Постанова № 38994063, 29.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1514/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О. П.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанюка А.Г., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтерра» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним акта та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним акта № 311/26-54-22-04-34044538 від 07.08.2013 року та визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0007152204 від 23.08.2013 року, рішень №6175-10/26-15-10-04-04 від 06.11.2013 та № 1744/6/9989-10-01-15 від 31.01.2014.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 6175-10/26-15-10-04-04 від 06.11.2013 та Міністерства доходів і зборів України №1744/6/9989-10-01-15 від 31.01.2014.

Позивач вимоги мотивував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню. Вказує, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Укрміксі» мали реальний характер, документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов залишити без задоволення в повному обсязі.

В судове засідання з'явились учасники процесу. Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з того, що позивачем підтверджені належними первинними і розрахунковими документами господарські відносини з контрагентом, договірні взаємовідносини були укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 387 від 25.07.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пінтерра» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Укміксі» за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 311/26-54-22-04-34044538 від 07.08.2013 року, яким встановлено порушення п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого ТОВ «Пінтерра» позбавлено права включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2013 суми витрат в розмірі 774 000 грн., що сформована за даними бухгалтерського обліку, та п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 154 800 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2013 року № 0007152204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 193 500,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 38 700,00 грн.

ТОВ «Пінтерра» до Державної податкової служби України подана скарга на вказане податкове повідомлення-рішення, яка рішенням про результати розгляду скарги № 1744/6/99-99-10-01-15 від 31.01.2014 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Укрміксі» укладено договір поставки №26/0213 від 26.02.2013 року, предметом якого є зобов'язання постачальника поставити шляхом передачі у власність Покупця товар визначених договором.

Виконання умов договору підтверджується рахунками на оплату, видатковими накладними та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт здійснення позивачем оплати на користь ТОВ «Укрміксі» за отриманий товар підтверджується копіями платіжних доручень.

Позивачем надано копію договору про уступку права вимоги № 13-5 від 13.05.2013 відповідно до якого первісний кредитор ТОВ «Укміксі» у повному обсязі передає новому кредитору ПП «БК Аструм» право вимоги грошового зобов'язання боржника яке виникло на підставі договору поставки № 26/0213 від 26.02.2013.

В подальшому отриманий від ТОВ «Укрміксі» за договором поставки №26/0213 від 26.02.2013 товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Евріка», а саме, було реалізовано зазначеному контрагенту, що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виконання договорів позивача повинно підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, які повністю повинні відповідати вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.04.2013 року №1242/22.10/38148281 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрміксі» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року», зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що на момент проведення перевірки товариство має стан 9- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, операції ТОВ «Укрміксі» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В зв'язку з цим, посадові особи ТОВ «Укрміксі» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Відтак, господарські операції, що відбулись оформлені лише документально.

Відтак, позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що підтверджують обґрунтованість заявленої податкової вигоди, а тому позивачем не виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Крім того, акт перевірки та викладені у ньому висновки не породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправним акта № 311/26-54-22-04-34044538 від 07.08.2013 не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача та задоволенню не підлягають.

Таким чином, з'ясувавши характер та зміст спірних операцій, дослідивши усі первинні документи, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення відповідних операцій, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають вимогам закону і спростовуються доводами апеляційної скарги.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо часткового задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтерра» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним акта та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 року - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтерра» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним акта та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 03.06.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 03.06.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.