Постанова № 38994107, 19.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року Справа № 178907/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Коцур В.К.

за участю представників сторін:

позивача Ткач І.Я.

відповідача Чорнописька В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич Агро-Стек» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року у справі № 2а-1970/3134/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич Агро-Стек» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галич Агро-Стек» звернулось з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.05.2012 року форми «Р» № 0000042230 та від 19.07.2012 року № 0000272250.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на наступне.

За наслідками перевірки господарської діяльності позивача податковим органом складено Акт перевірки від 18.05.2012 року № 1301/22-50/31490594. Перевіркою встановлено недодержання ТзОВ «Галич Агро-Стек» в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ними по правочинах укладених з ТзОВ «Хоростковський цукровий завод» та ТзОВ «Козівський цукровий завод» , порушення вимог п. 44.1, ст.. 44, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6., ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2012 року на суму 2230000,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Однак позивач стверджує, що за правочинами, що були вчинені між позивачем, ТзОВ «Хоростковський цукровий завод», ТзОВ «Козівський цукровий завод» та ТзОВ «Галич Агро-Стек» були проведені реальні господарські операції, проведення яких підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Позивач зазначає, що головною причиною вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкового органу недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Окрім вказаного зазначає, що твердження Тернопільської ОДПІ спростовується первинними документами, які відповідають суті і змісту господарських операцій, так і довідкам Гусятинської МДПІ від 08.05.2012р. № 61/22-37753642 та Козівської МДПІ від 03.05.2012 р. № 53-22/37822726, у яких встановлено, що такі господарські операції відбувались і цукор заводам поставлявся саме ТзОВ «Галич Агро-Стек».

Щодо зауважень податкового органу про збитковість господарських операцій наголошує на тому, що дана обставина була зумовлена об'єктивними економічними причинами щодо вартості цукру на ринку.

З врахуванням наведеного позивач вважає, що працівниками податкового органу не було належним чином досліджено господарські операції між позивачем та його контрагентами, відтак просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 30.05.2012 року форми «Р» № 0000042230 та від 19.07.2012 року № 0000272250.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу. З посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить таку скасувати, та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги, просить таку задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечує. Просить в задоволені апеляційної скарги відмовити, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23,.10.2012 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

На підставі акта перевірки від 18.05.2012 р. №1301/22-50/31490594 Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 30.05.2012 р. форми «Р» №0000042230, яким ТОВ «Галич Агро-Стек» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2 787 500,00 грн., в тому числі 2 230 000,00 грн. основного платежу та 557 500,00 грн. штрафних санкцій.

Рішенням ДПС в Тернопільській області від 16.07.2012 р. №8656/10/10-207/175 «Про результати розгляду скарги» податкове повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 30.05.2012 р. форми «Р» №0000042230 залишено без змін, а первинна скарга ТОВ «Галич Агро-Стек» - без задоволення.

Рішенням ДПС України від 16.08.2012 р. №443/0/61-12 «Про результати розгляду скарги» податкове повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 30.05.2012 р. форми «Р» №0000042230 залишено без змін, а повторна скарга ТОВ «Галич Агро-Стек» - без задоволення.

23.07.2012 року на адресу ТОВ «Галич Агро-Стек» надійшов розрахунок штрафних санкцій та податкове повідомлення - рішення від 19.07.2012 р. №0000272250, яким ТОВ «Галич Агро-Стек» на підставі акту перевірки від 18.05.2012 р. №1301/22-50/31490594 додатково нараховано штрафну санкцію відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України на суму 557 500,00 грн., що становить 25% від раніше визначеного грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення - рішення від 30.05.2012 р. форми «Р» №0000042230.

У розрахунку штрафних санкцій зроблена примітка, у якій зазначено, що «згідно податкового повідомлення-рішення №0000042230 від 30.05.2012 р. застосовано штрафну санкцію у розмірі 25% на суму 557 500,00 грн. Відповідно до абзацу 3 п. 123.1. ст. 123 Податкового Кодексу України - при повторному, протягом 1095 днів, визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання. Згідно податкового повідомлення-рішення №0000091601 від 11.01.2012 р. до ТОВ «Галич Агро-Стек» уже застосовувалась штрафна (фінансова) санкція за заниження податкового зобов'язання. У зв'язку із наведеним додатково донараховано суму штрафної (фінансової) санкції відповідно до абзацу 3 п. 123.1. ст. 123 Податкового Кодексу України у сумі 557 500,00 грн.

Податкові повідомлення - рішення від 30.05.2012 р. форми «Р» №0000042230, та від 19.07.2012 р. форми «Р» №0000272250 підлягають скасуванню з огляду на наступне.

24.01.2012 р. ТОВ «Галич Агро-Стек» (Покупець) уклав договір поставки №2401/2012-3 ХЦЗ з ТОВ «Хоростківський цукровий завод» (Постачальник).

На виконання умов п.1.3., п. 3.1. Договору Сторонами укладено Додаток №-1 до Договору поставки №2401/2012-3 ХЦЗ від 24.01.2012 р. про поставку цукру в кількості 3 000 тон по ціні 6 000.00 грн. за тонну з ПДВ на загальну суму 18 000 000,00 грн.

Місце поставки (передачі) продукції м. Хоростків, вул. Заводська, 1.

Умови поставки: ЕХМ склад продавця за адресою м. Хоростків, вул. Заводська, 1 (ІНКОТЕРМС 2010) автомобільним або залізничним транспортом

Оплати вартості продукції здійснюється Покупцем 100% оплати І (один) банківського дня від дати поставки всієї кількості продукції, зазначеної в п.2 цього додатку, або шляхом проведення сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог.

Строк поставки продукції постачальником до 29.02.2012р.

На виконання умов Договору та Додатку до Договору від 30. 01. 2012 р. ТОВ «Хоростківський цукровий завод» поставив ТОВ «Галич Агро-Стек» цукор білий кристалічний в мішкотарі в кількості 1 000 тон по ціні 6 000,00 грн. з ПДВ на загальну суму 6 000 000,00 грн. в тому числі 1 000 000,00 грн. ПДВ. Поставка підтверджується видатковою накладною №42 та податковою накладною №11 від 30.01.2012 р.

Також, 24.01.2012 р. ТОВ «Галич Агро-Стек» (Покупець) уклав договір поставки №2401/2012-2 КЦЗ з ТОВ «Козівський цукровий завод» (Постачальник).

На виконання умов п.1.3., п. 3.1. Договору Сторонами укладено Додаток № 1 до Договору поставки №2401/2012-2 КЦЗ від 24.01.2012 р. про поставку цукру в кількості 1 252 тонни по ціні 6 000,00 грн. за тонну з ПДВ на загальну суму 7 512 000,00 грн.

Місце поставки (передачі) продукції смт. Козова, вул. Заводська, 1.

Умови поставки: ЕХМ склад продавця за адресою смт. Козова, вул. Заводська, 1 (ІНКОТЕРМС 2010) автомобільним або залізничним транспортом

Оплати вартості продукції здійснюється Покупцем 100% оплати 1 (один) банківського дня віддати поставки всієї кількості продукції, зазначеної в п.2 цього додатку, або шляхом проведення сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог.

Строк поставки продукції постачальником до 29.02.2012р.

На виконання умов Договору та Додатку до Договору від 30.01.2012 р. ТОВ «Козівський цукровий завод» поставив ТОВ «Галич Агро-Стек» цукор білий кристалічний в мішкотарі в кількості 1 230 той по ціні 6 000,00 грн. з ПДВ на загальну суму 7 380 000,00 грн. в тому числі 1 230 000,00 грн. ПДВ. Поставка підтверджується видатковою накладною №33 та податковою накладною №23 від 30.01.2012 р.

ТОВ «Галич Агро-Стек» вищевказаний товар (цукор) у лютому 2012р. поставлено ТОВ «Сингента» (м. Київ, код ЄДРПОУ 30265338) згідно договору купівлі-продажу №1/СХ від 21.01.2012р.

Згідно п. 1.1 розділу 1 «Предмет Договору» Продавець зобов'язується на умовах Договору передати у власність Покупцеві продукцію (цукор білий кристалічний у мішках), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Згідно розділу 3 Договору поставка товару здійснюється двома партіями, по 2500 тонн кожна, на умовах РСА (франко-вагон), згідно Інкотермс-2010.

Поставка 1-ї партії товару (2500т) відбувається на залізничній станції Козова,

Львівської залізниці.

Поставка 2-ї партії товару (2500т) відбувається на залізничній станції Хоростків, Львівської залізниці.

Залізничні вагони подаються під завантаження на склад ТОВ «Козівський цукровий завод» та склад ТОВ «Хоростківський цукровий завод»

Згідно п.3.3. Договору продавець зобов'язаний в період з 01.02.2012 по 29.02.2012 здійснити за свій рахунок безперешкодне відвантаження товару в залізничні вагони, подані під навантаження покупцем.

Суд першої інстанції, як і податковий орган, роблячи свій висновок про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Галич Агро-Стек» з ТОВ «Хоростківський цукровий завод» та ТОВ «Козівський цукровий завод» виходив з того, що документи, які мають назву «видаткова накладна», є документом, виходячи лише з їх юридичної форми та не відповідають сутності відображених взаємовідносин між контрагентами, не фіксують та не підтверджують господарські операції між підрядником та замовником.

Такий висновок базується на тому, що позивачем не надано документів, що засвідчують перевезення вантажу від товариств з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод» та «Козівський цукровий завод», одночасно не представлено документи, які засвідчують про перебування товару на відповідальному зберіганні на складах продавців та оплату послуг відповідального зберігання.

Всупереч вимог чинного законодавства, орган ДПС досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства. Проте, висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відповідач зробив з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ані Податковий кодекс України, ані Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Встановивши що правочин має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання.

За змістом статті 228 ЦК України у редакції, яка діє з 01 січня 2011 року, правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, належать до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

З цього приводу слід також додати, що відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Окрім наведеного, колегія суддів зазначає, на час проведення Тернопільською ОДПІ перевірки ТОВ «Галич Агро-Стек» за січень 2012 р. були уже оформлені результати перевірок за січень 2012 р. ТОВ «Хоростківський цукровий завод» (довідка Гусятинської МДШ з позапланової виїзної перевірки з питань законності декларування від'ємного значення з ПДВ, що становить більше 100 тис. грн.. за період і 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. від 08.05.2012 р. №61/22-37753642) та ТОВ «Козівський цукровий завод» (довідка Козівської МДШ з позапланової виїзної перевірки з питань законності декларування від'ємної о значення з ПДВ за січень 2012 р. від 03.05.2012 р. №53-22/37822726). В ході цих перевірок в тому числі досліджувались та описані взаємовідносини з ТОВ «Галич Агро-Стек», та органами податкової служби підтверджено реальність проведених господарських операцій.

Перевезення товару не здійснювалось, оскільки в день отримання 30.01.2012 р. він був переданий на зберігання відповідно ТОВ «Хоростківський цукровий завод» на підставі Договору про надання послуг по зберіганню №3001/2012/1Х від 30.01.2012 р. та акту приймання передачі на зберігання №1 від 30.01.2012 р. та ТОВ «Козівський цукровий завод» на підставі Договору про надання послуг по зберіганню №3012/2012/01 від 30.01.2012 р. та акту приймання передачі на зберігання №1 від 30.01.2012 р.

Ненадання таких договорів під час проведення перевірки не може слугувати доказом їх відсутності, оскільки на момент проведення перевірки факт існування таких договорів та господарських взаємовідносин по зберіганню цукру був підтверджений довідками Гусятинської МДПІ від 08.05.2012 р. №61/22-37753642 та Козівської МДПІ від 03.05.2012 р. №53-22/37822726.

Також, належно завірені світлокопії договорів на зберігання та актів приймання-передачі цукру на зберігання були надані як для розгляду скарг в межах адміністративного оскарження, так і до адміністративного позову.

Що стосується документів на оплату послуг по зберіганню, то відповідно до наказу на проведення перевірки, направлення на проведення перевірки та самого акту перевірки, що є предметом спору, перевірка проводилась щодо господарських операцій з ТОВ «Козівський цукровий завод» та ТОВ «Хоростківський цукровий завод» виключно за січень 2012 року, тому у позивача не було обов'язку надавати податковому органу документи, які стосуються господарських операцій, що були проведені в інші періоди, в тому числі акти здачі-прийняття послуг по зберіганню чи документи на оплату таких послуг.

Колегія суддів зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту. послуг, що надаються тощо.

При цьому, слід мати на увазі, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові від 22.12.2012 р.№ К/991/68280/11.

Ще однією з причин висновку про нікчемність правочинів суд та Тернопільська ОДПІ зазначили те, що метою проведених вище взаємовідносин підприємства є отримання податкової вигоди за рахунок здійснення взаємовідносин без економічної вигоди з метою покриття підприємницького ризику одержання прибутку та мінімізації податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пункт 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В даному випадку Тернопільською ОДПІ повністю проігноровано та не висвітлено в акті перевірки, а судом не надано оцінки у судовому рішенні, що оскаржується той факт, що ТОВ «Галич Агро-Стек» включив до податкового зобов'язання різницю по податку на додану вартість між ціною придбання та ціною його реалізації, що підтверджується податковими накладними №45, №46, №47, №48, №50, №53 від 29.02.2012 р. та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2012 р.

Що стосується збитковості операцій то Вищий адміністративний суд України з приводу аналогічного висновку податкового органу висловив свою позицію у Постановах від 28.12.2012 р. №К-9314/09 та від 22.12.2012 р. №К/991/68280/11, де зазначив, що у разі встановлення обставин про те, що підприємство мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, підстави вважати діяльність підприємства негосподарською, тобто такою, що не передбачає мети отримання прибутку, відсутні. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Проте, збиткова операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо податковий орган доведе відсутність об'єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об'єкту оподаткування.

Також, Вищий адміністративний суд України у своїй довідці «Про результати вивчення та узагальнення застосування судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010 р. зазначив, що судам належить звертати увагу на випадки продажу раніше придбаних товарів за цінами, нижчими від ціни їх придбання і ретельно вивчати фактичні обставини, що можуть свідчити про навмисне заниження дохідності окремих операцій або безпідставне завищення сум податкового кредиту деякими платниками податку.

Зокрема, на думку ВАС України, у таких випадках слід оцінювати, чи обумовлені збиткові операції розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру). Так, продаж раніше придбаного товару за ціною, нижчою від ціни її придбання, може бути спричинений намаганнями платника податку уникнути ще більших збитків, пов'язаних із зміною ринкової кон'юнктури, втратою товаром своїх корисних властивостей внаслідок тривалого зберігання, перевищенням витрат на зберігання над можливими втратами від уцінки товару недостатнім професіоналізмом або змінами в кадровому складі персоналу платника податків (наприклад, звільнення спеціалістів з відповідних напрямків), обгрунтованою терміновою потребою в оборотних коштах, перепрофілюванням чи іншими істотними змінами в господарській діяльності платника податків тощо. Також не виключено здійснення протягом певного часу збиткових операцій з метою зміцнення конкурентного становища суб'єкта господарювання на ринку, розширення ринків збуту тощо.

Водночас вчинення збиткових операцій за відсутності розумних економічних мотивів, зокрема: здійснення операцій, не характерних для регулярної господарської діяльності платника податків; систематична участь у таких операціях суб'єктів, які не звітують про податкові зобов'язання і не сплачують податки до бюджету; обізнаність посадових осіб платника податку про недобросовісний характер діяльності контрагентів такого платника податку; нетипові для звичайної господарської діяльності схеми розрахунків, які можуть сприяти ненадходженню сум податку на додану вартість до державного бюджету; явна невідповідність цін на товари чи послуги звичайному рівню за умови обізнаності платника податків із ринковою кон'юнктурою; придбання товарів у посередників на менш вигідних умовах за наявності прямих ділових зв'язків із виробниками та інші подібні обставини можуть свідчити про навмисний характер збиткових операцій з метою заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В даному випадку збитковість спірних господарських операцій можна пояснити як намаганнями платника податку уникнути ще більших збитків, пов'язаних із зміною ринкової кон'юнктури, так і зміцнення конкурентного становища суб'єкта господарювання на ринку.

За даними Держкомстату, оптово-відпускна ціна на цукор за лютий 2012 р. склала 5 294, 21 грн. за тонну.

Після зниження Кабінетом Міністрів України мінімальної ціни на цукор у період квітень - червень 2012 року оптово-відпускні ціни на цукор упали до 5250-5600 грн. за тонну (оперативна довідка про середні оптово-відпускні ціни на цукор у його виробника станом на 28.04.12 та 05.06.12, надана НАЦУ «Укрцукор»),

Таким чином, ціна реалізації цукру ТОВ «Сингента» 5 930,00 грн. є значно вищою від ціни на цукор, яка склалася на ринку у січні - лютому 2012 р., а саме 5 200,00- 5 500,00 грн., крім того вона зумовлена ситуацією, яка склалася на ринку цукру в Україні, а господарські операції проведені з метою запобігти завдання підприємству ще більших збитків зниженням ціни на цукор в наступних періодах та відшкодуванням покупцю збитків та сплати штрафних санкцій за не поставку товару, а не з метою отримання податкової вигоди, як про це зазначив податковий орган у акті перевірки.

Також у своїй Довідці від 15.04.2010 р. Вищий адміністративний суд України вказав, що у свою чергу, господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань.

Навмисні дії платників податку, спрямовані на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.

Тому за умови доведення умислу учасників господарської операції на безпідставне зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом вчинення навмисно збиткових операцій суми цього податку, сплачені в межах таких операцій, можуть бути виключені зі складу податкового кредиту платника податку.

В даному випадку про заниження податкових зобов'язань за рахунок збитковості операцій мова йти не може, оскільки реалізувавши цукор по ціна 5 930,00 грн. з ПДВ ТОВ «Галич Агро-Стек» включив до податкових зобов'язань податок на додану вартість із ціни 6 000,00 грн. (ціна придбання), що підтверджується податковими накладними, вказаними у позові та реєстром виданих та отриманих податкових накладних до декларації позивача по ПДВ за січень 2012 р.

Відтак, реалізація цукру ТОВ «Сингента» за ціною, що є нижче ціни придбання зумовлена ситуацією, яка склалася на ринку цукру в Україні, та з метою запобігти завдання підприємству ще більших збитків зниженням ціни на цукор в наступних періодах, а не з метою отримання податкової вигоди, як про це зазначив податковий орган у акті перевірки.

Наведене вище свідчить про реальність проведених операцій, яка підтверджена належним чином оформленими первинними документами, записи в документах відповідають як суті, так і формі укладених Договорів та про те, що висновки Тернопільської ОДШ та суду є неправомірними та необгрунтованими, а також, зроблені з порушенням норм матеріального права, зокрема п. 44.1 та п. 44.6 ст. 44, ст. 198 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Підпункти 20.1.27. та 20.1.28 пункту 20.1 ст. 20 ПК України надає право податковим органам визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків та застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

Підпункт 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 ПК України встановлює, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, в тому числі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109ПК України).

Згідно ст. 111 ПКУ за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується в тому числі фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до п.113.1. ст. 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.

Як зазначено у п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Також, згідно п.116.1. ст. 116 ПК України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Пункт 86.8. ст. 86 ПК України передбачає, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

На підставі акта перевірки від 18.05.2012 р. №1301/22-50/31490594 за виявлені у ньому порушення Тернопільською ОДШ в строки, встановлені вище уже було застосовано штрафні санкції на підставі п. 123.1. ст. 123 ПК України в розмірі 25% в сумі 557 500,00 гри. на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.05.2012 р. №0000042230.

Діюче на сьогодні законодавство передбачає лише один випадок, коли орган податкової служби має право збільшити визначене раніше податкове зобов'язання.

Зокрема, відповідно до п. 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, що затверджене Наказом ДПА України від 23.12.2010 N1001 орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень.

Якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, збільшується, то, відповідно до п.3.4. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, що затверджене Наказом ДПА України від 22.12.2010 р. №985, крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення, направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень.

Таким чином висновки суду щодо правомірності винесення Тернопільською ОДПІ від 30.05.2012 р. №0000042230 суперечать п. 86.8. ст. 86, п.113.1. ст. 113 ПК України, п. 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, що затверджене Наказом ДПА України від 23.12.2010 N1001, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, що затверджене Наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 985.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ч. 3 ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ст. 202, ч. 2 ст.205, ст..ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич Агро-Стек» задовольнити, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року у справі № 2а-1970/3134/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 30.05.2012р. форми «Р» № 0000042230 та від 19.07.2012 р. № 0000272250.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.