Рішення № 38997497, 28.05.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.2014 Справа № 905/2265/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Волзі І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про стягнення заборгованості та пені усього у розмірі 3179,50 гривень

Представники сторін:

Прокурор: Осипенко Ю. С. за посв. №003174

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Прокурор м. Маріуполя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2943,52 гривень, за послуги орендодавця у розмірі 127,77 гривень та пені у розмірі 108,21 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №1323-П від 22.05.2013р. за період з вересня по листопад 2013р., у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені.

В перебігу розгляду позивачем було надано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2943,52 гривень, за послуги орендодавця у розмірі 127,77 гривень у зв'язку з відсутністю предмету спору. Також просив розглянути справу без уповноваженого представника.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті прокурора було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши пояснення прокурора, суд

ВСТАНОВИВ

22.05.2013р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір №1323-П довгострокової оренди нежитлового приміщення, згідно п.1.1 якого орендодавець передає, орендар приймає у строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 110,90 кв.м., що складає 1/1 частки, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради, а саме: з Літ. А/п, цоколь, приміщення №48 (кімнати 1-11); спуск Літ. а5-1; для використання під офіс.

Даний договір було посвідчено 22.05.2013р. приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за №930.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вступ орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням наступає з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі вказаного нежитлового приміщення.

Майно було передано в оренду за актом приймання-передачі від 22.05.2013р.

Згідно з п. 4.2 договору орендар зобов'язаний щомісячно і у повному обсязі вносити одержувачу орендну плату, а також щомісячно і у повному обсязі вносити, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, орендодавцю плату за послуги з обслуговування орендаря. Загальна сума вартості послуги, яка підлягає оплаті із урахуванням податку на додану вартість становить - 42,59 гривень.

Розмір орендної плати визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради від 24.04.2012р. №6/18-1851. За вказане у п. 1.1 договору приміщення встановлений розмір орендної плати за базовий місяць квітень 2013р. у розмірі 1010,21 гривень (згідно додатку). Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оплата проводиться щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на оплату у бухгалтерії управління міського майна Маріупольської міської ради. Рахунки на оплату видаються Орендарю з 11 по 19 число кожного місяця (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору).

Відповідно до п. 8.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до 26.04.2023р.

За таких обставин, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №1323-П від 22.05.2013р., прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з вересня по листопад 2013р. у розмірі 2943,52 гривень, за послуги орендодавця у розмірі 127,77 гривень та пеню у розмірі 108,21 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Враховуючи статус об'єкту оренди, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від виконання грошових зобов'язань згідно визначених договором умов.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань відповідачем є їх порушенням.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено наявність заборгованості відповідача за договором №1323-П від 22.05.2013р. за період з вересня по листопад 2013р. у стягуваному розмірі, а, отже, і наявність підстав для звернення прокурора із розглядуваним позовом.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що 09.04.2014р. (тобто після порушення провадження у справі) відповідачем була сплачена заборгованість з орендної плати у розмірі 2943,52 гривень та за послуги орендодавця у розмірі 127,77 гривень, у зв'язку з чим позивачем було подано клопотання про припинення провадження у справі в цій частині, яке підтримав прокурор в судовому засіданні 28.05.2014р.

Оскільки надані позивачем банківські виписки за 09.04.2014р. підтверджують факт сплати відповідачем заборгованості, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2943,52 гривень та за послуги орендодавця у розмірі 127,77 гривень у зв'язку з відсутністю предмету спору в порядку п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 108,21 гривень, суд виходить з наступного.

За змістом статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення терміну внесення орендної плати з орендаря за вимогою орендодавця стягується пеня у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення пені у розмірі 108,21 гривень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, п. 1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2943,52 гривень та за послуги орендодавця у розмірі 127,77 гривень припинити.

Позовні вимоги прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради в частині стягнення пені - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр. Металургів, 25, код ЄДРПОУ 23599040, отримувач: Маріуп. УК/Жовтнев. р-н/22080401, рахунок №33213871700052, ГУДКСУ в Донецькій області) пеню у розмірі 108,21 гривень.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 1827,00 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30.05.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник