Ухвала суду № 39008472, 21.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2014 р. м. Київ К/9991/39027/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011

у справі № 2а-11510/08/0470

за позовом приватного підприємства "Бастіон-Центр" (далі - Підприємство)

до Інспекції,

за участю прокуратури Дніпропетровської області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року Підприємство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2008 № 0004432301/0.

Постановою названого суду від 10.03.2010 у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що податковий кредит по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Трансагросервіс» (далі - ТОВ «Трансагросервіс») було сформовано позивачем на підставі підроблених первинних документів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 назване рішення суду першої інстанції було скасовано; позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення скасовано. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що Інспекція не вправі здійснювати нарахування податкового зобов'язання за результатами перевірки, проведеної у рамках слідчих дій.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі спору як помилково скасоване.

Підприємством у відповідності зі статтею 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення, в якому заявник зазначає про правильність та обґрунтованість оскаржуваної постанови та просить залишити її без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, оформлену актом від 22.10.2008 № 114/231/32411314.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, за яким Підприємству донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 92363 грн. (у тому числі 61575 грн. за основним платежем та 30788 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Підставою для цього донарахування стало невизнання податковим органом права позивача на включення до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання транспортних пасажирських послуг в рамках виконання договору від 01.01.2005 № 11/05, укладеного з ТОВ «Трансагросервіс». На обґрунтування зазначеного висновку Інспекція послалася на те, що названий постачальник відсутній за місцезнаходженням, складені від імені ТОВ «Трансагросервіс» первинні документи його директором ОСОБА_1 не підписувались та є підробленими, а відтак не можуть бути підставою для формування Товариством даних податкового обліку (зокрема, податкового кредиту).

Як випливає з визначення, що міститься у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит.

У розглядуваному випадку Інспекцією зроблено висновок про підписання спірних податкових накладних та інших первинних документів не керівником ТОВ «Трансагросервіс» ОСОБА_1, а невстановленою особою. На підтвердження цього Інспекція послалася на висновок експерта від 21.02.2008 № 58/04/06-110 у кримінальній справі № 52081057, в якому міститься категоричний висновок про підписання досліджуваних первинних документів (податкових накладних, актів виконаних робіт) іншою особою, ніж ОСОБА_1

І хоча названий висновок не є висновком експерта у розумінні статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України, однак є доказом відповідно до частини першої статті 69 цього Кодексу, який підлягає оцінці та дослідженню судом за правилами статті 86 названого Кодексу.

З огляду на те, що позивачем не було подано будь-яких доказів на спростування фактів, зазначених у вказаному висновку експерта, суд першої інстанції правомірно оцінив цей висновок як свідчення невідповідності поданих позивачем первинних документів, складеннях яких оформлювалися спірні операції, критерію достовірності.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які дозволяли б встановити зміст розглядуваних операцій, як-от - за яким саме маршрутом, яким саме транспортним засобом надавалися позивачеві послуги з транспортування пасажирів тощо.

Наведені обставини у сукупності були об'єктивно розцінені судом першої інстанції як такі, що виключають право Підприємства на податковий кредит за спірними операціями.

Апеляційний суд, в свою чергу, наведеного висновку суду першої інстанції не спростував. Фактично, приймаючи рішення про задоволення цього позову, суд апеляційної інстанції послався на пункт 58.4 статті 58 Податкового кодексу України (далі - ПК) та зазначив про відсутність у Інспекції права приймати податкове повідомлення-рішення до моменту набрання законної сили вироком (рішенням) суду у кримінальній справі. Тим самим апеляційний суд безпідставно наділив наведене положення ПК зворотною силою, поширивши його на правовідносини, що відбулися до часу набрання чинності ПК.

Крім того, слід зазначити, що підстави та порядок проведення виїзної податкової перевірки не мають правового значення для вирішення питання про законність здійсненого донарахування податкових зобов'язань за наслідками такої перевірки. Адже у будь-якому разі допуск платником посадових осіб до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень (у разі їх наявності), допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні податкової перевірки.

З урахуванням викладеного у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні скаргу Інспекції, залишивши в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 у справі № 2а-11510/08/0470 скасувати.

3. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 у справі № 2а-11510/08/0470 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько