Ухвала суду № 39008339, 17.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року м. Київ К/9991/50702/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Моторного А.О.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства „Компанія „АлМакс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011

у справі № 2а-3400/09/1370

за позовом Приватного підприємства „Компанія „АлМакс"

до Львівської митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -

рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Компанія „АлМакс" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці про протиправними та скасування податкових повідомлень Львівської митниці №3 та №4 від 23.04.2009.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено одночасну планову виїзну перевірку стану дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи за період з 01.10.2005 по 30.06.2008 за напрямками: відповідність коду УКТЗЕД, який зазначений в графі 33 ВМД, опису товару наведеного в графі 31 ВМД, перевірка пакету документів, на підставі якого проводилося класифікацію товарів для цілей митного оформлення та складено акт № 27/8/209000000/13813130 від 12.12.2008.

За результатами перевірки відповідачем складено та надіслано платнику податкове повідомлення форми № 3 від 04.02.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем ввізне мито в сумі 15160, 62 грн.: основний платіж 9752, 27 грн.; штрафні санкції 5408, 35 грн.; № 4 від 04.02.2009, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 34509, 17 грн.: основний платіж 23006, 10 грн.; штрафні санкції 11503, 07 грн.

Перевіркою встановлено, що відомості, які були заявлені декларантом (брокером) у графі 31 ВМД не підтверджуються документально, натомість найменування товару, визначене Підприємством суттєво відрізняється від наведеного у декларації, в результаті чого проведено перерахунок митної вартості товару та митних платежів за нововизначеними кодами: занижена сума податкового зобов'язання Підприємства визначена за результатами перевірки, складає 32758, 37 грн., в тому числі мито 9752, 27 грн.; податок на додану вартість 23006, 10 грн., завищена сума податкового зобов'язання Підприємства визначена за результатами перевірки та складає 28842, 56 грн., в тому числі мито 5195, 64 грн.; податок на додану вартість 23646, 92 грн.

Відповідно до ст. 69 МКУ незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Для цілей класифікації товарів митні органи використовують УКТЗЕД, яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України Про Митний тариф України від 05.04.2001р. №2371-111, а саме, із врахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації та за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації.

Заявлені декларантом (брокером) у графі 31 ВМД не підтвердились документально, найменування товару, визначене постачальником суттєво відрізнялося від наведеного в декларації у графі 33 ВМД.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у абз. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону (за результатами проведеної документальної перевірки), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 % такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на наведене вище, визначення митним органом зобов'язань щодо сплати ввізного мита, податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій повністю відповідає нормам абз. "б" пп. 4.2.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 267 Митного кодексу України, Закону України „Про Митний тариф України" та Закону України „Про податок на додану вартість".

Також судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що митні органи в спірних правовідносинах діяли в межах наданих їм повноважень на виконання наведених вище законодавчих норм

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного підприємства „Компанія „АлМакс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 у справі № 2а-3400/09/1370 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства „Компанія „АлМакс" відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 у справі № 2а-3400/09/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді А.О. Моторний Н.Г. Пилипчук