Рішення № 39003774, 16.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3394/14 16.05.14За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення 21 893,90 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Кучабський М.І., довіреність № 62/01-03 від 28.02.2014р.

від відповідача не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач) про стягнення 21 893,90 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування наземного транспорту № 031-509.05/13 від 30.07.2013р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 21 893,90 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 04.03.2014р. порушено провадження у справі № 910/3394/14 та призначено розгляд на 11.04.2014 р.

31.03.2014р. до суду надійшла відповідь від МТСБУ.

04.04.2014р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

09.04.2014р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.

11.04.2014р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд відклав розгляд справи на 16.05.2014р., у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

16.05.2014р. позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі.

16.05.2014р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимогиу повному обсязі, надав пояснення, з урахуванням відзиву на позов.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2013р. між ТдВ «СК «Гарант і Я» (далі - позивач) та ОСОБА_2 як страхувальником, було укладено договір страхування № 031-509.05/13, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Фольксваген Гольф» д.н.з НОМЕР_3.

22.09.2013р. в м. Львові, сталася ДТП за участю транспортного засобу «Фольксваген Гольф» д.н.з НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта», згідно полісу № АС/5799391.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Львова № 466/7381/13-п від 07.10.2013р., встановлено вину гр. ОСОБА_3 у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту № 253 від 30.09.2013р., страхового акту, калькуляції та рахунку СТО, розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного «Фольксваген Гольф» д.н.з НОМЕР_3, внаслідок ДТП склав 22403,90 грн., які було виплачено позивачем згідно платіжних доручень № 1147 від 28.11.2013р. та № 1146 від 28.11.2013р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно полісу № АС/5799391 франшизу встановлено у розмірі 510,00 грн., ліміт відповідальності встановлено 50 000,00 грн.

Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача 21 893,90 грн. боргу та судові витрати.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач згідно відзиву на позов заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивач здійснив страхову виплату не тій особі, яка мала право на страхове відшкодування.

Суд, вивчивши відзив на позов відповідача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 30.07.2013 року № 031-509.05/13 та відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України „Про страхування", право на отримання страхового відшкодування належить вигодонабувачу - ОСОБА_5, яка є власником автомобіля Volkswagen Golf д.р.н. НОМЕР_3, який було пошкоджено в ДТП.

Проте, відповідно до заяви ОСОБА_5 від 21.10.2012 року про виплату страхового відшкодування, копія якої наявна в матеріалах справи, вигодонабувач просила провести виплату суми належного їй страхового відшкодування шляхом перерахунку коштів на СТО: ТОВ „Арія Моторе" та ТОВ „Алекс со" (згідно рахунків № АР00007207 від 26.09.2013 року та №А071408 від 21.10.2013 року) для оплати вартості відновлювального ремонту, копії рахунків, також були долучені до матеріалів справи.

На виконання заяви ОСОБА_5 про виплату страхового відшкодування, відповідно до страхового акта від 21.10.2013 року № 286- НТ/13, позивачем було проведено виплату страхового відшкодування в сумі 22 403,90 грн. шляхом перерахування суми грошових коштів на рахунки СТО для проведення відновлювального ремонту, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.11.2013 року № 1146 та № 1147.

Відповідно до зазначених платіжних доручень отримувачем платежу вказано СТО, а саме, в платіжному дорученні № 1146 отримувач - ТОВ „Алекс со" (35101717), а в платіжному дорученні № 1147 отримувач - ТОВ „Арія Моторс" (35563414). Крім цього, в призначенні платежу вказані номера та дати виставлення рахунків СТО. Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином виконав своє зобов'язання за договором добровільного страхування, перерахувавши належні ОСОБА_5, як особі яка потерпіла в результаті ДТП, суми страхового відшкодування на рахунки СТО для проведення відновлювального ремонту.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази того, що ТОВ „Арія Моторс", листом від 12.05.2014 року № 23, та ТОВ „Алекс со", листом від 15.05.2014 року № 49, підтверджено отримання від позивача сум страхового відшкодування та відповідне їх зарахування в оплату вартості відновлювального ремонту належного ОСОБА_5 майна, що було пошкоджено в ДТП (копії листів наявні в матеріалах справи).

Також проведення відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_5, підтверджено нарядом-замовлення ТОВ „Арія Моторе" від 29.11.2014 року №АР00021744 та накладною ТОВ „Алекс со" від 29.11.2014 року № А000071408 (копії наявні в матеріалах справи).

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська 7-Д) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» (код ЄДРПОУ 37317151, адреса: 79022, м. Львів, вул. Городоцька 174. Діловий центр «Вулик», офіс № 312 «а», а/с 9437) суму заборгованості в розмірі 21 893 (двадцять одну тисячу вісімсот дев`яносто три) грн. 90 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. - судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

(Повний текст рішення складено: 02.06.2014р.)

Суддя Мельник В.І.