Ухвала суду № 39000972, 19.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2014р. Справа № 9104/32706/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): не з'явився

апелянта (позивача у справі): Подсоліна Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Ужгороді та Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м.Ужгород

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.08.2010р. у справі №2а-4273/09/0770

за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м.Ужгород

до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді, м.Ужгород

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач: Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м.Ужгород звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача: Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області, м.Ужгород про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішеннь, просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області від 25.06.2009р. №0004991543/0/2146/03344326/15-1/16347; №0004981543/0/2147/03344326/15-1/16348; №0004971543/0/2148/03344326/15-1 /16349; №0004841543/0/2149/03344326/15-1/163350; №0004831543/0/2150/03344326/15-1/16351; №0004821543/0/2151/03344326/15-1/16352; №0004861543/0/2152/03344326/15-1/16353; №0004851543/0/2143/03344326/15-1/16354; №0004881543/0/2154/03344326/15-1/16355; №0004871543/0/2155/03344326/15-1/16356; №0004891543/0/2158/03344326/15-1/16359; від 03.09.2009р. №0004821543/1/3020/15-1/03344326/22024; №0004861546/1/3023/15-1/03344326/22025, №0004891543/1/3011/15-1/3344326/22012; №0004911543/1/3021/15-1/03344326/22023; №0004871543/1/3019/15-1/03344326/22021; №0004981543/13013/15-1/03344326/22015; №0004851543/1/3022/15-1/03344326/22026; №0004901543/1/3012/15-1/03344326/22013, №0004831543/1/3086/15-1/03344326/22018; №0004841543/1/3018/15-1/03344326/22020; №0004971543/1/3015/15-1/03344326/22016; №0004991543/1/3014/15-1/03344326/22017; №0004881543/1/3017/15-1/3344326/2019, винесених відповідно до Акту перевірки від 19.06.2009р., згідно з якими нараховано суми фінансових санкцій за несвоєчасну сплату ресурсних платежів та місцевих зборів за період з 2008-2009рр.

Зокрема, позивача зобов'язано сплатити штрафні санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, а саме: у розмірі 50% на суму 26372,64грн., у розмірі 20% на суму 12533,76грн., у розмірі 10% на суму 2948,56грн. з плати за воду - всього на суму41854,96грн.; у розмірі 50% на суму 2970,64грн., у розмірі 20% на суму 4851,06грн., у розмірі 10% на суму 13147,33грн. з відрахувань на геологорозвідувальні роботи - всього на суму 20969,03грн.; у розмірі 20% на суму 149,49грн., у розмірі 10% на суму 345,48грн. з комунального податку - всього на суму 494,97грн.; у розмірі 50% на суму 7173,95грн., у розмірі 20% на суму 13494,02грн. зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 20667,97грн.; у розмірі 50% на суму 304,51грн.; у розмірі 20% на суму 2642,76грн., у розмірі 10% на суму 1202,05грн. із земельного податку з юридичних осіб.

Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, а рішення податкового органу про результати розгляду скарги не відповідають вимогам чинного законодавства, не містять вмотивованої відповіді на всі пункти скарги, не враховують фактичні обставини справи.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.08.2010р. у справі №2а-4243/09/0770 позовні вимоги Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0004881543/0/2154/03344326/15-1/16355 від 25.06.2009р. та №0004881543/1/3017/15-1/3344326/2019 від 03.09.2009р. в частині повторного нарахування штрафних санкцій на суму 17159,65грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 3431,93грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач: Державна податкова інспекція у м.Ужгороді Закарпатської області, який у поданій апеляційній скарзі, посилається на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що скасовані податкові повідомлення-рішення від 25.06.2009р. та від 03.09.2009р. про застосування штрафних санкцій у зв'язку із несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань, що виникли на підставі самостійно поданих позивачем розрахунків повністю відповідають чинному законодавству України. Комунальному підприємству "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" достеменно було відомо про обов'язок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, а також строки сплати та наслідки, що виникають за неналежне виконання вказаного обов'язку .

Також з висновками суду першої інстанції не погодився позивач: Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", у поданій апеляційній скарзі зазначив, що неналежна оцінка доказів судом першої інстанції призвела до неповного з'ясування обставин, що мають значення по справі, помикового висновку щодо реальної кількості днів затримки платежу, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

19.05.2014р. на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання (№К14382/14) від Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" про долучення до матеріалів справи додаткового обґрунтування розрахунків по справі №2а-4273/09/0770 (32706/10) з додатками на 13арк., які, на думку позивача, спростовують висновки суду першої інстанції.

Також 19.05.2014р. на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання (№К14439/14/32706) від ДПІ у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів Закарпатської області, у якому відповідач просить розглянути справу без його участі за наявними матеріалами у справі.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 19.05.2014р. з'явився представник апелянта (позивача у справі): Подсоліна Л.В., якою доводи, викладені у апеляційній скарзі, підтримано у повному обсязі, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів до 01.01.2011р. регулювались нормами Закону України від 21.12.200р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон №2181-ІІІ).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у м.Ужгороді Закарпатської області було проведено перевірку дотримання комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" вимог податкового законодавства щодо дотримання останнім встановлених законодавством граничних термінів сплати податків, зборів та інших платежів за період з 2008 по 2009 роки.

За результатами даної перевірки встановлено порушення вимог п.1.2 ст.1 та пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-ІІІ, про що складено акт №1491/15-1 від 19.06.2009р.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки ДПІ у м.Ужгороді Закарпатської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.06.2009р., а саме: №0004871543/0/215503344326/15-1/16356, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 50% на суму 7173,95грн. - за інші збори за забруднення навколишнього природного середовища; №0004881543/0/2154/03344326/15-116355 - у розмірі 20% на суму 13494,02грн. - за інші збори за забруднення навколишнього природного середовища, №0004841543/0/-2149/0344236/15-1/16350 - у розмірі 10% на суму 13147,33грн. - відрахування на геологорозвідувальні роботи; №0004981543/0/2147/03344326/15-1/16348 - у розмірі 20% у сумі 12533,76грн. - плата за воду; №0004991543/0/2146/03344326/15-1/16347 - у розмірі 10% у сумі 2948,56грн.; №0004971543/0/2148/03344326/15-1/16349 - у розмірі 50% на суму 26372,64грн. - плата за воду; №0004831543/0/2150/03344326/15-1/16351 - у розмірі 20% на суму 4851,06грн. відрахування на геологорозвідувальні роботи; №0004821543/0/2151/03344326/15-1/16352 у розмірі 50% на суму 2970,64грн. - відрахування на геологорозвідувальні роботи; №0004861543/0/2152/03344326/15-1/16353 у розмірі 10% на суму 345,48грн. - комунальний податок; №0004851543/0/2153/03344326/15-1/16354 у розмірі 20% на суму 149,49грн.; №0004891543/0/2158/03344326/15-1/16353 у розмірі 50% на суму 304,51грн.; №0004901543/0/2157/03344326/15-1/16358 у розмірі 20% у сумі 2640,76грн.; №0004911543/0/2156/03344326/15-1/16357 у розмірі 10% у сумі 1202,05грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржувались відповідно до процедури апеляційного оскарження, і за її наслідками вони були залишені без змін, про що свідчать податкові повідомлення-рішення від 03.09.2009р. №0004861543/1/3023/15-1/03344326/22025, №0004821543/1/3020/15-1/03344326/22024, №0004891543/1/3011/15-1/3344326/22012, №0004911543/1/3021/15-1/03344326/22023, №0004871543/1/3019/15-1/03344326/22021, №0004851543/1/3022/15-1/03344326/22026, №0004831543/1/3016/15-1/03344326/22018, №0004971543/1/3015/15-1/03344326/22016, №0004881543/1/3017/15-1/3344326/22019, №0004981543/1/3013/15-1/03344326/22015, №0004901543/1/3012/15-1/03344326/22013, №0004841543/1/3018/15-1/03344326/22020, №0004991543/1/3014/15-1/03344326/22017.

У відповідності до вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як передбачено п.4.3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2007р. №276, нарахування узгоджених податкових зобов'язань у картках особових рахунків платників податків здійснюється датою граничного терміну сплати зазначених зобов'язань. Позивачем було прострочено погашення податкових зобов'язань, що підтверджується актом перевірки

Згідно із вимогами пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до вимог ст.1 вищевказаного Закону, дано визначення поняття податкового зобов'язання, пені, штрафу та податкового боргу, а саме: податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Отже, нараховані штрафні санкції є податковим зобов'язанням, яке після здійснення процедури узгодження, набуває статусу податкового боргу у відповідності до Закону України №2181-ІІІ. Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у м.Ужгороді встановлено порушення строків сплати податкового зобов'язання. Так, за результатами проведеної перевірки відповідачем на підставі вимог положень ч.2 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ нараховано і відображено відповідні податкові зобов'язання у вигляді оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про правомірність нарахування ДПІ у м.Ужгороді Закарптської області фінансових санкцій за недотримання позивачем встановлених законом граничних термінів погашення узгоджених податкових зобов'язань.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем повторно було нараховано штрафні санкції на одне й те саме податкове зобов'язання. Відповідно до додатку №10 та №7 до Акту №1491/15-1 від 19.06.2009р. "Про результати проведення перевірки дотримання податкового законодавства" повторно нараховано штрафну санкцію на платежі, на які вже було нараховано штрафні санкції відповідно до Акту перевірки №303/15-1 від 19.02.2008р., складеного ДПІ у м.Ужгороді Закарпатської області "Про результати перевірки дотримання податкового законодавства" та додатками до нього №5 та №2, за результатами якого було прийнято податкові-повідомлення рішення від 05.05.2008р. №0007701543/1 та №0007671543/1.

Як вбачається з аналізу норм законодавства, що регулює правовідносини у сфері здійснення господарської діяльності, штрафні санкції були застосовані в межах строків, протягом яких можна їх застосовувати за певний вид порушення виходячи з наступного.

Згідно із положеннями ст.238 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції - це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до вимог ст.250 Господарського Кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, Закон №2181-ІІІ являється спеціальним законом з питань оподаткування та підлягає переважному застосуванню у спірних правовідносинах у разі, якщо його положення визначають інші строки, протягом яких до суб'єкта господарської діяльності застосовується відповідальність за вчинені порушення податкового законодавства.

Згідно із вимогами пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181-ІІІ, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Як випливає з вищенаведеного, Закон №2181-ІІІ встановлює інші строки погашення визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання (в т.ч. штрафні санкції), ніж це встановлено Господарським Кодексом України. Отже, положення ст.250 Господарського Кодексу України не розповсюджуються на випадки, коли контролюючий орган застосовує фінансові санкції згідно Закону №2181-ІІІ.

Відповідно до вимог пп.6.1.7 Інструкції про застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, підставою для накладення штрафних санкцій є несвоєчасна сплата платником податків узгоджених сум податкових зобов'язаннь, що в даному випадку мало місце, оскільки позивач на погашав їх в установлений термін, і відповідно вони були визнані сумами податкового боргу до яких застосовуються процедури стягнення на загальних підставах.

Згідно із вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем в повній мірі доведено суду правомірність та обгрунтованість прийнятих ним рішень щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що спірні податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у м.Ужгороді про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, крім скасованих судом першої інстанції, повністю відповідають чинному на момент виникнення спірних правовідносин законодавству України.

Із врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Ужгороді та Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м.Ужгород на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.08.2010р. у справі №2а-4273/09/0770 за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м.Ужгород до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді, м.Ужгород про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.08.2010р. у справі №2а-4273/09/0770 за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м.Ужгород до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді, м.Ужгород про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.05.2014р.