Ухвала суду № 39008674, 26.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Київ К/800/39656/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.10.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013

у справі № 1170/2а-1067/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Кран"

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000152310/0 від 21.02.2011, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в частині 112644,00 грн. за основним зобов'язанням та 28161,00 грн. за штрафними санкціями;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000122310/0 від 21.02.2011. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом в період з 20.01.2011 по 09.02.2011 планової невиїзної перевірки ТОВ «НВФ Кран» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2010, складено акт №34/2310/20650639 від 10.02.2011, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податок на додану вартість у сумі 35083,00 грн. в результаті віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від підприємства, яке має ознаки фіктивності, а саме ПП «ФАО»;

- пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження суми валових доходів, заниження суми валових витрат та завищення суми амортизаційних відрахувань.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем 21.02.2011 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000152310/0, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 251271,30 грн., у тому числі за основним платежем 201017,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 50254,30 грн.;

- № 0000122310/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43853,80 грн., у тому числі за основним платежем 35083,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 8770,80 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування повідомлення-рішення №0000152310/0 від 21.02.2011 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 140805,00 грн., беручи до уваги наступне.

Податковий орган дійшов висновку про заниження суми валового доходу за 1 квартал 2009 року в розмірі 306000,00 грн., внаслідок невключення до складу валового доходу вартості отриманих товарів, які залишились неоплаченими після ліквідації кредитора.

Так, судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивач отримав в квітні 2008 року від TOB «Гетера-B» згідно видаткової накладної № 8053 від 17.04.2008 ТМЦ на суму 295999,97 грн., в т.ч. ПДВ - 49333,33 грн., розрахунок за отриманий товар проведено шляхом часткової оплати в розмірі 40000,00 грн. У позивача по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується кредитове сальдо по розрахунку з TOB «Гетера-B» в сумі 255999,97 грн. Державну реєстрацію TOB «Гетера-В» скасовано 30.10.2008 та знято з обліку як платника податків.

Також, позивач отримав від TOB Консалтинг-Линк» згідно видаткової накладної № 860 від 28.07.2008 ТМЦ на суму 70000 грн., в т.ч. ПДВ - 45000,00 грн., розрахунки за отриманий товар проведені частково в сумі 220000,00 грн. У позивача по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується кредитове сальдо по розрахунку з TOB «Консалтинг-Лінк» в сумі 50000,00 грн. Державну реєстрацію TOB «Консалтинг-Лінк» скасовано 16.12.2008 та знято з обліку як платника податків.

Висновки відповідача про необхідність включення позивачем до складу валового доходу, вартості цих товарів, у зв'язку з ліквідацією зазначених кредиторів, правомірно відхилено судами, оскільки законодавство не ставить в залежність факт припинення юридичної особи до віднесення до складу валового доходу сум за правочинами з такою особою.

Так, законодавством встановлено перелік об'єктів, які відносяться до складу валового доходу, в якому зокрема відсутній такий випадок, як ліквідація юридичної особи. В матеріалах справи наявна довідка вих. № 25 від 06.05.2011, змістом якої є посилання позивача на те, що вартість отриманих комплектуючих від підприємств TOB «Гетера-B» та TOB «Консалтинг-Лінк» у 2008 році буде включена до валових доходів за відповідний період, тобто за 2 та 3 квартали 2011 р. (а.с.171 т. 1).

Таким чином, у позивача відсутній обов'язок віднесення до складу валового доходу сум отриманих товарів від TOB «Гетера-B» та TOB «Консалтинг-Лінк» до закінчення строку позовної давності, а тому суди дійшли вірного висновку про те, що позивач не був зобов'язаний відносити суму 306000,00 грн. до валового доходу саме за І квартал 2009 року.

Також, судами правомірно відхилено висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат за II півріччя 2009 року в сумі 10416 грн. за рахунок віднесення до валових витрат, витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ПП «ФАО», оскільки, відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «ФАО».

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем амортизаційних відрахувань в сумі 134162,00 грн., внаслідок проведення амортизаційних нарахувань на повну вартість основного засобу крану козлового у сумі 500000,00 грн., тоді як із продавцем цього крану ПП «Олександрія Пріор» розрахунки були проведені лише часткового на суму 254500,00 грн., у зв'язку з чим позивач мав право здійснювати амортизаційні нарахування лише на 42,42% вартості основного засобу, колегією суддів слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 8.1.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з п. 8.2.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт , послуг), або дата оприбуткування платником податків товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, позивач мав право з моменту оприбуткування крана козлового збільшувати на суму вартості його придбання сукупну балансову вартість основних фондів групи 3 та, на підставі пп. 8.3.1, 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 цього Закону, провадити нарахування сум амортизаційних відрахувань шляхом застосування, встановлених у п. 8.6 Закону норм амортизації до сукупної балансової вартості основних фондів групи 3.

За наведених обставин, суди дійшли вірного висновку, що починаючи з IV кварталу 2007 року, позивач правомірно нарахував амортизаційні відрахувань за встановленими нормами на сукупну вартість основних засобів групи 3, збільшену на вартість придбання цього крану у сумі 500000,00 грн.

Крім того, за результатами перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивачем завищено податковий кредит в сумі 35083,00 грн., в т.ч. за червень 2009 р. з огляду на те, що до складу податкового кредиту віднесено ПДВ по податкових накладних, виписаних ПП «ФАО», яке має ознаки фіктивності.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «ФАО» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема, податковими накладними.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні правочини, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо протиправності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення №0000122310/0 від 21.02.2011.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль