Ухвала суду № 39002375, 27.05.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1928/14 Головуючий у 1-й інстанції Курбатова О.М.

Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А.

Суддів Ломейка В.О.

Кухаря С.В.

При секретарі Камінській О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки , -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначав, що 28.02.2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 58400 доларів США.

01 березня 2010 року між Банком та ОСОБА_3 підписано додатковий договір до кредитного договору, відповідно до якого останній прийняв на себе зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, внаслідок чого став солідарним боржником.

Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконує, в зв'язку уз чим станом на 16.05.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 476579,85 грн.

Внаслідок невиконання позичальником кредитного договору 21 травня 2013 року Банком було направлено досудову вимогу на адресу ОСОБА_4 про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, яка була залишена без задоволення.

21 травня 2013 року на адресу ОСОБА_3 було направлено досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка також була залишена без задоволення.

28 лютого 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останній передав банку в іпотеку нерухоме майно: квартиру, загальною площею 51,85 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2010 року.

Враховуючи вищевикладене просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно -квартиру загальною площею 51,85 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2010 року для погашення заборгованості за кредитним договором від 28.02.2008 року в сумі 476 579,82 грн.,шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, за ціною, яка буде визначена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності; стягнути з відповідача на користь ПАТ «ОТП Банк» судовий збір в сумі 3 555,70 грн.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2014 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки на нерухоме майно - квартиру загальною площею 51,85 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2010 року для погашення заборгованості ОСОБА_4, ОСОБА_3 за кредитним договором від 28.02.2008 року в сумі 476 579,82 грн.,шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, за ціною, яка буде визначена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» судовий збір в розмірі 3555,70 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Судом встановлено, що 28.02.2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 58400 доларів США строком до 28.02.2033 року.

28 лютого 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останній передав банку в іпотеку нерухоме майно: квартиру, загальною площею 51,85 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3

01 березня 2010 року між Банком та ОСОБА_3 підписано додатковий договір до кредитного договору, відповідно до якого останній прийняв на себе зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, внаслідок чого став солідарним боржником.

Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконує, в зв'язку уз чим станом на 16.05.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 476579,85 грн.

Внаслідок невиконання позичальником кредитного договору 21 травня 2013 року Банком було направлено досудову вимогу на адресу ОСОБА_4 про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, яка була залишена без задоволення.

21 травня 2013 року на адресу ОСОБА_3 було направлено досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка також була залишена без задоволення.

З наданих суду розрахунків слідує, що Позичальник має прострочення порушення строків сплати кредиту .

Згідно наданого розрахунку Банком заборгованість за Кредитним договором станом на 16.05.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 476579,85 грн.

Правильність нарахування відсотків та штрафних санкцій відповідають умовам Кредитного договору.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 1050, 1054,509,554, 543, 525, 526, ЦК України, умов кредитного договору, укладеного сторонами та прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідачів суми заборгованості як з солідарних боржників, а також обґрунтовано звернув стягнення на предмет іпотеки.

Так згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно зі ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в разі невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором (повернення кредиту та сплати відсотків за користування цим кредитом), Банк на підставі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» має право звернути стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує це кредитне зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: