Ухвала суду № 39008628, 27.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/14773/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної інспекції сільського господарства України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі №815/3744/13-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства України в Одеській області про скасування припису, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до державної інспекції сільського господарства України в Одеській області, в якому просив скасувати припис державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 25.03.2013 року №000162 про усунення виявлених порушень земельного законодавства України щодо самовільного зайняття земельних ділянок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно зроблений висновок про те, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 використовується без правовстановлюючих документів на землекористування земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, оскільки позивач здійснює підприємницьку діяльність по АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 на підставі договору № 274/К-КР-2012 від 18 квітня 2012 року укладеного з КП "Парксервіс-Одесса", а також додаткової угоди № 2 від 18 червня 2012 року до договору № 274/К-КР-2012 від 18 квітня 2012 року. Крім того, вказана земельна ділянка є спеціально відведеною автостоянкою, а позивач не є платником земельного податку та орендної плати за землю та сплачує відповідні кошти за вказаним договором до місцевого бюджету та на рахунок КП "Парксервіс-Одесса".

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року, позовні вимоги задоволені. Скасований припис державної інспекції сільського господарства України в Одеській області від 25.03.2013 року № 000162.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями державна інспекція сільського господарства в Одеській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 25.03.2013 року державною інспекцією сільського господарства в Одеській області на підставі наказу №326 від 15.03.2013 року, проведена перевірка дотримання вимог чинного земельного законодавства України фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2, АДРЕСА_1), за результатами якої складений акт від 25.03.2013 року. В акті зазначено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 використовує дві земельні ділянки загальною площею 0,24 га, розташовані за адресами: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2, під розміщення та експлуатацію паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціальна автостоянка), які огороджені парканами та встановлені шлагбауми та наявна охорона. Також в акті зазначено, що загальна частина земельних ділянок площею 0,1087 га (перша земельна ділянка площею 0,075 га та друга земельна ділянка площею 0,0337 га) використовується на підставі договору балансоутримання місць для паркування №274/К-КР-2012 від 18 квітня 2012 року укладеного з комунальним підприємством "Парксервіс-Одеса", остання частина земельних ділянок орієнтовною площею 0,13 га, а саме: 1 - земельна ділянка 0,10 га та 2 - земельна ділянка 0,03 га використовуються без будь-яких правовстановлюючих документів на землекористування.

На підставі акту від 25.03.2013 року державною інспекцією сільського господарства в Одеській області виданий припис від 25.03.2013 року № 000162, в якому зазначено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 використовує земельні ділянки загальною площею 0,1127 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, з невідповідністю ст.125, ст.126 Земельного кодексу України, за що у відповідності до ст.211 п. "б" Земельного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за ст. 53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки, у зв'язку з чим приписано у 30-денний строк усунути виявлені порушення земельного законодавства України.

Вважаючи вказаний припис державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 25.03.2013 року №000162 протиправним, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду.

Також судами встановлено, що 18 квітня 2012 року між комунальним підприємством "Парксервіс-Одеса" (Уповноважена особа) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Оператор) укладений договір № 274/К-КР-2012 балансоутримання місць для паркування від 18.04.2012 року, згідно якого Уповноважена особа надає право Оператору організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціальна відведена автостоянка) загальною площею 1087,50 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - площею - 750, 00 м2; АДРЕСА_2 - площею - 337,50 м2. Оператор здійснює обслуговування (експлуатацію) місць для паркування з метою надання послуг паркування та перерахування збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі та порядку, передбаченому Розділом 3 цього договору "Розмір і порядок розрахунків".

Між комунальним підприємством "Парксервіс-Одеса" (Уповноважена особа) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Оператор) 18.04.2012 року укладена додаткова угода № 1 до договору №274/К-КР-2012 від 18.04.2012 року.

Між комунальним підприємством "Парксервіс-Одеса" (Уповноважена особа) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Оператор) 18 червня 2012 року укладена додаткова угода № 2 до договору № 274/К-КР-2012 від 18.04.2012 року, відповідно до якої сторони вирішили п.1 договору № 274/К-КР-2012 від 18.04.2012 року викласти в наступній редакції: відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів", ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., рішення Одеської міської ради від 23.12.2011 року № 1631-VI "Про затвердження Правил благоустрою території м. Одеси (текстової частини) у новій редакції, рішення Одеської міської ради від 08.04.2011 р. № 520-VІ "Про затвердження переліку земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси", рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 р. № 1251-VI "Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі", рішення Одеської міської ради від 23.12.2011 р. №1623-\Ч "Про сплату збору за місця для паркування транспортних засобів на спеціально відведених автостоянках", Уповноважена особа надає право Оператору організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціальна відведена автостоянка) загальною площею 1087,50 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (750 м. кв.), АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 (337, 5 м. кв.).

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач для організації та розміщення спеціально відведених автостоянок використовує спеціальні земельні ділянки, відведені для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси, у відповідності до схеми розміщення спеціально відведених автостоянок, узгодженої та затвердженої в установленому порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами існує спір щодо законності винесення спірного припису державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 25.03.2013 року №000162 про порушення земельного законодавства в частині земельних ділянок орієнтовною площею 0,13 га, а саме: 1 - земельна ділянка 0,10 га та 2 - земельна ділянка 0,03 га, які відповідно акту перевірки використовуються без будь-яких правовстановлюючих документів на землекористування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що наведене в акті перевірки посилання на використання позивачем земельних ділянок орієнтовною площею 0,13 га, а саме: 1 - земельна ділянка 0,10 га та 2 - земельна ділянка 0,03 га, не заслуговує на увагу, оскільки згідно договору балансоутримання місць для паркування (додаткових угод) та Схеми тимчасової парковки, за якими площа проїжджої частини, яка знаходиться на території спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів в схему місць паркування не включається та позивачем як спеціальне відведене місце для паркування транспортних засобів не використовується.

Крім того, суди зазначили, що для організації та розміщення спеціально відведених автостоянок необхідно використовувати спеціальні земельні ділянки, відведені для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси, та розміщувати спеціально відведені автостоянки у відповідності до схеми розміщення спеціально відведених автостоянок, узгодженої та затвердженої в установленому порядку.

За наведених обставин суди дійшли висновку, що площі стоянки під паркування транспорту, що використовувалися позивачем не є більшими ніж встановлено договором балансоутримання місць для паркування з додатковими угодами та схемою тимчасової парковки.

Відповідно до ст.ст.125,126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно до п.б ч.1 ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно акту обстеження земельної ділянки від 04.03.2013 р. площа земельної ділянки, яку використовує позивач під паркування, становить 0,2400 га.. Площа, земельної ділянки на якій вчинене правопорушення становить 0,1300 га.

Предметом договору №274/К-КР-2012 від 18.04.2012р. балансоутримання місць для паркування, схеми та додаткових угод до нього є надання права позивачу організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціальна відведена автостоянка) загальною площею 1087,50 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 площею - 750,00 м2 та АДРЕСА_2 - площею - 337,50 м2, а відповідачем встановлено використання земельної ділянки в більшому розмірі -0,24 га..

Разом з тим, приймаючи рішення про скасування припису Державної інспекції сільського господарства України в Одеській області від 25.03.2013 року № 000162 суди першої і апеляційної інстанцій не перевірили доводи відповідача щодо відсутності документів на використання земельної площі в більшому розмірі ніж вказано у договорі №274/К-КР-2012 від 18.04.2012р..

Суди першої і апеляційної інстанцій не встановили загальний розмір земельної ділянки що фактично використовувався позивачем та зокрема розмір земельної ділянки, що використовувався позивачем за адресою: АДРЕСА_3 та на якій підставі вказана земельна ділянка використовується, що має суттєве значення для правильного вирішення спору та наданні правової оцінки діям відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення та його відповідності діючому законодавству.

З урахуванням вищенаведеного судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст.159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Суди першої та апеляційної інстанції не перевірили та не надали належної оцінки фактичним обставинам справи, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків судів першої і апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства України в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді: