Ухвала суду № 39008525, 27.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/4736/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В.,за участю: секретаря - Горголь І.С.

представника позивача - Чорновола А.О.

представника відповідача-1 - Маісурадзе З.А.

представника відповідача-2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р.

у справі № 2а-5434/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Вілмар СНД»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Міністерства доходів і зборів України

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Вілмар СНД» (далі - позивач, ТОВ «Дельта Вілмар СНД») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Мін доходів (далі - відповідач-1, СДПІ з обслуговування ВПП у м. Одесі) та Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач -2) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000491610 від 18.04.2011 року. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі СДПІ з обслуговування ВПП у м. Одесі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Дельта Вілмар СНД», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача-1, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ з обслуговування ВПП у м. Одесі проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дельта Вілмар СНД» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по наявним розбіжностям у податковій звітності по податковим зобов'язанням та податковому кредиту податку на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складено акт № 104/16-1/33268860/8 від 30.03.2011 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 7.1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого відбулося викривлення показників декларації з податку на додану вартість в частині формування податкового кредиту податкових зобов'язань на загальну суму 2 362 860,00 грн. та завищення значення рядка 26 декларації за лютий 2011 року на суму 2 692,00 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що за даними декларацій з податку на додану вартість та бази «автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжності по податковим зобов'язанням та по податковому кредиту, а саме: 2008 рік - 2 068 050,39 грн., 2009 рік - 357 839,62 грн., 2010 рік - 349,66 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.04.2011 року № 0000491610, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 3 957 905,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Південна олія» укладено договір №№РО-082/10 від 03.03.2010 року про поставку товару - тропічних масел/жирів рослинного походження. Відповідно до умов якого, ТОВ «Південна олія» (Продавець) зобов'язаний здійснити поставку ТОВ «Дельта Вілмар СНД» (Покупець) тропічні масла/жири рослинного походження.

На підтвердження виконання умов вказаного договору складено: специфікації до договору, рахунки на оплату, податкові та видаткові накладні, акти інвентаризації та утилізації відходів, квитанціями про приймання вантажу.

Крім того, між ВАТ «Київський маргариновий завод» (продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір від 22.04.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний поставити покупцю товар, відповідно до умов додатків до договору, зокрема, олія соняшникова рафінована.

На підтвердження виконання умов договорів складено: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти, прихідні ордера та платіжні доручення.

Також між ТОВ «ВВВВ» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір від 28.04.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний поставити покупцю товар (олія соняшникова рафінована).

На підтвердження виконання умов договору складено: податкові накладні, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, акти, прихідні ордера, платіжні доручення.

24.02.2009 р. між ТОВ «Торговий Дім Ойл Груп» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки №67 від. На підтвердження виконання умов договору складено: податкову накладну, накладна №ОД2-87, прихідний ордер, специфікацію по договору.

При цьому товари, які придбані позивачем у контрагентів використовувалися ним у власні господарській діяльності, що підтверджено договорами перевезення вантажу, договорами оренди приміщень, договорами зберігання та накладними на внутрішнє переміщення товару.

Також судами встановлено, що придбаний товар позивачем перероблявся та реалізовувався наступним контрагентам, зокрема: ТОВ «Південна олія», ТОВ «Катеринопільський Агро продукт», ЗАО ТД «НМЖК», Alfa Edible Oils SRL, ТОВ «Пуратос Україна», ТОВ СП «Пуратос-Молд», ТОВ НП «Продукти харчування», ТОВ «Прожилком», ТОВ «АМИТЕК-Д», ТОВ «Дост Інтернешнл», ПАТ «Жировий комбінат», ТОВ «МУЗ Юг Русі», ТОВ «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ МЕНЮФЕКЧУРІНГ Україна», ТОВ «Екологія-Групп», ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», Представництво «Альфа Трейдинг Лімітед», та ін.

Виконання договорів з вказаними контрагентами, що придбали у позивача масла/жири рослинного походження, підтверджено податковими та видатковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями, договорами про оренду складу та транспортних засобів, відрядженнями, товарно-транспортними накладними, відомостями обліку залишків матеріалів на складі, картками складського обліку.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені нормами податкового законодавства, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року, яка залишена без змін Одеським апеляційним адміністративним судом, задоволено позовні вимоги позивача та визнано протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання акта від 30.03.2011 № 104/16-1/33268860/8.

При цьому вказаним рішенням встановлена відсутність законних підстав для проведення перевірки, а посилання відповідача на відомості бази автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в якості підстав проведення перевірки є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, суд апеляційної інстанції вірно відмовив у задоволенні другої вимоги позивача щодо скасування рішення №240/6/10-2115 від 15.09.2011 року про результати розгляду повторної скарги, оскільки це рішення не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача-1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов