Ухвала суду № 38988588, 29.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2972/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, третя особа - управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині та Ніжинському районі про визнання дій незаконними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, третя особа - управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині та Ніжинському районі, в якому просив визнати дії відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції - незаконними та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження №38442255 від 14.06.2013 .

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, при цьому подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами згідно ст.. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.05.2013 управлінням Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області винесено вимогу про сплату боргу № Ф-1006 щодо сплати суми недоїмки зі сплати страхових внесків відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На підставі вказаної вимоги 14.06.2013 року старшим державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 38442255 щодо примусового виконання вимоги та надано семиденний термін для добровільного виконання рішення. Вказану постанову було направлено на адресу позивача із супровідним листом вих..№ 5935 від 17.06.2013 року.

Вважаючи дії державного виконавця по винесенню оскаржуваної постанови незаконними, а постанову такою, яка підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, при цьому виходив з того, що дії відповідача по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження №38442255 від 14.06.2013 є правомірними, а постанова такою, що винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач з таким рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що з 01.01.2011 року абзац 2 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині того, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом втратив чинність відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому спірна вимога не є виконавчим документом, а отже виконавче провадження відкрито неправомірно. Крім того, апелянт посилався на положення ч. 15 ст. 106 вказаного Закону, в яких, на його думку, мова йде не лише про фінансові санкції, а в тому числі і про несплату самих внесків, що було підставою для формування вимог.

Відповідачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі Закон - № 606, тут і далі в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, у тому числі на підставі рішення органу державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу, тобто на підставі вимоги Пенсійного фонду України.

Статтею 25 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 8 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Враховуючи, що сторонами не оспорюється та обставина, що вимога про сплату недоїмки № Ф-1006 від 03.05.2013 року отримана в строк, встановлений законом, крім того, доказів її оскарження в адміністративному або судовому порядку позивачем не надано, тому вона вважається узгодженою та підлягає виконанню в примусовому порядку.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України від 08.07.2010 №2464 -VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

За змістом частини 5 статті 25 вказаного Закону вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Судом першої інстанції встановлено, що борг по сплаті страхових внесків у позивача виник у період до 1 січня 2011 року, строк сплати якого на 1 січня 2011 року не настав, а отже, з огляду на вищевказані норми законодавства, суд дійшов вірного висновку, що вимога про сплату боргу є виконавчим документом, який правомірно пред'явлений для виконання до відповідача у строк, встановлений законом для пред'явлення виконавчого документу для примусового виконання ,а тому виконавче провадження було правомірно порушено (відкрито) відповідачем на підставі статті 19 Закону №606-XIV.

Також, апеляційний суд не приймає до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції того, що з 01.01.2011 року абзац 2 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині того, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом втратив чинність відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки, як вже вказувалось вище, положення про те, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом й платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею закріплене в частині 4 статті 25 зазначеного Закону; крім того, частиною 5 вказаної статті Закону передбачено, що вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Разом з тим, відповідно до положень абзацу 2, 3 частини 15 статті 106 Закону №1058-IV, які набрали чинності з 6 серпня 2011 року, фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами державної виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особа-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Аналіз цих положень свідчить про те, що вони стосуються фінансової відповідальності за несплату суми основного боргу (недоїмки), яка може бути застосована до фізичної особи-підприємця у вигляді штрафу чи пені на підставі Закону №1058-IV, у вигляді штрафу на підставі Закону №606-ХVІ.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в даному випадку, вимога управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області від 03.05.2013 №Ф-1006 про сплату боргу стосується погашення позивачем саме недоїмки зі сплати страхових внесків, тобто є основним боргом, а не фінансовою відповідальністю за несплату такого боргу, тому посилання позивача на положення абз. 2, 3 частини 15 статті 106 Закону №1058-IV, як підставу неправомірності прийняття державним виконавцем спірного рішення, судовою колегією відхиляються.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог позивача, виходячи з того, що дії відповідача по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження №38442255 від 14.06.2013 є правомірними, а постанова такою, що винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, третя особа - управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині та Ніжинському районі про визнання дій незаконними та скасування постанови - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року - без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.