Ухвала суду № 38992863, 21.05.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/855/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу старшого державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Дембіцької Наталії Валеріївни на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про скасування постанови , -

В С Т А Н О В И В :

21.03.2014 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про скасування постанови.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року.

19.05.2014 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява із запереченнями на апеляційну скаргу, в якій позивач просить розглянути справу без його участі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.11.2013 року старшим державним виконавцем Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ Дембіцькою Н.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 40483053 на підставі поданої 29.10.2013 року заяви стягувача (ТОВ "ОТП Факторинг Україна") про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу від 19.07.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5077 про звернення стягнення на майно еквівалентно 242823,87 грн та надано позивачу строк до 08.11.2013 року на добровільне виконання.

11.11.2013 року старшим державним виконавцем Замостянського відділу ДВС Вінницького МІЮ Дембіцькою Н.В., в зв'язку із невиконанням боржником у наданий строк виконавчого напису, винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 24282,39 грн.

На думку позивача постанова про стягнення виконавчого збору є безпідставною, що стало причиною звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про виконавче провадження", прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон).

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 17 Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі виконавчі написи нотаріусів.

Частиною 2 ст. 25 Закону встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Частиною 1 ст. 28 Закону встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою від 01.11.2013р. про відкриття виконавчого провадження у справі позивачу надано термін до 08.11.2013 р., для добровільного виконання зобов'язань згідно виконавчого напису. У зв'язку з не виконанням вимог даної постанови у встановлений строк, 11.11.2013р. відповідачем по справі винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 24282,39 грн, що становить 10% від вартості стягнення за виконавчим написом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що як зазначає позивач, постанова від 01.11.2013 року про відкриття виконавчого провадження у справі отримана ним лише 11.03.2014 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, в зв'язку з чим він був позбавлений права добровільно виконати рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази вручення постанови від 01.11.2013 року позивачу, що відповідачем не заперечувалось.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач дізнавшись про відкриття виконавчого провадження здійснив дії для добровільного виконання зобов'язання, що свідчить про його намір добровільно виконати рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем було порушено вимоги законодавства щодо надсилання документів виконавчого провадження, а саме постанова про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що постанова про стягнення виконавчого збору є необгрунтованою та підлягає скасуванню.

При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку залишивши без задоволення позовну вимогу щодо скасування постанови про арешт майна від 11.03.2014 року, виходячи з наступного.

За вказівкою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно з п. 5 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

У статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 52 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника, згідно із ч. 2 ст. 57 Закону, може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Таким чином, державний виконавець діяв у межах та спосіб передбачений Законом України "Про виконавче провадження", при цьому не доведення до відома боржника постанови про відкриття виконавчого провадження не може свідчити про неправомірність постанови про арешт майна боржника.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, які обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Дембіцької Наталії Валеріївни, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г.

Полотнянко Ю.П.