відсотки проценти: 229 022 (двісті двадцять дев'ять тисяч двадцять дві) грн. 66 коп. - прострочені відсотки; пеня: 106 961 (сто шість тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн. 14 коп. - сума нарахованої пені за період з 13.05.2013 року по 12.05.2014 року,

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, згідно п.5.1. Кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної у п.3.2. Кредитного договору, але не менше однієї гривні за кожен день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача та вимог позивача за кредитним договором, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі між позивачем та відповідачем 07.06.2006р. був укладений договір іпотеки №97-06/1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №4038, за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку ПАТ «Кредобанк» належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - будівлю адміністративно-господарського корпусу №2 за адресою: АДРЕСА_1.

Суд відхиляє твердження відповідача, що видача та отримання кредитних коштів у іноземній валюті (долар США) є порушенням законодавства України, оскільки 27.01.2006 року банком було отримано банківську ліцензію №43 та дозвіл Національного банку України №43-2 від 27.01.2006 року, на підставі яких він здійснював валютні операції на території України.

Статтею 192 ЦК України закріплено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також у ч. 2 ст. 524 ЦК України зазначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) у п. 11 Постанови №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (далі - Постанова №5), зазначає, що уразі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі -Декрет)) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року №1429/10028) (далі -Положення). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року №3024-УІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Такої ж думки дотримується Верховний суд України, який в Узагальненні судової практики цивільних справ, що виникають із кредитних правовідносин вказує, що вимоги підпункту «в» п. 4 ст. 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні у законодавстві не визначено меж термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл здійснювати операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо зазначених операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про, надання кредиту в іноземній валюті судам слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Крім того, ВССУ у п.13 Постанови №5 висловив свою правову позицію й щодо надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті, яка полягає в наступному:« Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті на території України забороняється. У зв'язку із зазначеним суди повинні виходити з того, що договір, предметом якого є споживчий кредит в іноземній валюті, укладений після набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між; кредиторами та споживачами фінансових послуг", за позовом заінтересованої особи може бути визнаний судом недійсним».

Щодо надання банками інформації споживачу про умови кредитування слід зазначити, що абз.2 п.16 Постанови ВССУ' №5 визначено обов'язок судів з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також: пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Наиіонального банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених і після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

Так як кредитний договір №97-06 був укладений між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 ще 07.06.2006 року, то зазначена Постанова Правління НБУ від 10.05.2007 року та Закон України № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих і актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" рід 22.09.2011 року не підлягають до застосування у правовідносинах з укладення кредитного договору №97-06. 3 урахуванням наведеного, твердження представника відповідача, щодо неправомірності дій позивача при наданні йому кредиту в іноземній валюті, є безпідставним та надуманим, а також такими, що не відповідають дійсності та прямо суперечать правовій позиції Вищого і Спеціалізованого Суду України та Верховного Суду України.

Уклавши з банком кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності відповідач ОСОБА_2 систематично порушував свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, крім того останній неодноразово був повідомлений про виникненням заборгованості по оплаті передбачених договором платежів. Однак на даний час кредитна заборгованість позичальником погашена не була.

Дослідивши в повному обсязі матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов до переконання, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України, сторони на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 3441грн. судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.549,550,624,625,1046,1048,1049,1050 ЦК України, суд-ст.ст. 10,11,57-60,61,88,208,212-215,218,223,292-294 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства „Кредобанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Стягнути із ОСОБА_2 (33028, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за кредитним договором №97-06 від 07.06.2006 року в загальній сумі 1 029 976 (однин мільйон двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 99 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 (33028, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) витрати по справі в розмірі 3441 грн. (три тисячі чотириста сорок одну) грн., судовий збір.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Кучина Н.Г.