Постанова № 38996900, 26.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Львів № 813/1700/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Гуменюк В.М., представник позивача Яхвак В.М., представника відповідача Кельбас Р.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001152200/9992 від 24.12.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 166539 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 102010 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з ТзОВ «Континент Профі» є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 303/139/22-10/36501186 від 28.11.2013 року щодо заниження податку на додану вартість за квітень 2013 року в сумі 166 539 грн., щодо нереальних взаємовідносин між позивачем та його контрагентом не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки основою для такого висновку податкового органу був акт перевірки ТзОВ «Континент Профі», яку проводила ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Континент Профі» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2013 року по 30.08.2013 року. Позивач вважає таку позицію недопустимою, оскільки зустрічні звірки відповідно до ст.73 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби. На переконання позивача, податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названим підприємством, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про завищення податкового кредиту. На підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Сана Прим» представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у запереченні, поданому представником відповідача у судовому засіданні 14.04.2014 року, де вказано, що під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем податку на додану вартість всього у сумі 204019 грн. у тому числі за квітень 2013 року у сумі 166539 грн, за серпень 2013 року у сумі 37480 грн. Відповідач звертає увагу, що у позивача відсутні усі необхідні первинні документи на підтвердження здійснення господарських операції із контрагентом ТзОВ «Континент Профі», а подані до перевірки первинні документи не містять даних, необхідних для ідентифікації господарської операції. Стверджує, що наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Континент Профі».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТзОВ «Колордрукпостач» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 18.05.2009 року, що підтверджено Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 571535 від 26.07.2012 року. Позивача узято на облік в органах ДПС 27.12.2012 року за № 64017, що підтверджено довідкою № 64017 від 28.12.2012 року.

У період з 27.11.2013 року по 28.11.2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» з питань правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Континент Профі» за квітень 2013 року та ТзОВ «Хомстіл Груп» за серпень 2013 року, за результатами якої складено Акт № 303/139/22-10/36501186 від 28.11.2013 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 50.2. ст. 50, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за квітень 2013 року в сумі 166539 грн. та за серпень 2013 року на суму 37480 грн.

24.12.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 303/139/22-10/36501186 від 28.11.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0001152200/9992, яким за порушення п. 50.2. ст. 50, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 306029 грн., у тому числі основний платіж 204019 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 102010 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків

На підтвердження дотримання вимог ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинах із ТзОВ «Континент Профі» позивачем надано копії:

- договору поставки № 04-04 від 04.04.2013 року, укладеного ТзОВ «Континент Профі» (постачальник) та ТзОВ «Колордрукпостач» (покупець) про поставку товару - витратних матеріалів для поліграфії;

- податкових накладних № 145 від 10.04.2013 року на суму 57375 грн., № 192 від 12.04.2013 року на суму 59985 грн., № 199 від 15.04.2013 року на суму 59520 грн., № 228 від 17.04.2013 року на суму 58862,40 грн., № 267 від 19.04.2013 року на суму 56299,74 грн., № 286 від 22.04.2013 року на суму 55800 грн., № 310 від 23.04.2013 року на суму 52545 грн., № 367 від 25.04.2013 року на суму 59976 грн., № 393 від 26.04.2013 року на суму 54870 грн., № 414 від 29.04.2013 року на суму 257220 грн., № 456 від 30.04.2013 року на суму 226780,80 грн.;

- видаткових накладних № РН-4-10004 від 10.04.2013 року на суму 57375 грн., № РН-4-12010 від 12.04.2013 року на суму 59985 грн., № РН-4-15008 від 15.04.2013 року на суму 59520 грн., № РН-4-17008 від 17.04.2013 року на суму 58862,40 грн., № РН-4-19007 від 19.04.2013 року на суму 56299,74 грн., № РН-4-22006 від 22.04.2013 року на суму 55800 грн., № РН-4-23009 від 23.04.2013 року на суму 52545 грн., № РН-4-25007 від 25.04.2013 року на суму 59976 грн., № РН-4-26013 від 26.04.2013 року на суму 54870 грн., № РН-4-29014 від 29.04.2013 року на суму 257220 грн., № РН-4-30037 від 30.04.2013 року на суму 226780,80 грн.;

- прибуткових накладних № РН-4-10004 від 10.04.2013 року, № РН-4-12010 від 12.04.2013 року, № РН-4-15008 від 15.04.2013 року, № РН-4-17008 від 17.04.2013 року, № РН-4-19007 від 19.04.2013 року, № РН-4-22006 від 22.04.2013 року, № РН-4-23009 від 23.04.2013 року, № РН-4-25007 від 25.04.2013 року, № РН-4-26013 від 26.04.2013 року, № РН-4-29014 від 29.04.2013 року, № РН-4-30037 від 30.04.2013 року;

- товарно-транспортних накладних № 663417 від 10.04.2013 року, № 663435 від 12.04.2013 року, № 663459 від 15.04.2013 року, № 663464 від 17.04.2013 року, № 663499 від 19.04.2013 року, № 663507 від 22.04.2013 року, № 663521 від 23.04.2013 року, № 663539 від 25.04.2013 року, № 663551 від 26.04.2013 року, № 663577 від 29.04.2013 року, № 663587 від 30.04.2013 року;

- платіжних доручень № 267 від 20.05.2013 року на суму 99925 грн., № 172 від 23.05.2013 року на суму 33000 грн., № 273 від 23.05.2013 року на суму 2000 грн., № 275 від 24.05.2013 року на суму 57000 грн., № 283 від 28.05.2013 року на суму 40500 грн.

Як вбачається з істотних умов договору поставки № 04-04 від 04.04.2013 року, а саме Розділу 3 договору постачальник постачає товар на умовах згідно з міжнародними правилами по тлумаченню термінів «ІНКОТЕРМС-2010р.». Підтвердженням поставки є належно оформлена видаткова накладна. Відповідальною за поставку товару є та сторона яка бере на себе такий обов'язок за попередньою домовленістю обох сторін. Разом з кожною партією товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи - податкову накладну, видаткову накладну. Згідно п.3.4. договору поставки № 04-04 датою поставки/отримання партії товару, вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця. Видаткова накладна є основним документом який підтверджує факт приймання-передачі поставленої партії товару постачальником покупцеві. Згідно даного договору відповідальність за поставку товару є постачальник (продавець).

Як зазначалось вище позивачем надано всі видаткові накладні належним чином оформлені.

Судом встановлено, що основними доводами відповідача про вказані порушення, відповідно є те, що надані для перевірки товарно-транспортні накладні є не належним чином оформлені, які б свідчили про транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей (далі- ТМЦ) від контрагента з посиланням на наказ Мінтрансу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», якими передбачається обов'язкове використання товарно-транспортної накладної під час приймання - передачі ТМЦ.

Суд виходить з того, що згідно з вказаними вище нормативно-правовими актами використання товарно-транспортної накладної є обов'язкове тільки у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи - перевізника.

Так, відповідно до ч. 1 преамбули вищезгаданих правил - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до розділу 1 Правил Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Згідно п.11 Правил, що передбачає порядок оформлення документів на перевезення також встановлено, що у процесі оформлення товарно - транспортної накладної беруть участь представники трьох осіб - вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що у випадку використання у поставках товару власного транспорту постачальника оформлення товарно - транспортної накладної не може бути здійснене, оскільки відсутній один з учасників відносин - перевізник.

Судом встановлено, що відповідачем не доведено відсутності можливості проведення позивачем з його контрагентом господарських операцій з поставки товарів із залученим власного транспорту постачальника. Крім того, право оформлення товарно-транспортної накладної відповідно до вказаних правил надане вантажовідправнику, яким позивач у господарських відносинах не був.

Оскільки постачальником в належний спосіб виконані зобов'язання щодо поставки товару, однак при цьому не оформлена належним чином товарно-транспортна накладна, але оформлені належним чином податкові накладні, видаткові накладні, що і стверджується відповідачем у акті перевірки, то факт здійснення операції підтверджується належним чином.

Крім того, договір № 01 про надання послуг із завантаження та розвантаження від 03.01.2013 року додатково засвідчує факт поставки товару - витратних матеріалів для поліграфії від ТзОВ «Континент Профі» (постачальник) до ТзОВ «Колордрукпостач» (покупець).

Стосовно твердження відповідача про те, що діяльність контрагента позивача - ТзОВ «Континент Профі» спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди і відповідно це призводить до висновку про те що взаємовідносини позивача та контрагента не спричинили реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про відсутність контрагента позивача за податковою адресою, оскільки доказом такої відсутності може слугувати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Проте, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 14.05.2014 року ТзОВ «Континент Профі» знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА ,71 (зміна місцезнаходження 19.08.2013 року). Отже, на момент проведення зустрічної звірки контрагента позивача такий запис у Єдиному державному реєстрі про відсутність ТзОВ «Континент Профі» за місцезнаходженням не містився.

Посилання відповідача в акті перевірки від 28.11.2013 року на безтоварність операцій ТзОВ «Колордрукпостач» з контрагентом ТзОВ «Континент Профі» взято фактично з акта про неможливість проведення зустрічної звірки від 26.09.2012 року ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва без врахування обставин його складання.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.11.2012 року № К/9991/49378/12 викладена позиція щодо зустрічної звірки, яка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом.

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять правомірності висновків податкового органу про заниження суми податку на додану вартість та заниження податку на прибуток.

Що стосується податкового повідомлення-рішення у частині нарахування штрафних санкцій на суму 83 270 грн., суд зазначає наступне.

Позивач оскаржує податкове повідомлення рішення № 0001152200/9992 від 24.12.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 166539 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 102010 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів справи суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем нараховану контролюючим органом згідно податкового повідомлення - рішення № 0001152200/9992 від 24.12.2013 року у розмірі 37480 грн. позивач не оскаржує, а отже і сума штрафних санкцій на визначене основне зобовязання розмірі 37480 грн. відповідно до ст. 123 Податкового кодексу підлягає нарахуванню у сумі 18740 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене вище податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області за № 0001152200/9992 від 24.12.2013р. у частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 166539 грн. та у частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 83 270 грн. не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 166 539 грн. та в частині штрафної санкції 83 270 грн.

Відповідно до п.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VІ під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн. З огляду на встановлені вищевказаним Законом ставки судового збору та розмір мінімальної заробітної плати, недоплачена сума судового збору складає 1339 грн. 80 коп. і підлягає стягненню з товариства з ТзОВ «Колордрукпостач» до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001152200/9992 від 24.12.2013р. в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 166 539 грн. та в частині штрафної санкції 83 270 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТзОВ «Колордрукпостач» (м.Львів, вул.Замарстинівська,170; ЄДРПОУ 36501186) судовий збір у сумі 1339 грн. 80 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 червня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.