Ухвала суду № 39008377, 15.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2014 р. м. Київ К/9991/64925/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Заболотний А. М.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі за позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" в інтересах філії - газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Дочірня компанія "Укргазвидобування" в інтересах філії - газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (далі - ДК "Укргазвидобування") звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі - ДПІ у Балаклійському районі) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року позов ДК "Укргазвидобування" задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року апеляційну скаргу задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ДК "Укргазвидобування" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДК "Укргазвидобування" подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року.

ДПІ у Балаклійському районі подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДК "Укргазвидобування".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та вказав у своїй постанові, що податковим органом безпідставно визначено суму грошового зобов'язання за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності», але суд апеляційної інстанції в своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та відмовив позивачу у задоволенні позову, оскільки, на його думку, суд першої інстанції помилково вважав про відсутність у філії об'єкта оподаткування через відсутність договорів зі споживачами та актів приймання-передачі природного газу при наявності облікових документів, що відображають обсяги реалізованого та спожитого на власні потреби природного газу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Балаклійському районі проведена документальна планова виїзна перевірка філії ДК "Укргазвидобування" - газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства з період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки складено акт №156/23-104/00153146 від 22 квітня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення Порядку внесення до спеціального фонду Державного бюджету України збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого постановою КМУ №442 від 11 червня 2005 року, внаслідок чого здійснювалась щомісячна передача природного газу власного видобутку іншим філіям ДК "Укргазвидобування" (філії Управління будівельно-монтажних робіт "Укргазспецбудмонтаж", філії "Бурове управління "Укрбургаз", філії "Управління з переробки газу та газового конденсату", філії "Учбово-оздоровчий комплекс "Червона Рута"), який передавався їм для власних потреб як кінцевим споживачам не нараховуючи Збір, що призвело до заниження суми збору в розмірі 2139694, 19 грн.

Розрахунок податкових зобов'язань зроблений ДПІ виходячи з обсягів передачі газу між філіями та виходячи з граничного рівня цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, який (граничний рівень цін) у відповідні періоди затверджувався Національною комісією регулювання електроенергетики України, затвердження яких у розмірах, визначених податковим органом у додатках до Акту перевірки, сторонами не заперечується.

На підставі акта перевірки ДПІ у Балаклійському районі прийнято податкове-повідомлення рішення №0001572301 від 18 травня 2011 року, яке за наслідками оскарження в адміністративному порядку рішенням ДПА у Харківській області №3293/10/25-103 від 21 липня 2011 року скасоване в частині збільшення грошового зобов'язання (штрафних санкцій) у сумі 534923, 45 грн. В подальшому ДПІ у Балаклійському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0001632301 від 27 липня 2011 року.

Відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції на час виникнення спірних відносин) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності належить до переліку загальнодержавних належать податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» розмір та механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2005 року №442 (із змінами та в редакції, що діяла на час передачі газу між філіями).

Згідно з п. 2. Порядку №442 об'єктом обчислення збору є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Платниками є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Звітним (податковим) періодом для збору вважається календарний місяць.

Згідно п. 3 Порядку №244 платники подають розрахунок суми збору до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку щомісяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, за формою згідно з додатком.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції на початок перевіреного періоду) ліцензуванню підлягали та до цього часу підлягають (п. 15 ч. 3 ст. 9 Закону в редакції на кінець перевіреного періоду), зокрема, такі види господарської діяльності, як постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом.

Судом першої інстанції встановлено, що вимоги до здійснення діяльності з постачання природного газу споживачам визначалися у спірний період, зокрема, Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затвердженими постановою НКРЕ від 25.08.2005 року №694 (зареєстрована в Мінюсті 22.09.2005 року за №1088/11368) та Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затвердженими постановою НКРЕ від 13.01.2010 року №10 (зареєстрованою в Мінюсті 15.01.2010 року за №27/17322 (далі разом - Ліцензійні умови).

Відповідно до п. 1.3. Ліцензійних умов Газопостачальне підприємство, це суб'єкт господарювання, що здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Згідно ч. 2 ст. 55 ГК України філії не є суб'єктами господарювання, зміни щодо чого внесені до цієї статті Законом України від 04 лютого 2005 року № 2424-IV. Згідно з ч. 5 цієї статті суб'єкти господарювання (зокрема, юридичні особи) мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Згідно з Ліцензійними умовами:

- під постачанням природного газу за нерегульованим тарифом розуміється вид господарської діяльності з постачання природного газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції;

- споживач газу, це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує газ відповідно до договору про постачання газу;

- договір на постачання газу, це письмова домовленість двох сторін (ліцензіата та споживача), згідно з якою ліцензіат зобов'язується забезпечити споживача газом, а споживач зобов'язується сплатити за нього ціну, встановлену відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.п 2.1.1 п. 2.1 розд. II Ліцензійних умов, провадження господарської діяльності з постачання газу за нерегульованим тарифом можливе при виконанні, зокрема, такої умови, як наявність у ліцензіата договорів купівлі-продажу газу (контрактів) із власниками газу, договорів про транспортування природного та нафтового газу магістральними трубопроводами та договорів про транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами.

Судом першої інстанцій визначено, що платником Збору є суб'єкт господарювання, зокрема, юридична особа, який має Ліцензію на постачання газу за регульованим/нерегульованим тарифом, є власником газу та у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності безпосередньо постачає газ на підставі договору кінцевому споживачу (іншій юридичній чи фізичній особі), що передбачає передачу права власності на природний газ від кінцевого постачальника кінцевому споживачу (іншій юридичній або фізичній особі) та оплатність такої операції. Тобто, податкове зобов'язання по сплаті Збору виникає у момент здійснення фактичної поставки (передачі) газу у особи, яка відчужує газ споживачу за договором, внаслідок чого відбувається перехід права власності на газ.

Судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку, Філія та умови внутрішньогосподарського переміщення не відповідають наведеним вище критеріям для цілей визначення Філії платником Збору та покладання на неї обов'язку нарахування та сплати Збору при внутрішньогосподарському переміщенні газу, що, в свою чергу, не спричиняє також і обов'язку Філії подавати податкові розрахунки щодо Збору (в контексті п. 3 Порядку №442).

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що в даному випадку ті обставини, що Філія щодо спірних обсягів газу самостійно не здійснювала постачання газу кінцевим споживачам (у т.ч. не здійснювала таких операцій за дорученням ДК «Укргазвидобування») підтверджується також документальною інформацією Об'єднаного диспетчерського управління ДК «Укртрансгаз», а також наданими НКРЕ на вимогу суду звітами Компанії, які подавалися Компанією до НКРЕ.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ДК "Укргазвидобування" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров