Ухвала суду № 39012512, 27.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Спасова Н.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року справа №805/726/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І. А., Казначеєва Е.Г., Яманко В.Г.,

Секретар судового засідання Карабан Т.М.,

За участі представника позивача Ніколаєнко О.О. (на підставі довіреності)

За участі представника відповідача та третьої особи Чернявської О.Д. (на підставі довіреності)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геннліх Україна" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі № 805/726/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геннліх Україна" до Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа - Східна митниця Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2013 року № 15, 16, -

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Донецькій області, в якому просив визнати недійсним податкові повідомлення-рішенняГоловного управління Міндоходів у Донецькій області від 23 жовтня 2013 року №15, 16 повністю (т. 1 а.с. 3-10).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Геннліх Україна" до Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Східна митниця Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2013 року № 15 та № 16 - відмовлено (т. 2 а.с. 200-204).

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (т. 2 а.с. 212-218).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що наявність повноважень на проведення перевірки не є предметом позовної заяви у даній справі, оскількипредметом скарження є наявність достатніх правових підстав для виставлення податкових повідомлень від 23 жовтня 2013 року за № 15 та № 16.

Тому, апелян вважає, що суд першої інстанції визнав необгрунтованим позов виключно з приводу того, що відповідач мав право на проведення такої перевірки та донарахування за результатами такої перевірки сум податків та митних платежів.

При цьому, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції відхилив доводи позивача про погодження посадовими особами митниці під час митного оформлення імпорту товару у 2011 - 2012 роках кодів товарів згідно УКТЗЕД, оскільки митницею товари випускались у вільний обіг без прийняття Рішення про класифікацію товарів у вигляді окремого документу.

Апелянт зазначає, що на думку суду першої інстанції таке Рішення відповідно до ст. 313 Митного кодексу України 2002 року (далі - МКУ) є єдиним можливим шляхом класифікації товарів безпосередньо митним органом.

При цьому, апелянт вважає, що суд першої інстанції, посилаючись на норми МКУ 2002 року не прийняв до уваги практику Верховного суду України з цього питання, посилаючись на те, що така практика базується на МКУ 2002 року. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що актом про проведення перевірки, на підставі якого були винесені спірні податкові повідомлення, не установлено фактів подання позивачем під час попередніх митних оформлень недостовірних документів /інформації, або їх приховування. Жодних додаткових документів на підтвердження правильності класифікації відповідач не вимагав.

Тому, апелянт приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, надавши письмові заперечення проти апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, щотовариство з обмеженою відповідальністю "Геннліх Україна", код ЄДРПОУ 35822064, зареєстровано в якості юридичної особи 24 березня 2008 року Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією. Місцезнаходження юридичної особи: 84100, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Краматорська, будинок 15 (т.1 а.с.16-28)

02 травня 2010 року між ТОВ "Геннліх Україна" та компанією-нерезидентом Hennlich industrietechnik spol. S.r.o. (Чеська республіка) був укладений контракт №1 на поставку товарів, зокрема набивочного ущільнюючого шнуру ICP 908-10x10 мм та виробів зі спеціального зносостійкого, термостійкого гнучкого пластику, які мають форму спіралі F 506.

За період з 10 лютого 2011 року по 27 серпня 2012 року позивачем здійснювалось ввезення на митну територію України у режимі ІМ-40 товарів за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом та були оформлені вантажні митні декларації (надалі ВМД) на ці імпортовані товари. Всього 22 ВМД, за якими ввезено вироби зі спеціального зносостійкого, термостійкого гнучкого пластику, які мають форму спіралі F 506" та 1 ВМД, за якою заявлений набивочний ущільнюючий шнур ICP 908-10x10. У графі 33 (код товару) вказаних ВМД було зазначено код згідно УКТ ЗЕД 3926 90 97 90 (т.1 а.с.54-250, т.2 а.с.1-8)

У жовтні 2012 року під час митного оформлення товару вироби зі спеціального зносостійкого, термостійкого гнучкого пластику, які мають форму спіралі F 506, Рішенням відповідача про визначення коду товару від 03 жовтня 2012 року №КТ-70000002-0876-2012 змінено заявлений позивачем код товару 3926 90 97 90 згідно УКТ ЗЕД зі ставкою ввізного мита 0% на код товару 3916 90 11 90 згідно УКТ ЗЕД зі ставкою ввізного мита 5%. (т.2 а.с.14-15)

Вищезазначене рішення позивачем не оскаржувалось.

З 03 жовтня 2012 року по цей час митне оформлення вказаного товару здійснюється Позивачем за кодом 3916 90 11 90 згідно УКТ ЗЕД, що підтверджується наданими до суду копіями митних декларацій( т.2 а.с.78-113)

На підставі положень Митного кодексу 2012 року, Податкового кодексу України, згідно наказу Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 06.09.2013 № 172, відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ "Геннліх Україна" законодавства з питань державної митної справи під час митного оформлення товарів "набивочний ущільнюючий шнур ICP 908-10x10 мм" та "вироби зі спеціального зносостійкого, термостійкого гнучкого пластику, які мають форму спіралі F 506" за період з 10 лютого 2011 року по 27 серпня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки, було складено акт документальної невиїзної перевірки від 30 вересня 2013 року № 10/3/05992211/00358222064.

Актом перевірки дотримання ТОВ "Геннліх Україна" вимог законодавства України з питань державної митної справи на підставі аналізу товаросупровідної документації відповідачем виявлено порушення позивачем правил класифікації товарів, здійснено самостійну його класифікацію за кодом 3916 90 11 90 замість коду 3926 90 97 90 УКТ ЗЕД за ВМД №№ 700000013/2011/000319 від 04 березня 2011 року, 700000013/2011/000374 від 17 березня 2011 року, 700000013/2011/000582 від 14 квітня 2011 року, 700000013/2011/000658 від 27 квітня 2011 року, 700000013/2011/000735 від 13 травня 2011 року, 700000013/2011/000868 від 02 червня 2011 року, 700000013/2011/000949 від 17 червня 2011 року, 700000013/2011/001032 від 04 липня 2011 року, 700000013/2011/001154 від 21 липня 2011 року, 700000013/2011/001195 від 29 липня 2011 року, 700000013/2011/001280 від 10 серпня 2011 року, 700000013/2011/001401 від 02 вересня 2011 року, 700000013/2011/001577 від 04 жовтня 2011 року, 700000013/2011/001816 від 15 листопада 2011 року, 700000013/2012/000055 від 16 січня 2012 року, 700150000/2012/000161 від 22 лютого 2012 року, 700150000/2012/000344 від 21 березня 2012 року, 700150000/2012/000398 від 29 березня 2012 року, 700150000/2012/000547 від 23 квітня 2012 року, 700150000/2012/000877 від 13 червня 2012 року, 700150000/2012/001006 від 04 липня 2012 року, 700150000/2012/001344 від 27 серпня 2012 року.

Внаслідок зміни коду товару, у зв'язку зі зміною ставки мита відповідно до закону України "Про Митний тариф України" з 0% до 5%, здійснено розрахунок податкового зобов'язання по кожній ВМД, за якою здійснено митне оформлення спірного товару та результати відображено у додатку 1 та 2 до Акту (т.1 а.с.29-41)

На підставі акту перевірки від 30 вересня 2013 року № 10/3/05992211/00358222064, за допущені порушення закону України від 05 квітня 2001 року №2371-ІІІ "Про Митний тариф України", податковим органом ТОВ "Геннліх Україна" визначені суми податкових зобов'язань, а саме:

- податковим повідомленням - рішенням №15 від 23 жовтня 2013 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 65 836,05 грн., у тому числі за основним платежем - 52 668,84 грн., за штрафними санкціями - 13 167,21 грн. (т.1 а.с. 14);

- податковим повідомленням - рішенням №16 позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 13 167,11 грн., у тому числі за основним платежем - 10 533,69 грн., за штрафними санкціями - 2 633,42 грн. (т.1 а.с.13)

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, проте скаргу ТОВ "Геннліх Україна" Міністерством доходів і зборів України було відхилено (т.1 а.с.46-51)

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Спірним питанням по даній справі є правомірність визначення органом доходів та зборів сум податкового зобов'язання та винесення податкових повідомлень-рішень за митними деклараціями, митне оформлення яких завершено.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 543 Митного кодексу України, в редакції Закону України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який був чинним на момент проведення перевірки та визначення податкових зобов'язань оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями (надалі Митного кодексу України 2012 року) безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів. При цьому, митниця, у розумінні ст. 546 МК України є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів.

Тобто, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, якому делеговано право здійснювати управлінські функції відносно митних інтересів України.

Згідно із ст. 345 Митного кодексу України 2012 року, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

При цьому, в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності до п.п. 54.3.2, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків та результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За приписами п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 25 відсотків суми визначеного податного зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже з системного аналізу наведених положень законодавства України випливає висновок про те, що орган доходів і зборів має право: проводити перевірки щодо правильності обчислення та сплати платниками податків митних платежів, у тому числі за митними деклараціями, митне оформлення яких закінчено; перевіряти правильність класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення та при виявленні порушень митного законодавства в частині невірного зазначення при декларуванні коду товару, самостійно, без винесення окремого рішення про визначення коду товару, змінювати його класифікацію; у випадках, якщо невірна класифікація товарів згідно УКТ ЗЕД призвела донедобору податків та митних платежів, донараховувати податкові зобов'язання та застосовувати штрафні санкції.

Щодо доводів апелянта про погодження посадовими особами спеціалізованого відділу митниці під час митного оформлення імпорту товару у 2011-2012 роках кодів товарів згідно УКТ ЗЕД, вказаних позивачем у митних деклараціях, встановлено, що митне оформлення спірних товарів було здійснено одноособово посадовою особою підрозділу митного оформлення, без будь-яких погоджень та перевірки правильності визначення кодів товарів посадовими особами спеціалізованих підрозділів. ( т.2 а.с.137-193)

Крім того, законодавством України з питань державної митної справи, що було чинним на момент митного оформлення декларацій, що підлягали перевірці, не передбачалось "погодження" коду товару.

Єдиним можливим шляхом здійснення класифікації товарів безпосередньо митним органом є прийняття Рішення про класифікацію товарів відповідно до ст. 313 Митногго кодексу України 2002 року та ст. 69 Митного кодексу України 2012 року.

У жовтні 2012 року при митному оформленні товару "вироби зі спеціального зносостійкого, термостійкого гнучкого пластику, які мають форму спіралі F 506", заявленого за митною декларацією від 02 жовтня 2012 року №700150000/2012/01550 Східною митницею прийнято Рішення про визначення коду товару від 03 жовтня 2012 року №КТ-700000002-0876-2012, за яким заявлений код товару 3926 90 97 90 згідно УКТ ЗЕД змінено на код 3916 90 11 90 згідно УКТ ЗЕД .Отже доводи апелянта про "погодження" митним органом протягом 2011-2012 років коду товарів, є необґрунтованими.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що позивачу було відомо про невірну класифікацію товарів, митне оформлення яких завершено, ще 03 жовтня 2012 року (тобто з моменту винесення Рішення про визначення коду товару №КТ-700000002-0876-2012).

Відповідно до п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Однак, відповідно до п. 50.2. ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, що позивач мав змогу з моменту винесення Рішення про визначення коду товару №КТ-700000002-0876-2012 до 09 вересня 2013 року - початку проведення перевірки, самостійно донарахувати суми податкових зобов'язань відповідно до ст. 50 Податкового кодексу України, проте цього не зробив.

Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем доведено правомірність дій та прийнятих податкових повідомлень - рішень.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геннліх Україна" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі № 805/726/14-залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі № 805/726/14 -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 30 травня 2014 року.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв