Ухвала суду № 38994144, 29.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7118/13-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю осіб:

позивач - ОСОБА_1;

представник позивача - ОСОБА_8.;

представник відповідача в особі Суворовського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - Масловський М.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними та скасувати накази начальника до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (надалі - ГУМВС України в Одеській області) від 08 квітня 2013 року № 697 та від 10 квітня 2013 року №157о/с в частині звільнення його з посади заступника начальника сектора дільничних інспекторів міліції Хаджибеївського відділу міліції Суворовського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (надалі - Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області);

- зобов'язати ГУМВС України в Одеській області поновити його на службі в органах внутрішніх справ на посаді рівнозначній тій посаді, яку обіймав на час звільнення;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині його поновлення на рівнозначній та стягнення заробітної плати за один місяць;

- стягнути з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позивач зазначив, що відповідачами не дотримано процедури звільнення, а оскаржувані накази є протиправними та прийнятими без встановлення дійсних обставин справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Суд визнати неправомірними та скасував накази ГУМВС України в Одеській області від 08 квітня 2013 року №697 та від 10 квітня 2013 року №157 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ заступника начальника сектора дільничних інспекторів міліції Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1.

Суд зобов'язав ГУМВС України в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій яку він обіймав на час звільнення.

Також, суд зобов'язав Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 квітня 2013 року по день поновлення на посаді.

Окрім того, суд допустив негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині зобов'язання Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць.

В апеляційній скарзі ГУМВС України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляції позивач зазначив, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки факту того, що відповідачем в повному обсязі дотримано вимоги чинного законодавства при звільненні позивача.

На підставі викладеного апелянт просив прийняти нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

Представник апелянта до суду апеляційної інстанції не з'явився, будучи належним чином повідомленим про місце, день та час судового розгляду справи.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник проти апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач, в особі Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляції, просив рішення суду скасувати та прийняти нове, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справа судом апеляційної інстанції розглянута в порядку ч.4 ст. 196 КАС України.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач з 26 липня 2012 року по час звільнення займав посаду заступника начальника сектору дільничних інспекторів міліції Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та перебував у званні - майор міліції.

08 квітня 2013 року начальником ГУМВС України в Одеській області був виданий наказ №697 «Про звільнення та покарання працівників Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області» в пункті третім, якого зазначено про звільнення заступника начальника сектору дільничних інспекторів міліції Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 за ст. 64 п. «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 рок (надалі - Положення).

10 квітня 2013 року начальником ГУМВС України в Одеській області виданий наказ №157 о/с, яким позивача звільнено з 12 квітня 2013 року з органів внутрішніх справ за п.64 «є» Положення.

Тільки 27 вересня 2013 року позивач отримав витяги з наказів про звільнення.

Суд першої інстанції задовольняючи позов зазначив, що в ході розгляду справи не встановлено порушення ОСОБА_1 службової дисципліни чи невиконання своїх функціональних обов'язків.

Суд не встановив причинного зв'язку між виконанням службових обов'язків ОСОБА_1 та невиходом без поважних причин на службу інспекторів ОСОБА_9. та ОСОБА_10

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України у зв'язку з наступним.

Спірні правовідносини, як вірно було встановлено судом першої інстанції, регулюються Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV, вищезазначеним Положенням, Етичним кодексом працівника органів внутрішніх справ України, (схвалений колегією МВС України 05 жовтня 2000 року №7км/8), Кодексом честі працівника органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 11 січня 1996 року №18, Присягою працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28 грудня 1991 року.

Підставою для видання наказу та звільнення позивача з органів внутрішніх справ стало не забезпечення останнім, належним чином дорученої ділянки роботи, що виразилось у нездійсненні належного контролю за діями підлеглих, не забезпечення дотримання дисципліни і законності, що призвело до порушення службової дисципліни особовим складом (майором міліції ОСОБА_9. та старшим лейтенантом міліції ОСОБА_10).

Порушення службової дисципліни підлеглими позивача виразилось у тому, що 05 квітня 2013 року у 09 год. 00 хв. (початок робочого дня) на службу не вийшли старший дільничний інспектор сектора ДІМ Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ капітан міліції ОСОБА_9., та дільничний інспектор сектора ДІМ Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ст. лейтенант міліції ОСОБА_10

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується представниками відповідачів, позивач 05 квітня 2013 року (п'ятниця) був на добовому чергуванні в якості відповідального від керівництва по Хаджибеївському відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області та о 9-ій годині ранку здійснював інструктаж добового наряду по відділенню (до якого останні не входили).

В той самий час, начальник сектору ДІМ Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області майор міліції ОСОБА_6 (заступником якого був позивач) проводив нараду з підлеглими, під час якої було встановлено неприбуття на службу дільничних інспекторів ОСОБА_9. та ОСОБА_10

Після закінчення наради ОСОБА_6 повідомив начальника відділу кадрів про відсутність двох підлеглих на службі та негайно подав про це письмовий рапорт начальнику Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ (а.с.66).

На вказаному рапорті начальник Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ наклав резолюцію якою доручив майору міліції ОСОБА_7. (начальнику відділу кадрів) провести службове розслідування.

Надалі протягом дня працівниками Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ, серед яких був ОСОБА_1 та ОСОБА_7., вчинялись дії по розшуку відсутніх працівників, але вони були безрезультатними.

06 квітня 2013 року через отримання закритого пошкодження зв'язок гомілковостопного суглобу позивач звернувся до медичного закладу (а.с.16), де йому була надана невідкладна медична допомога, про що він в телефонному режимі одразу повідомив свого начальника майора міліції ОСОБА_6, який допитаний в якості свідка підтвердив дані обставини.

У понеділок зранку 08 квітня 2013 року позивач звернувся до лікарні до поліклінічного відділення ГУМВС України в Одеській області за допомогою та йому був відкритий лікарняний (а.с.17).

Доводи апелянта про те, що позивач не повідомив керівництво про знаходження на лікарняному, не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки з копії графіку виходу на службу особового складу Хаджибеївського відділу міліції в квітні 2013 року (а.с.191) вбачається, що відділу кадрів було відомо про хворобу ОСОБА_1, про що свідчить помітка - «б» напроти дати 08 та 09 квітня 2013 року (а.с.17).

Судом першої інстанції було встановлено, що по факту невиходу на службу за період з 05 по 08 квітня 2013 року дільничних інспекторів ОСОБА_9. та ОСОБА_10 було проведено службове розслідування та 08 квітня 2013 року складений висновок (а.с.68-71), у якому зазначено, що зазначені працівники не виходили на службу з 05 квітня 2013 року по 08 квітня 2013 року, для надання пояснень до Хаджибеївського відділу міліції не прибули, будь якого документального підтвердження причин відсутності на робочому місці не надали.

У зв'язку з чим, відповідачами був зроблений висновок, що саме відсутність належного контролю за діями підлеглих, не забезпечення дотримання дисципліни і законності з боку керівництва сектора ДІМ Хаджибеївського відділу міліції призвело до порушення службової дисципліни, яке виразилось у невиході на службу ОСОБА_9. та ОСОБА_10

Допитані у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_7., який проводив службове розслідування та ОСОБА_6 не змогли пояснити, які саме дії не вчинив позивач та які відповідно повинен був вчинити за цих обставин, так само не пояснили це й представники відповідача.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені у Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ України затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Стаття 8 Дисциплінарного статуту встановлює, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.

Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.

Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Згідно своїх функціональних обов'язків заступника начальника сектору ДІМ Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області позивач організовує і контролює діяльність служби ДІМ по виконанню вимог Закону України «Про міліцію», інших законодавчих актів, регламентуючих цей напрямок діяльності, наказів і вказівок МВС України, керівництва ГУМВС в області та ОМУ ГУМВС (а.с. 44).

Разом із тим, відповідно до функціональних обов'язків начальника сектору ДІМ Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, відповідно до вимог Положення «про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України, на останнього покладено обов'язок керівництва дільничними інспекторами, контролю та обліку службової діяльності щодо реалізації покладених завдань і функцій, контроль за несенням служби.

Із розподілу функціональних обов'язків начальника сектору дільничних інспекторів та його заступника вбачається, що контроль за службовою дисципліною підлеглих дільничних інспекторів покладний на начальника.

Але, як було встановлено в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, начальник сектору ДІМ Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області майор міліції ОСОБА_6, не був звільнений з посади.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або кримінального складу начальник призначає службове розслідування, та при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Матеріалами справи встановлено, що стосовно порушення ОСОБА_1 дисципліни службове розслідування не призначалось та не проводилось, та з висновком службового розслідування його не ознайомлювали.

Доводи апелянта про те, що службове розслідування відносно позивача було проведено, не засновано на фактичних обставинах справи, так як службове розслідування проводилося по факту невиходу на службу за період з 05 по 08 квітня 2013 року дільничних інспекторів ОСОБА_9. та ОСОБА_10, будь - які фактичні обставини скоєння позивачем дисциплінарного проступку в цьому документі не досліджувалися.

Як вбачається з атестаційного листа за період з листопада 2007 року по червень 2012 року позивач характеризується позитивно, займаній посаді відповідає та заслуговує висуванню на вищу посаду.

Задача службового розслідування визначені у додатку до Наказу МВС №552 від 06 грудня 1991 року «Про заходи по зміцненню законності в діяльності органів внутрішніх справ» є повне, об'єктивне та всебічне дослідження обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу ОВС, виявлення причин та умов, що спряли їх скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування діючих нормативних актів з тим, щоб кожний хто скоїв порушення, був притягнутий до справедливої відповідальності і не один не винний не був притягнутий до відповідальності.

У п.10 Наказу №552 зазначено, що при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному всестороньому дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб і інші обставини), наявність вини працівника в скоєні порушення, мета та мотиви порушення, обставини які пом'якшують або обтяжують його відповідальність, характеристика особи що скоїла порушення, причини та умови, що сприяли скоєнню порушення.

Згідно п.17.3 Наказу №552 у висновку по результатах службового розслідування має бути вказано суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина працівника, обставини, що пом'якшують і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані міри по їх усуненню.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що позивач був незаконно звільнений з органів внутрішніх справ.

Крім того, накази №697 від 08 квітня 2013 року та №157 о/с від 10 квітня 2013 щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ були винесені під час знаходження останнього на лікарняному у період з 08 квітня 2013 року по 04 травня 2013 року, що грубо порушує норми ст. 18 Дисциплінарного статуту.

Так згідно ст. 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Суд апеляційної інстанції вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст ухвали складено 30.05.2014 року.