Ухвала суду № 38988375, 12.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2014 року

справа № 1170/2а-3100/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі №1170/2а-3100/12

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОліяПром»

до

про

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрОліяПром» (далі по тексту – позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000930225 від 06 вересня 2012 року. (а.с.3-6)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року відкрито провадження у справі №1170/2а-3100/12. (а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були порушені норми чинного законодавства і сума податкового зобов'язання нарахована неправомірно.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі №1170/2а-3100/12 позовні вимоги задоволено. (суддя – Притула К.М.) (а.с.159-163)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач не довів суду належними доказами неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених ним контрагенту - ТОВ «Компанія Тегра», а тому дії відповідача по визначенню позивачеві податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 55061,00 грн. є протиправними.

Відповідач – Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі №1170/2а-3100/12.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що на порушення п.198.3, п.198.6, п. 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України підприємством до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв’язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту на загальну суму 745470 грн., у тому числі за листопад 2011 року суму ПДВ - 558467 грн. та грудень 2011 року -187003 грн.

01 лютого 2013 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№19123/13 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на дотримання при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі №1170/2а-3100/12 – без змін.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, з 22 серпня 2012 року по 23 серпня 2012 року посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОліяПром» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Тегра» за період з 01 липня 2011 року по 31 серпня 2011 року, результати якої оформлено актом №94/22-5/36793836 від 27 серпня 2012 року.

Висновками зазначеного акту встановлено:

1) взаємовідносини між ТОВ «УкрОліяПром» та ТОВ «Компанія «Тегра», відповідно до ч.1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не спричиняють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

2) порушення позивачем п. 198.2, п.198.3, п. 198,6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 36707 грн., в тому числі по періодам: липень 2011 р. в сумі 32235 грн.; серпень 2011 р. в сумі 4472 грн.

06 вересня 2012 року відповідачем на підставі акту перевірки №94/22-5/36793836 від 27 серпня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000930225, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 55061,00 грн., з яких за основним платежем 36707,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18354,00 грн.

Згідно матеріалів справи між ТОВ «УкрОліяПром» та ТОВ «Компанія Тегра» було укладено договір № 01/06/11 про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01 червня 2011 року.

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних, податкових накладних, а також копії платіжних доручень.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 29 травня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі №1170/2а-3100/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 17 березня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна