Ухвала суду № 39002624, 13.05.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №686/15462/13-ц

Провадження №22-ц/792/933/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м.Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,

суддів - Фанди В.П., Купельського А.В.,

при секретарі - Чебан О.М.,

за участю: представника апелянта та третьої особи - Лисенка О.В.,

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Глорія» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства «Глорія», третя особа без самостійних вимог: публічне акціонерне товариство «Проскурів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановила:

В серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом та після уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 9000грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку по день винесення рішення. В обґрунтування позовних вимог вказав, що з червня 1998 року він працював на посаді директора ДП «Глорія». Протоколом №05/03 засідання Ради ПАТ «Проскурів» його було звільнено з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства та зобов'язано в.о. директора ДП «Глорія» забезпечити повний розрахунок згідно вимог чинного законодавства. Крім того в лютому, березні та квітні 2013 року йому не виплачувалась заробітна плата по 3000грн. щомісячно та заборгованість по зарплаті становить 9000грн. В порушення ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України в день звільнення з ним не проведено повного розрахунку.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 березня 2014 року позов задоволено та стягнуто з Дочірнього підприємства «Глорія» на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в сумі 9000грн. з урахуванням обов'язкових платежів та внесків, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 31345грн.35коп. Вирішено питання про стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі Дочірнє підприємство «Глорія» просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що визначений ОСОБА_4 розмір заробітної плати у сумі 3000грн. не був встановлений йому ні згідно Статуту, ні

_______________

Головуючий в першій інстанції - Бондарчук В.В.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія 51,53

згідно ст.15 Закону України «Про оплату праці»; в матеріалах справи відсутні об'єктивні докази звернення позивача до керівництва ДП «Глорія» із вимогою проведення із ним розрахунків.

Представник апелянта Дочірнього підприємства «Глорія» та третьої особи без самостійних вимог - ПАТ «Проскурів» Лисенка О.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Позивач ОСОБА_4 та його представник - ОСОБА_3, заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 працював на посаді директора ДП «Глорія» з 1 квітня 1998 року по 3 травня 2013 року. 3 травня 2013 року ОСОБА_4 був звільнений на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України радою ПАТ «Проскурів», що оформлено протоколом №05/03.

Зазначені обставини підтверджуються копією наказу №3 від 30 березня 1998 року, протоколом №05/03 від 03.05.2013 року.

На момент звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку по заробітній платі. Так, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу від 13 травня 2013 року ОСОБА_4 заробітна плата не була виплачена за лютий, березень, квітень 2013 року, що в судовому засіданні сторонами не оспорювалося.

При визначенні розміру заробітної плати позивача у сумі 3000грн. на місяць суд правильно виходив із сум, зазначених в індивідуальних відомостях на застраховану особу, відповідно до яких позивач з 01.09.2011 року отримував заробітну плату у сумі 3000грн. Свідок ОСОБА_6, яка працювала головним бухгалтером ДП «Глорія», у судовому засіданні зазначила, що штатний розпис із розміром посадових окладів затверджувався директором ДП «Глорія» за погодженням із ПАТ «Проскурів» кожного року, зокрема директору ОСОБА_4 з 2011 року встановлено посадовий оклад в сумі 3000грн. Вказані пояснення свідка підтверджуються наказом директора ДП «Глорія» №13 від 01.09.2011 року «Про внесення змін до штатного розпису», відповідно до якого з 01.09.2011 року вносилися зміни до посадових окладів працівників, в тому числі і директора підприємства.

Будь-які докази на спростування факту встановлення позивачу з 01.09.2011 року посадового окладу у сумі 3000грн. представником відповідача та третьої особи не надано, а тому суд правильно стягнув заборгованість по заробітній платі за лютий, березень, квітень 2013 року у сумі 9000 грн. (3000грн.х 3місяці).

На усне звернення позивача 07.05.2013 року про виплату сум при звільненні, що підтвердив у судовому засіданні і свідок ОСОБА_7, відповідач не відреагував та суми, які належать ОСОБА_4 не виплатив.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки судом встановлено, що належні ОСОБА_4 суми на день звільнення були виплачені не в повному обсязі, тому відповідно до наведених вище норм КЗпП України, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 08.05.2013 року по день вирішення спору (06.03.2014 року) у сумі 31345грн.35коп.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є встановлення дня фактичного розрахунку з працівником.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_4, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 9000грн. з урахуванням обов'язкових платежів та внесків, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 31345грн.35коп.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Глорія» відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча:/підпис/ Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова